Постанова № 65078180, 02.03.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 р. Справа №805/321/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10год.27хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

при секретарі Кудрі В.Г.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства БЕТОНМАШ

до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування рішень, податкових повідомлень-рішень та вимоги

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство БЕТОНМАШ звернулось до Донецького окружного адміністративного суду с позовною заявою до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 листопада 2016 року № НОМЕР_1 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, від 28 листопада 2016 року № НОМЕР_2 про донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб на загальну суму 52922 грн. 50 коп., рішення від 28 листопада 2016 року № 22/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним лозаном доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 881377 грн. 01 коп., рішення від 28 листопада 2016 року № 23/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) в сумі 62577 грн. 45 коп., податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2016 року № НОМЕР_3 про донарахування орендної плати за землю та застосування штрафних санкцій у сумі 2456891 грн. 35 коп., визнання протиправними дій відповідача по винесенню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2016 року № Ю-6У на суму 2125744 грн. 31 коп./а.с.4-14/.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій від 28 листопада 2016 року суперечать нормам чинного законодавства, посилаючись на норми Податкового кодексу України, ОСОБА_3 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII), розпорядження Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція» від 2 грудня 2015 року № 1275-р (надалі Розпорядження № 1275-р). Крім того, зазначає про наявність сертифікату (висновок) Торгово-промислової палати, яким засвідчено для позивача факт настання непереборної сили з 14 квітня 2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у письмових запереченнях заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначає що відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги від 28 листопада 2016 року та просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог/а.с.172-178/.

В судовому засідання відповідач надав пояснення, аналогічні викладеним в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство БЕТОНМАШ, зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 00240052, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23 червень 2016 року, перебуває на податковому обліку в Словянській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області/а.с.16-18/.

Відповідач Словянська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом встановлено, що з 26 вересня по 7 листопада 2016 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2016 року з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та інших податків за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове страхування за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2016 року, на підставі якої було складено акт від 14 листопада 2016 року № 6402/14-01/00240052 (надалі акт перевірки від 14 листопада 2016 року)/том 1 а.с.21-167/.

За результатами перевірки, відповідачем встановлено допущення позивачем порушення, а саме статті 1 ОСОБА_3 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року із змінами, відповідно до ОСОБА_3 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу га грошово-кредитний ринок» від 6 листопада 2012 року № 5480-VI, з врахуванням пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті», пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 20 серпня 2014 року № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 4 грудня 2015 року № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 3 березня 2016 року № 140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України при виплаті доходу нерезидентам, статті 4, 7 пункту 2 статті 9 ОСОБА_3 України від 8 липня 2010 року № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за наслідками якого донараховано 2125744 грн. 31 грн. єдиного внеску, статті 4, 7 пункту 2 статті 9 ОСОБА_3 України від 8 липня 2010 року № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» в частині своєчасно не нарахованого єдиного внеску, самостійно відкоригованого підприємством у звітах по рядках 6 та 7 на загальну суму 1221 грн. 75 коп., частини 8 статті 9 ОСОБА_3 України від 8 липня 2010 року № 2464-IV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», підприємство своєчасно не сплатило авансові платежі під час виплати заробітної плати у сумі 625774 грн. 47 коп., підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274, пункту 288.2 статті 288, пункту 288.3, 288.4, 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу України в результаті чого занижено орендну плату за землю у сумі 1965513 грн. 05 коп./том 1 а.с.164-166/.

18 листопада 2016 року, не погодившись із висновками акту перевірки, позивачем до контролюючого органу було подано заперечення до акту перевірки від 14 листопада 2016 року № 6402/14-01/0020052/том 1 а.с.168-174/.

Відповідач, листом від 23 листопада 2016 року № 21821/10/05-22-14-01-13-3, висновки акту перевірки від 14 листопада 2016 року № 6402/14-01/0020052 залишені без змін/ том 1 а.с.175-192/.

28 листопада 2016 року, контролюючим органом, за висновками акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, статті 4 ОСОБА_3 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР відповідачем було прийняте податкове повідомлення -рiшення № НОМЕР_1, яким позивачу нарахована пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 182925 грн. за порушення статті 1 ОСОБА_3 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року із змінами, відповідно до ОСОБА_3 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу га грошово-кредитний ринок» від 6 листопада 2012 року № 5480-VI, з врахуванням пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2014 року № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обовязкового продажу надходжень в іноземній валюті», пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 20 серпня 2014 року № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 4 грудня 2015 року № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та пункту 1 постанови Правління Національного банку України від 3 березня 2016 року № 140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», за порушення п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб прийняте податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання на суму 42338, 00 грн. та нарахована штрафні (фінансові) санкції 10584,50 грн.; рішення № 22/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким визначено штрафні санкції у розмірі 10 % в розмірі 881 377,01 грн., рішення № 23/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) у вигляді стягнення суми штрафу у розмірі 10 % таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум 62 577,45 грн.; вимоги № Ю-6у відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 2 125 744 грн.31 коп.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про визначення зобовязань за платежем орендна плата за землю в сумі 1 965 513,08 грн. та штрафні ( фінансові) санкції в розмірі 491 378,27 грн./том 1 а.с.193-205/.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів в повному обсязі правомірність прийнятих ним податкових повідомлення-рішення, рішення та вимоги та не погоджується з зазначеними висновками податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Зауважень щодо визначення підстав, призначення та проведення перевірки з боку позивача надано не було.

Щодо спірного податкового повідомлення рішення від 28 листопада 2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 182925,00 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає наступне.

25 березня 2014 року позивачем укладено Контракт №61\14-9622 з ТОВ «Екатеринодарстрой плюс», РФ на поставку обладнання ( том 3 а.с.133-139).

17 квітня 2014 року позивачем укладено Контракт №75\14-9654 з ТОВ «Екатеринодарстрой плюс», РФ на поставку обладнання ( том 3 а.с.149-152).

08 грудня 2015 року позивачем укладено Контракт №200\14-10363 з ТОВ «Екатеринодарстрой плюс», РФ на поставку обладнання ( том 3 а.с.117-124).

Відповідно до банківських виписок по рахунках позивача від 19.08.2014 року, 04.09.2014 року, 11.09.2014 року, 22.10.2014 року, 28.10.2014 року, 13.11.2014 року, контрагентом позивача за вищезазначеними контрактами було повернуто на рахунок позивача грошові кошти.

За порушення законодавчо встановлених термінів надходження валютних цінностей позивачу, контролюючим органом визначено суму пені, а саме: за Контрактом №200\14-10363 від 08.12.2015 року за 102 днів про строчки 92 134, 7 грн.; за Контрактом №61\14-9622 від 25.03.2014 року за 89 днів про строчки 43383,32 грн.;за Контрактом №75\14-9654 від 17.04.2014 року за 89 днів про строчки 47406, 98 грн. ( том 3 а.с.114-116)

Суд зазначає,що 02 вересня 2014 року підписано Закон України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», дата набрання чинності закону 15 жовтня 2014 року, який визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 ОСОБА_3 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669 зазначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

ОСОБА_3 № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операція повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абзацом 2 статті 1 ОСОБА_3 № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року.

На виконання вимог закону прийнято розпорядження № 1275-р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, а саме від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р .

Згідно з зазначеними розпорядженнями, до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, зокрема, належить м. Словянськ Донецької області.

Відповідно до матеріалів справи та як зясовано в судовому засіданні, позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України підписано не було.

Відповідно до ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_3 № 1669-VII, внесено зміни до законів України, а саме частину першу статті 4 ОСОБА_3 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» викладено у наступній редакції: "Порушення резидентами, (крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ОСОБА_3 або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього ОСОБА_3, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару)".

Так, згідно статті 1 ОСОБА_3 України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до статті 2 ОСОБА_3 України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою та другою цієї статті.

Виходячи зі змісту статті 4 ОСОБА_3 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позивач та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, у випадках порушення ними норм статей 1,2 ОСОБА_3 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та постанов Національного банку України, законодавчо звільнені державою від сплати вказаних в спірному податковому повідомленні-рішенні санкцій, в силу прямих приписів ОСОБА_3.

Доводи відповідача стосовно відсутності у позивача документального підтвердження форс-мажорних обставин за кожним окремим контрактом, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки стаття 4 ОСОБА_3 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не ставить наявність або відсутність форс-мажорних обставин як підставу для звільнення платників податків від відповідальності за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо - економічної діяльності, натомість законодавцем єдиною підставою для звільнення позивача від відповідальності зазначено здійснення платником податків діяльності на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Проте, позивачем надано суду сертифікат Торгово-промислової палати № 2982 від 09 лютого 2015 року, який засвідчує настання обставин непереборної сили з 1 травня 2014 року Публічному акціонерному товариству «Бетонмаш» при здійсненні господарської діяльності та дотримані законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Донецькою торгово-промисловою палатою триває період усунення наслідків впливу форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) та дату його закінчення на даний час встановити неможливо/а.с.208/.

Суд зазначає, що відповідач при розрахунку пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД не враховував норми статті 4 ОСОБА_3 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» були внесені зміни на підставі ОСОБА_3 1669, який набув законної сили з 15 жовтня 2014 року.

Отже, зазначена вище норма ОСОБА_3 може застосовуватися до даних правовідносин лише з 15 жовтня 2014 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач, звільнений від відповідальності за порушення строків, передбачених ОСОБА_3 України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності з 15 жовтня 2014 року, отже спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню частково в частині сум нарахованої пені в період після 15 жовтня 2014 рок.

Щодо спірного податкового повідомлення рішення від 28 листопада 2016 року № НОМЕР_2, яким позивачу за порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 52922 грн. 50 коп., з яких за податковим зобовязанням у сумі 42338 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10584,50 грн. за порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки від 14 листопада 2016 року позивачем було допущено порушення пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу при виплаті доходу нерезидентам ТОО «Корпорація Казахмис» (Республіка Казахстан) за претензією - повідомленням про утримання неустойки від 24 лютого 2014 року № 06-12/42 до договору № Д1334-190913-27716 від 24 червня 2013 року з джерелом його походження з України у вигляді сплати неустойки за порушення строків оплати товару у розмірі 709 дол. США (еквівалент 6656 грн. 02 коп.) податок на доходи нерезидента не утриманий ПрАТ «Бетонмаш» за ставкою у розмірі 15%, від їх суми та за їх рахунок і не сплачений до бюджету під час такої виплати, внаслідок його занижений податок на доходи нерезидентів розмірі 998 грн., у тому числі за 2014 рік, ТДВ «Интермех» (Республіка Беларусь) при виплаті доходу у вигляді винагороди за невиключне право користування програмним забезпеченням нерезиденту ТДВ «Интермех» по договорам № 47/14 від 11 серпня 2014 рок та № 48/14 від 14 серпня 2014 року з джерелом його походження з України податок на доходи нерезидента не утриманий ПрАТ «Бетонмаш» за ставкою у розмірі 15%, від їх суми та за їх рахунок і не сплачений до бюджету під час такої виплати, внаслідок його занижений податок на доходи нерезидентів розмірі 41340 грн., у тому числі за 2014 рік.

Суд встановив, що 11 серпня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Интермех» як ліцензіаром та позивачем як ліцензіатом було укладено ліцензійний договір № 47/14. Відповідно до умов договору ліцензіар надає ліцензіату виключне право використання програмного забезпечення. Склад та найменування програмного забезпечення вказані у специфікації до даного договору. Ліцензіат за надане право використання сплачує ліцензіару ліцензійну винагороду/том 1 а.с.224-227/. Відповідно до специфікації програмного забезпечення позивачем було отримано право користування програмним забезпеченням на суму 527520 руб. РФ./ том 1 а.с.228/.

Факт виконання умов договору підтверджується протоколом № 47/14 узгодження вартості ліцензійної винагороди, підписаного обома сторонами/а.с.229/, умовами надання гарантійного супроводу/том 1 а.с.230/.

Судом також встановлено, 14 серпня 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Интермех» як ліцензіаром та позивачем як ліцензіатом було укладено ліцензійний договір № 48/14. Відповідно до умов договору ліцензіар надає ліцензіату виключне право використання програмного забезпечення відповідно до специфікації до даного договору, а ліцензіат за невиключне право використання програмного забезпечення сплачує ліцензіару ліцензійну винагороду. Загальна сума договору складає 605360 руб. РФ./том 1 а.с.231-234/. Відповідно до специфікації програмного забезпечення позивачем було отримано право користування програмним забезпеченням на суму 605360 руб. РФ./том 1 а.с.235/.

Факт виконання умов договору підтверджується протоколом № 48/14 узгодження вартості ліцензійної винагороди, підписаного обома сторонами/том 1 а.с.236/, умовами надання гарантійного супроводу/том 1 а.с.237/.

Крім того, в матеріалах справи містяться довідки від 5 лютого 2014 року № 2284 та від 13 січня 2015 року № 458-ЭД, видані Товариству з додатковою відповідальністю «Интермех» Міністерством по податкам та зборам Республіки Білорусь по Московському району м. Мінська, які підтверджують, що даний платник є особою з постійним місцезнаходженням у Республіки Білорусь в значності статті 4 Угоди між Урядом Республіки Білорусь та Уряду України про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухиленню від сплати податків стосовно податків на доходи і майно, підписаної 24 грудня 1993 року у м. Ашхабаді./ том 1 а.с.241-242/.

Судом також встановлено, 24 червня 2013 року між ТОО «Корпорація Казахмис» як покупцем та позивачем як продавцем укладено договір № Д1334-190913-277916/том 1 а.с.243-246/. Відповідно до умов договору продавець зобовязується поставити товар у кількості та асортименті, встановленому у Додатку № 1, а покупець зобовязується прийняти та оплатити його.

Для надання оцінки даним правовідносинам суд застосовує норми Податкового кодексу України, в редакції , що діяла на час їх виникнення.

Відповідно до вимог пункту 103.1 статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Відповідно до вимог пункту 103.5. статті 103 Податкового кодексу України довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Згідно пункту 103.9, пункту 103.10 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. А у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 160.2 стаття 160 Податкового кодексу України (чинним на час виникнення правовідносин, в редакції від 8 листопада 2014 року) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.6 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодного підтвердження виконання умов договору від 24 червня 2013 року № Д1334-190913-277916/а, укладеного між ТОО «Корпорація Казахмис» та позивачем. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували, що нерезидент ТОО «Корпорація Казахмис» є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Враховуючи викладене, суд вважає, позовна вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2016 року № НОМЕР_2 підлягає задоволенню частково.

Крім того, 28 листопада 2016 року відповідачем відповідно до акту перевірки від 14 листопада 2016 року та на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-IV, було прийняте рішення № 22/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 10% у сумі 881377 грн. 01 коп. за порушення статей 4, 7, пункту 2 статті 9 ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»/а.с.196/.

28 листопад 2016 року відповідачем відповідно до акту перевірки від 14 листопада 2016 року та на підставі пункту 6 частини 11 статті 25 ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-IV, було прийняте рішення № 23/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), яким до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 10% у сумі 62577 грн. 45 коп./а.с.199/.

Щодо зазначених рішень від 28 листопада 2016 року, прийнятих відповідачем суд зазначає.

Як вбачається із заперечень відповідача та знайшло своє відображення в акті перевірки від 14 листопада 2016 року, позивачем до контролюючого органу були надані звіти про загальнообовязкове держане соціальне страхування за січень 2015 року № НОМЕР_4 від 18 лютого 2015 року, за лютий 2015 року № НОМЕР_5 від 17 березня 2015 року, за березень 2015 року № НОМЕР_6 від 16 квітня 2015 року, за квітень 2015 року № НОМЕР_7 від 18 травня 2015 року, за травень 2015 року № НОМЕР_8 від 18 червня 2015 року, за червень 2015 року № НОМЕР_9 від 18 липня 2015 року, за липень 2015 року № НОМЕР_10 від 19 серпня 2015 року, за серпень 2015 року № НОМЕР_11 від 16 вересня 2015 року, за вересень 2015 року № НОМЕР_12 від 19 жовтня 2015 року. Крім того, встановлено, що позивач у рядку 7 звіту по ЄСВ за лютий 2016 року зменшив суму єдиного внеску 3622194 грн. 16 коп., що складається з нарахувань ЄСВ за період з січня 2015 року по вересень 2015 року і не є зайво нарахованою сумою єдиного внеску/а.с.126/.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 ОСОБА_3 України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми ОСОБА_3 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього ОСОБА_3 зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 ОСОБА_3 України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач в розумінні зазначених норм ОСОБА_3 є страхувальником та на нього покладений обовязок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 ОСОБА_3 України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 ОСОБА_3 України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обовязок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 10 зазначеної норми ОСОБА_3 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього ОСОБА_3 зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно з пунктом 6 частини 11 статті 25 ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі Закон № 1669). Абзацом 2 статті 1 зазначеного ОСОБА_3 визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, в тому числі м. Словянськ Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Словянськ Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 ОСОБА_3 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-3 такого змісту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): платники єдиного внеску, визначені статтею 4 ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Отже, для застосування положень ОСОБА_3 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивачем 1 лютого 2016 року за № 07-01/125 була подана до відповідача заява про звільнення від виконання обовязків зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування/а.с.248/, проте, з цього приводу суд зазначає, що вищезазначеним ОСОБА_3 визначений період, протягом якого така заява подається, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на день розгляду справи антитерористична операція не закінчена. Крім цього, суд зазначає, що норма, яка стосується не застосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених статтями 25, 26 ОСОБА_3 України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не містить у собі такої умови як подання заяви.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» ОСОБА_3 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього ОСОБА_3. Дія цього ОСОБА_3 поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. ОСОБА_3 та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_3.

Згідно з абзацом 1 статті 1 ОСОБА_3 України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Пунктом 5 статті 11 ОСОБА_3 № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього ОСОБА_3 затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_3 № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Краматорськ. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

За змістом частини 1 статті 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку. Преамбулою ОСОБА_3 № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Як вже було встановлено судом вище, позивачу надано сертифікат Торгово-промислової палати № 2982 від 09 лютого 2015 року, який засвідчує настання обставин непереборної сили з 1 травня 2014 року Публічному акціонерному товариству «Бетонмаш» при здійсненні господарської діяльності та дотримані законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Донецькою торгово-промисловою палатою триває період усунення наслідків впливу форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) та дату його закінчення на даний час встановити неможливо.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що 28 листопада 2016 року податковим органом була складена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-6У про те, що станом на 28 листопада 2016 року заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 2125744 грн. 31 коп./а.с.201/.

Крім того, судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року в адміністративній справі № 805/2412/15-а у задоволені адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Бетонмаш» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобовязання вчинити певні дії відмовлено повністю.

Проте, постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Бетонмаш» було задоволено, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі № 805/2412/15-а скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Бетонмаш» задоволено повністю та визнати протиправною та скасовано вимогу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 03 червня 2015 року № Ю-2309-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 1496449 грн. 85 коп., зобовязано Словянську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу Публічного акціонерного товариства «Бетонмаш» зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 1496449 грн. 85 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року в адміністративній справі № 805/202/16-а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Бетонмаш до Словянської обєднаної Держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування вимоги задоволено повністю та визнано протиправною та скасована вимога Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-2309-25 від 09 листопада 2015 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2134923 грн. 62 коп.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року постанова Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2016 року в адміністративній справі № 805/202/16-а була залишена без змін.

Отже, відповідач всупереч вищенаведених судових рішень продовжує формувати нові вимоги з єдиного соціального внеску.

Враховуючи викладене, суд вважає, позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача по винесенню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2016 року № Ю-6У на суму 2125744 грн. 31 коп. підлягає задоволенню.

Щодо прийнятого 28 листопада 2016 року податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем орендна плата за землю на суму 2456891 грн. 35 коп., з яких за основним платежем у сумі 1965513 грн. 08 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 491978 грн. 27 коп. за порушення підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274, пункту 288.2 статті 288, пункту 288.3, 288.4, 288.5 статті 288, статті 289 Податкового кодексу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності позивачем було укладено ряд договорів оренди земельних ділянок, а саме: договір оренди землі від 6 травня 2006 року, з додатковою угодою, укладений з Слов'янською міською радою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за № 040616700073, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 13,5744 га, та земельна ділянка площею 1,7757 га, (загальною площею 15,3501 га), розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Солоділова, б. 1. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 425 001,77 грн.; договір оренди землі від 6 травня 2006 року, з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за № 040616700071, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0474 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Шовковична. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 1998,37 грн.; договір оренди землі від 21 травня 2007 року, з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за № 040716700077, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,8676 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Калінина, б. 17. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 27 670,08 грн.; договір оренди землі від 6 травня 2006 року, з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за № 040616700070, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1017 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Новий Побут, 19. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 0,9% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 627,00 грн.; договір оренди землі від 6 травня 2006 року,з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за №040616700069, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3480 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Новий Побут, 18. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 0,9% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 2 145,48 грн.; договір оренди землі від 25липня 2006 року, з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 14.08.2016 р.за №040616700096, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5544 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Центральна, б. 4 (раніше вул. К.Маркса, 64). Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 0,9% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 8 386,54 грн.; договір оренди землі від 6 травня 2006року,з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від2 9.05.2016 р. за №040616700077, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3583 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Солоділова, б. 1. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 7 363,28 грн.; договір оренди землі від 6 травня 2006 року, з додатковою угодою, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 29.05.2016 р. за № 040616700072, укладений з Слов'янською міською радою, згідно з умовами якого, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,3035 га, розташована за адресою м. Слов'янськ, вул. Солоділова, б. 1. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки землі та річний розмір якої складає 42170,05 грн.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивачем до податкового органу були подані податкові декларації з плати за землю (земельні ділянки та/або орендна плата за землі державної або комунальної власності) за 2014 рік від 4 лютого 2014 року на загальну суму 567641 грн. 08 коп., за 2015 рік від 10 лютого 2015 року на загальну суму 710621 грн. 61 коп., за 2016 рік від 27 січня 2016 року на загальну суму 968799 грн. 42 коп.

Крім того, позивач подав до контролюючого органу уточнені податкові декларації з плати за землю за 2014 рік від 6 березня 2014 року де збільшив зобовязання з 567641 грн. 08 коп. до 568954 грн. 13 коп., за 2015 рік від 16 лютого 2016 року де позивач зменшив зобовязання з 710621 грн. 61 коп. до 118008 грн. 10 коп. та за 2016 рік від 19 лютого 2016 року де позивач зменшив зобовязання до 0 грн./а.с.том3 38-96/.

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України та ОСОБА_3 № 1669-VII в редакції,що діяла на момент виникнення цих правовідносин.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до статті 59.1 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу. При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вже зазначалось вище, відповідно до матеріалів справи позивач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (далі - АТО), а саме м. Словянськ Донецької області.

Відповідно до пункту 38.7. розділу 10 Інших прикінцевих положень Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію.

Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 Податкового кодексу України вважаються надміру сплаченими грошовими зобовязаннями та підлягають поверненню.

Статтею 6 ОСОБА_3 № 1669-VII встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 ОСОБА_3 № 1669).

З аналізу зазначених норм ОСОБА_3 № 1669-VII та Податкового кодексу України (надалі ПКУ) вбачається, що зазначеним ОСОБА_3 встановлено пільги щодо орендної плати за землю, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми ОСОБА_3 № 1669-VII не суперечать вимогам ПКУ.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 ОСОБА_3 № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог пункту 5 статті 11 ОСОБА_3 № 1669-VII. Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції.

Як вже зазначалось судом, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал».

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р та № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Словянськ.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Словянськ Донецької області у населеному пункті, на території якого здійснювалась та здійснюється антитерористична операція.

Відповідно до додатків № 1 до податкових декларацій з плати за землю за 2014-2016 роки, земельні ділянки також розташовані в м. Словянську, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 ОСОБА_3 № 1669-VII, поширюються на позивача як платника земельного податку, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Отже, позовна вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 листопада 2016 року № НОМЕР_3 про донарахування орендної плати за землю та застосування штрафних санкцій у сумі 2456891 грн. 35 коп. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Суд звертає увагу,що відповідно до ОСОБА_3 України № 1365-V111 від 17.05.2016 року внесено зміни до ОСОБА_3 України № 1669, відповідно до яких статтю 6 викладено в новій редакції, а саме звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності відбувається в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього ОСОБА_3. Відповідно до частині четвертої статті 4 визначено, що Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію. До цього Переліку не входить місто Словянськ Донецької області. Зазначені зміни набули чинності з 08 червня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не в повному обсязі довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги про сплату боргу в порядку частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 127714 грн. 21 коп. відповідно до платіжного доручення від 22 грудня 2016 року № 7157.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства БЕТОНМАШ до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 листопада 2016 року №0000281202 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 115098 грн. 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 листопада 2016 року №0000291202, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток іноземних осіб на суму 51675 грн., з яких за основним платежем на суму 41340 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10335 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 листопада 2016 року № 22/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 881377 грн. 01 коп.

Визнати протиправним та скасувати рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 листопада 2016 року рішення від 28 листопада 2016 року № 23/05-22-13-04 про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) в сумі 62577 грн. 45 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 листопада 2016 року № НОМЕР_3 про донарахування орендної плати за землю та застосування штрафних санкцій у сумі 2456891 грн. 35 коп.

Визнати протиправними дії Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області по винесенню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28 листопада 2016 року № Ю-6У на суму 2125744 грн. 31 коп.

В іншій частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства БЕТОНМАШ - відмовити.

Стягнути з Словянської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства БЕТОНМАШ витрати по сплаті судового збору у розмірі 85400 грн. 45 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 березня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена та підписана 03 березня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Троянова О.В.