Постанова № 65078348, 27.02.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2017 рокум. Ужгород№ 807/579/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.

з участю сторін;

представника позивача - Буря В.В.,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчові технології Закарпаття" до Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харчові технології Закарпаття" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області яким просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 09.03.2016 р. № 0000241500, яким встановлено завищення ТОВ «Харчові Технології Закарпаття» суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2016 р. у розмірі 207 920,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 103 960, 00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 09.03.2016 р. № 0000251500, яким ТОВ «Харчові Технології Закарпаття» збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 16 795,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 8 397, 50 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, обґрунтовує їх тим, що, Виноградівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Харчові Технології Закарпаття» за результатами якої контролюючим органом складено акт від 29.02.2016 р. № 75/15-01-16/36784266. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2016 р. № 0000241500 (форми В1), яким встановлено завищення платником бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2016 р. у розмірі 207 920,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 103 960, 00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 09.03.2016 р. № 0000251500 (форми Р), яким платнику збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 16 795,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 8 397, 50 грн. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а, відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням, вважає їх протиправними та просить скасувати, у зв'язку з тим, що позивачем 27.01.2016 р. на підставі попередньої вантажно-митної декларації сплачено митним органам суму ПДВ у розмірі 309 000,00 грн. Оскільки кінцева ВМД сформована у лютому 2016 р., то на думку контролюючого органу, сума ПДВ, сплачена Позивачем в січні при ввезенні товарів на митну територію України не може бути включена до податкового кредиту січня 2016 р.

Відповідач в судове засідання не забезпечив явку належним чином уповноваженого представника, хоча судом вживалися заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, заперечень проти позову суду не надав.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи. Таким чином справа розглядається за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 лютого 2016 року Виноградівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Харчові Технології Закарпаття», код ЄДРПОУ 36784266, за січень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.02.2016 р. № 75/15-01-16/36784266 (а.с.13-16).

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Харчові Технології Закарпаття», зокрема: пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, абз. 15 пункту 201.10 статті 201, абз. «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, внаслідок чого завищено розмір податкового кредиту за січень 2016 р. у розмірі 224715 грн.

За актом №75/15-01-16/36784266 висновки відповідача про завищення позивачем бюджетного відшкодування за січень 2016 року пов'язані із виявленням під час перевірки порушень щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на 16795 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на 207920 грн.

На підставі вищевказаного акту контролюючим органом були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 09.03.2016 р. № 0000241500 (форми В1), яким встановлено завищення платником бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2016 р. у розмірі 207 920,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 103 960, 00 грн. (а.с.11), та № 0000251500 (форми Р), яким платнику збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 16 795,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 8 397, 50 грн.(а.с.12).

Фактичними підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки від 29.02.2016 р. № 75/15-01-16/36784266 висновки відповідача про те, що позивачем включено до складу податкового кредиту за січень 2016 року (р. 10.1 декларації) суму ПДВ 308 грн. по контрагенту TOB «НВП ТЕКО ЛТД» (податковий номер 34016558) та суму ПДВ 1204,68 грн. по контрагенту TOB «СТИМЕКС ІНЖИНІРИНГ ГРУП» (податковий номер 35939546). Фактично, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, постачальником TOB «НВП ТЕКО ЛТД» зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 14.01.2016 року,№8 на суму ПДВ 154 грн. постачальником TOB «СТИМЕКС ІНЖИНІРИНГ ГРУП» зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 22.01.2016 року №8 на суму ПДВ 602,34 грн. Крім того, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено існування розбіжностей, що виникли внаслідок завищення податкового кредиту за січень 2016 року на 756 грн. Також, перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2016 року встановлено, що податковий кредит січня 2016 року по ввезених на митну територію України товарах (рядок 11.1 Декларації) за даними ТзОВ "Харчові технології Закарпаття" складає 223959 грн., за даними перевірки 0 грн. Різниця в сумі ПДВ 223959 грн. виникла в результаті неправомірного включення платником до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої митним органам, що не підтверджена митними деклараціями. Аналізом наявної інформації щодо імпортних операцій, здійснених підприємством у січні 2016 року за даними АРМ „Митниця", 1С «Архів електронної звітності», ВМД податкової декларації за січень 2016 року встановлено, що позивачем завищено податковий кредит за січень 2016 року на суму ПДВ 224715 грн.

Вищевказані порушення призвели до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації") на 207920 грн. та заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 Декларації) на 16795 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між фірмою «SPF HUNGRY KFT» Угорщина (продавець) та ТОВ «Харчові технології Закарпаття» (покупець) було укладено контракт №001/2013 від 15.01.2015 року згідно якого продавець продає а покупець купує підсилювач смаку харчових продуктів для котів (а.с.80-81).

Пунктом 2.1 контракту визначено, що ціна на товар встановлюється в євро.

Пунктом 5 контракту «умови платежів» визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом банківського переказу безготівкових грошових коштів на валютний рахунок продавця на основі рахунку-фактури, яку виставляє продавець покупцю. Термін оплати не може перевищувати 90 календарних днів з моменту митного оформлення товару покупцем.

На виконання вищевказаного контракту покупцем було здійснено попередню оплату за товар «рідина підсилювач смаку C SENS 9L для кішок» відповідно до інвойсу від 27.01.2017 року у розмірі 29538,30 євро та за товар «рідина підсилювач смаку В TEHC 8L для собак» у розмірі 35805,54 євро(а.с.78,79).

Як вбачається з матеріалів справи, що позивачем 27.01.2016 р. на підставі попередньої вантажно-митної декларації ВМД IM40EE 305070004/2016 було сплачено митним органам суму ПДВ у розмірі 309 000,00 грн., що в свою чергу підтверджується платіжним дорученням від 27.01.2016 року №1328 (а.с.55).

Відповідно до п. 44.1. статті 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість для осіб, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, визначений статтею 198 ПК України.

Відповідно до пункту 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 - 193.2 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із приписами пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.4 ст.200 ПК України).

Отже, Податковий кодекс України чітко визначає, що наявність фактичної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередніх періодах є визначальною умовою для бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податків на оплату товарів/послуг;дата отримання платником товарів/послуг.

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язання у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не належать до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом контролю суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими, зазначеними в абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Наведені приписи Податкового кодексу України не визначають видів митних декларацій, за якими може виникати або не виникати право на віднесення сум податку до податкового кредиту, не визначають завершеність чи незавершеність митного оформлення ввезених на митну територію товарів.

Судом встановлено, що позивачем було подано до митного оформлення додаткову митну декларацію ВМД IM40ДE №305070004/2016/001132 від 04.02.2016 р. поданню якої передувало декларування товару, що переміщувався на митну територію України, за попередньою митною декларацією ВМД IM40EE 305070004/2016 від 26.02.2016 р. (а.с.44).

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.

Відповідно до вимог статті 258 Митного кодексу України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.

Згідно частини 14 статті 259 МКУ попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму без пред'явлення їх цьому митному органу відповідно до частини п'ятої цієї статті, або попередня митна декларація разом з додатковою декларацією, поданою відповідно до частини тринадцятої цієї статті, становлять митну декларацію, заповнену в звичайному порядку.

Частиною 1 статті 259 МКУ встановлено, що попередня митна декларація подається до ввезення в Україну товарів, транспортних засобів комерційного призначення (у тому числі з метою транзиту) або після їх ввезення, якщо ці товари, транспортні засоби перебувають на території пункту пропуску через державний кордон України.

У відповідності до положень частини 3 статті 259 МКУ попередня митна декларація може використовуватись для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму з пред'явленням таких товарів митному органу або без їх пред'явлення. В такому випадку попередня митна декларація повинна містити відомості та всю необхідну для такого випуску інформацію, в тому числі і відомості про сплату митних платежів.

Так, судом встановлено, що у ВМД ІМ40ДЕ№305070004/2016/001132 від 04.02.2016 р. у графі В зазначено, що за кодом 028 сплачено 223958,60 грн. (а.с.47). Оформленню додаткової ВМД передувало подання попередньої декларації ЕЕ 305070004/2016 від 26.02.2016 р. (а.с.44) та проведена передплата за митне оформлення у розмірі 309000,00 грн. у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №1328 від 27 січня 2016 року (а.с.55).

Таким чином, суд приходить до висновку, що при визначенні суми ПДВ, сплаченого при розмитненні товарів, ввезених на територію України, є дата списання коштів з рахунку платника податку у рахунок погашення його зобов'язань з цього податку, а не дата перетину цими товарами кордону України.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що розбіжності між сумами ПДВ, зазначеними у митних деклараціях, та сумами, включеними позивачем до податкового кредиту за січень 2016 року, - відсутні.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчові технології Закарпаття" - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 09.03.2016 р. № 0000241500, яким встановлено завищення TOB "Харчові Технології Закарпаття" суми бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2016 р. у розмірі 207 920,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 103 960, 00 грн.;

Скасувати податкове повідомлення-рішення Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 09.03.2016 р. № 0000251500, яким TOB "Харчові Технології Закарпаття" збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 16 795,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі. 8 397, 50 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харчові технології Закарпаття" за рахунок бюджетних асигнувань Виноградівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5056,08 (п'ять тисяч п'ятдесят шість гривень вісім копійок) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяМ.М. Луцович