Рішення № 65078529, 28.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 155/980/16-ц Провадження № 22-ц/773/308/17 Головуючий у 1 інстанції: Шмідт С.А. Категорія: 49 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А. ,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

секретар судового засідання Галицька І.П.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Горохівського суду Волинської області від 05 січня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Покликався на те, що з 14 травня 1999 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у них 31 липня 2003 року народився син ОСОБА_6. Спільне життя з відповідачем у нього не склалося через те, що вони мають різні погляди на сімейне життя. Зазначав, що тривалий час проживають окремо та взагалі не підтримують подружніх стосунків. Вважає, що їх шлюб існує тільки формально. Просив шлюб розірвати.

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 05 січня 2017 року позов в даній справі задоволено.

Ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище Матвейчук) Ж.О., зареєстрований 14 травня 1999 року Горохівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану Волинської області, актовий запис № 21.

Сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити проживати з відповідачем ОСОБА_3.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити з таких мотивів.

Задовольняючи позов в частині розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне проживання і збереження сімї неможливе, оскільки між сторонами втрачені почуття, любові, взаємоповаги, довіри, сторони тривалий час відносин не підтримують, шлюб існує лише формально.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 14 травня 1999 року, який було зареєстровано Горохівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану Волинської області, актовий запис 21. Дана обставина стверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-ЕГ № 019256 ( а.с.8).

Від спільного подружнього життя у них народився син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.78).

Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружи, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.

Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.3 та 4 ст. 56 СК України).

Проголошена Конституцією, охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими.

Судом першої інстанції було встановлено, що сімя позивача та відповідача розпалась. Сторони тривалий час подружніх відносин не підтримують, шлюб існує лише формально, його збереження суперечить інтересам позивача, який на примирення не згідний. В свою чергу відповідач також вказувала про неможливість збереження сім'ї. Встановлені обставини відповідачем не оспорювались.

Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім'ї, а також беручи до уваги категоричне заперечення позивача, щодо збереження сім'ї, та з врахуванням вимог ст.ст. 24, 55,56 СК України, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_5 та ухвалив рішення про розірвання шлюбу.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема ненадання часу сторонам для можливого примирення є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону.

Судом першої інстанції було враховано, що позивач наполягав на розірванні шлюбу, відповідач в суді також не заперечувала, щодо розірвання шлюбу, а тому покладення судом обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення буде порушувати його законні права та інтереси особи.

Наявність в провадженні суду Першої Інстанції у м. Посадос (Кордова) сімейної справи про розлучення за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, лише стверджує небажання відповідача зберегти сімю.

Доводи відповідача про непідсудність даної справи Горохівському районному суду Волинської області є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_5 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а.с.4).

Відповідно до відповіді Горохівської міської ради на запит про доступ до персональних даних від 22.07.2016 року №155/980/16ц/2757, вбачається, що громадянка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 у власному житловому будинку матері ОСОБА_7, ОСОБА_3 проживає більше 10 років в Італії ( а.с.10).

Отже позивач скористався своїм правом альтернативної підсудності, предявивши позов до відповідача за останнім відомим місце реєстрації, яким є м. Горохів, вул. Південна, 38.

Відомості з Муніципальної ради Пальма-Дель-Ріо стверджують лише той факт, що відповідач ОСОБА_3 прописана, як прибула із-за кордону України ( а.с.43-44).

Відповідно до ст.111 ЦПК України, Верховний Суд України визначає підсудність справи про розірвання шлюбу тільки в разі, якщо ніхто з подружжя не проживає в Україні і лише за клопотанням позивача. Оскільки останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача в Україні є м. Горохів, Волинської області, то у суду відсутні були правові підстави повернення позивачеві позовної заяви з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Відмовляючи у задоволені клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції врахував той факт, що сторони є громадянами України, відповідач проживає за її межами, вибір права на автономію волі, вважав, що сторони вільні щодо вибору підсудності. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що оскільки позивач ОСОБА_5 першим реалізував своє право на вибір підсудності, звернувшись 21 липня 2016 року до Горохівського районного суду Волинської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, провадження в даній справі відкрито 29 липня 2016 року. На момент відкриття провадження у даній справі, була відсутня справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в провадженні суду Першої Інстанції у м. Посадос (Кордова), дана справа була зареєстрована лише 28 вересня 2016 року, тобто уже під час розгляду даної цивільної справи, а тому у суду були відсутні будь-які підстави для залишення даного позову без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Рішення щодо розірвання шлюбу ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив лише розірвати шлюбу між сторонами, заяви про збільшення позовних вимог позивачем подано не було.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

Враховуючи те, що позивач не заявляв вимоги про визначення місця проживання дитини, орган опіки та піклування не брав участь в розгляді справи, письмовий висновок органу опіки та піклування щодо місця проживання дитини в матеріалах справи відсутній, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, передбачених ст. 161 СК України немає, колегія суддів вважає, що суд безпідставно зазначив у мотивувальній та резолютивні частині рішення про те, що неповнолітній син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишається проживати з матірю ОСОБА_3

У звязку з порушенням судом вищенаведених норм матеріального та процесуального права рішення суду підлягає зміні, шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частини даного рішення вказівки, про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідачем ОСОБА_3.

Разом з тим, дане рішення апеляційного суду не перешкоджає позивачу та відповідачу захистити свої права шляхом звернення до суду з позовом про визначення місця проживання неповнолітнього сина з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 05 січня 2017 року в даній справі змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини даного рішення вказівку про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідачем ОСОБА_3.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: