Постанова № 65078505, 03.03.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року Справа № 803/169/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №131754-13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.06.2016 року Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №131754-13, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн. Об'єктом оподаткування є належний позивачу транспортний засіб марки LEXUS, модель RX 350, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб. см.

Позивач на погодилася з прийнятим податковим повідомленням-рішення та подала скаргу до Головного управління ДФС у Волинській області. У відповіді на запит адвоката позивача Головне управління ДФС у Волинській області повідомило, що рішенням від 04.10.2016 року №639/ФОП/03-20-10-03-06 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. У зв'язку з цим ОСОБА_1 подала повторну скаргу на прийняте податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, однак у відповідь на цю скаргу Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 30.11.2016 року №1278014/99-99-11-02-01-14, яким залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

ОСОБА_1 не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, зокрема, з тих підстав, що середня ринкова вартість належного їй автомобіля, який став об'єктом оподаткування, становить 981669,15 грн., тобто є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року, у зв'язку з чим такий транспортний засіб не підлягає оподаткуванню транспортним податком. Крім того, позивач зазначає, що всупереч вимогам підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) транспортний податок на 2016 рік не був встановлений рішенням Луцької міської ради до 15 липня 2015 року, а тому такий податок не підлягає сплаті у 2016 році.

На підставі наведеного позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 29.06.2016 року №131754-13.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 24.02.2017 року №1323/10/03-18-10-07 (а.с.28-30) відповідач адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" встановлено новий податок - транспортний податок з фізичних осіб. Відповідач звертає увагу на те, що цей закон не визнано нечинним чи неконституційним, а також не зупинено його дію. У зв'язку з цим транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 ПК України та пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України, незалежно від того чи прийняла місцева рада рішення щодо цього податку в порядку, встановленого пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України.

Відповідач також зазначає, що у 2016 році не встановлювався новий транспортний податок, оскільки він діяв і в 2015 році, а також не змінювалась його ставка, а лише змінювалися вимоги до об'єкта оподаткування в частині об'єму двигуна та вартості автотранспортного засобу. Враховуючи це, відповідач звертає увагу на те, що саме 2016 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком з об'єкту, який належить позивачу на праві власності.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Також відповідач вказує на те, що ним не було порушено принципу стабільності податкового законодавства, визначеного в підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, оскільки транспортний податок запроваджено з 01 січня 2015 року, тобто з початку нового бюджетного року. Водночас дана норма-принцип є загальною нормою, тоді як конкретна норма - це спеціальна норма, яка підлягає застосуванню для юридичної оцінки обставин у справі.

На підставі наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

В судове засідання представник позивача та представник відповідача не прибули, проте від них надійшли клопотання та заява від 03.03.2017 року про розгляд справи за їх відсутності. При цьому, представник позивача просив позов задовольнити повністю, а представник відповідача щодо заявлених вимог заперечує в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, при цьому від них надійшли заява та клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що не перешкоджає судовому розгляду, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки LEXUS, модель RX 350, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб. см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 (а.с.23).

29.06.2016 року Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №131754-13 за формою "Ф", яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн. (а.с.10).

ОСОБА_1 не погодилася з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та подала до Головного управління ДФС у Волинській області скаргу від 16.09.2016 року (а.с.11-12), проте скарга рішенням Головного управління ДФС у Волинській області від 04.10.2016 року №639/ФОП/03-20-10-03-06 була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с.17). У зв'язку з цим позивач подав до Державної фіскальної служби України повторну скаргу від 14.11.2016 року на податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №131754-13, яке просив відкликати (а.с.18-19). За результатами розгляду цієї скарги Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 30.11.2016 року №12780/4/99-99-11-02-01-14, яким відмовила у задоволенні скарги, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін (а.с.20-21).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), згідно з яким, зокрема, статтю 267 ПК України викладено в іншій редакції.

Згідно із підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції Закону №71-VIII) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3, пункту 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 цього ж Кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За приписами підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

В подальшому, 01.01.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VІІІ (далі - Закон № 909-VІІІ), згідно з яким підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України викладено у такій редакції: "Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті".

02.02.2016 року Луцька міська рада прийняла рішення №3/10 "Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку", яким затвердила Положення про транспортний податок у м. Луцьку та визнала таким, що з 01.01.2016 року втрачає чинність рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 року №69/5. Згідно із пунктом 2.1 зазначеного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (а.с.33-36).

Згідно з пунктами 13-14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

При вирішенні питання щодо того, чи є належний позивачу автомобіль об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, суд виходить із таких положень нормативно-правових актів.

Пунктом 4.4 статті 4 ПК України (зі змінами, внесеними Законом №909-VІІІ) визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Як передбачено підпунктами 12.1.1, 12.1.2, 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 ПК України, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад; положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.

Повноваження міських рад щодо встановлення місцевих податків і зборів визначені статтею 12 ПК України.

Так, згідно із пунктом 12.3, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 вказаного Кодексу у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Разом з тим, згідно із підпунктами 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до підпунктів 7.1.1 - 7.1.8 пункту 7.1 статті 7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає суду підстави дійти висновку про те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII з 01.01.2015 в Україні до переліку місцевих податків і зборів було віднесено обов'язковий новий вид місцевого податку на майно, а саме транспортний податок.

При цьому, до повноважень Верховної Ради України належить визначення переліку місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, та положень, визначених в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів (тобто, щодо платників податку та об'єкту оподаткування), в той час як до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень належить прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Суд звертає увагу, що приймаючи рішення про встановлення місцевих податків та зборів (в т. ч. транспортного податку) міська рада повинна враховувати обмеження, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду) та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України (в частині дотримання принципу стабільності).

Як зазначалося вище, відповідно до пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відлюдних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настав за плановим періодом.

Водночас п.4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 24 грудня 2015 року №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" визначено, що в 2016 році до відповідних рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Разом з цим принцип стабільності податкового законодавства, визначений пп. 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України регламентує, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Податкове законодавство складається у тому числі й з рішень органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків і зборів, прийнятих за правилами, встановленими Кодексом (п.3.1 ст.3 ПК України). Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами (п.12.5 ст.12 цього Кодексу).

Отже, принцип стабільності податкового законодавства поширюється і на відповідні рішення органів місцевого самоврядування.

Суд також зазначає, що Законом України №909-VIII від 24 грудня 2015 року призупинено дію тільки пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, однак на інші норми цього Кодексу щодо порядку прийняття рішень органами місцевого самоврядування цей Закон не поширюється.

Порівнюючи об'єкти оподаткування транспортним податком у 2015 та у 2016 році, необхідно дійти висновку, що вони є різними.

Так, у 2015 році згідно із підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (зі змінами, внесеними Законом №71-VIII), підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про транспортний податок у м. Луцьку, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 28.01.2015 року № 69/5 "Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку", об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. (а.с.37-39).

В той же час, у 2016 році відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (зі змінами, внесеними Законом № 909-VІІІ), пункту 2.1 Положення про транспортний податок у м. Луцьку, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 02.02.2016 року №3/10 "Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку", об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (а.с.33-36).

Таким чином, приймаючи рішення від 02.02.2016 №3/10 "Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку", Луцька міська рада порушила принцип стабільності податкового законодавства, оскільки прийняла рішення про встановлення транспортного податку пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, яким є 2016 рік. У зв'язку з цим оподаткування належного позивачу транспортного засобу транспортним податком не може мати місце у 2016 році.

Крім того, враховуючи вимоги Закону України №909-VIII від 24 грудня 2015 року про призупинення дії пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України та принцип стабільності податкового законодавства, зазначений в пп. 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України суд вказує на те, що згідно із пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На думку суду, чинні норми ПК України припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків контролюючих органів та платників податків в частині адміністрування та сплати транспортного податку в 2016 році, тому виходячи із положень пункту 56.21 статті 56 ПК України та закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України принципу презумпції правомірності рішень платника податків, при вирішенні цього спору рішення належить винести на користь платника податків.

Згідно із частиною другою статті 8 Кодекс адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Як передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При вирішенні цього спору необхідно застосувати рішення Європейського Суду з прав людини від 07.07.2011 року у справі "Сєрков проти України" (заява №39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов'язання зі сплати податку.

Суд, крім того, враховує, що згідно із роздруківкою з офіційного сайту Мінекономрозвитку від 03.03.2017 року, наданою позивачем, вартість транспортного засобу марки LEXUS, модель RX 350, 3,5, внутрішнього згорання, бензин, АТ, 2013 року випуску, пробігом 18014 км, що підтверджений актом виконаних робіт №АК00027517 ТзОВ "Автоконцепт" (а.с.47) (згідно з Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66) становить 938039,41 грн. (а.с.49).

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 24.12.2015 року №928 з 01.01.2016 року мінімальна заробітна плата становить 1378,00 грн. Відтак, транспортний засіб може бути об'єктом оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, якщо його середньоринкова вартість складає понад 1033500,00 грн. (750 х 1378,00 грн. = 1033500,00 грн.).

Отже, належний позивачеві легковий автомобіль марки LEXUS, модель RX 350, 2013 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 куб. см. не є у 2016 році об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, оскільки його середньоринкова вартість становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування підлягають до задоволення.

Згідно із частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 640,00 грн., який був сплачений ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 16.02.2017 року №17214982 (а.с.2).

Керуючись статтями 122, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 29 червня 2016 року №131754-13.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук