Вирок № 65077203, 02.03.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Провадження № 1-кп/243/178/2017 Справа № 243/10858/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

секретар судового засідання Гуменний М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського,2, м. Слов'янськ Донецької області) кримінальне провадження згідно із ЄДРДР № 12016050510003636 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Целінського району Ростовської області РФ, освіта неповна середня, місце проживання: АДРЕСА_1, неодруженого, не працює, утриманців не має, інвалідом не є, раніше судимого:

01 серпня 2011 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, за ч. 1 ст. 70, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до 3(трьох) років позбавлення волі,

17 грудня 2016 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, із застосуванням ст. 75, 76 КК України, звільнено із відбуванням покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Гавриш І.П,

обвинувачений ОСОБА_1,

захисник ОСОБА_2

потерпіла ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1, будучи особою, яка має не зняту та не погашену у встановленому порядку судимість за вчинення корисливих кримінальних злочинів, 13 грудня 2016 року, приблизно о 10 годині 00 хв., реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи, що його дії носять відкритий характер, з корисливих мотивів, діючи умисно, відкрито, повторно, проник на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де проживає його двоюрідна сестра ОСОБА_3, через не заперту хвіртку. Знаходячись у дворі вищевказаного будинку, у вищевказаний час, розуміючи, що його перебування у дворі будинку не залишилося непоміченим для мешканців будинку, ОСОБА_1 зайшов до приміщення недобудованого гаражу, з якого відкрито викрав зварювальний апарат інвенторного типу «ALKS MMA - 250 S», вартістю 1 946 грн. 75 коп.. Після чого, він став виносити зварювальний апарат з двору АДРЕСА_2. В цей час ОСОБА_4, був помічений власником вищевказаного зварювального апарату ОСОБА_3, яка почала кричати ОСОБА_1 намагаючись його наздогнати та припинити його протиправні дії. ОСОБА_1 усвідомлюючи, що його дії помічені власником майна ОСОБА_3, ігноруючи її вимоги про припинення його незаконних дій, з викраденим побіг вверх по вул. Полярній, м. Слов'янська, Донецької області, залишивши таким чином місце вчинення злочину, а викраденим розпорядився на власний розсуд.. Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 1 946 грн. 75 коп.

Судом досліджені такі докази.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винність у інкримінованому йому діянні визнав у повному обсязі та показав, На теперішній час, по АДРЕСА_2 проживає його сестра ОСОБА_3 зі своїм чоловіком та дитиною. Потерпіла ОСОБА_3 є двоюрідною сестрою, у якої він проживав у період з лютого по квітень 2014 року, а потім у 2016 році. Дійсно, 13 грудня 2016 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, він знаходився біля будинку АДРЕСА_2. В нього розрядився телефон і він хотів зайти до ОСОБА_3, щоб зарядити батарею на своєму телефоні. Зазначає, що, зазвичай, перед тим, як зайти до неї у гості, він спочатку їй телефонував, однак в той день, він їй не телефонував, а зайшов, не попередивши потерпілу про те, що він прийде. Коли він входив у двір вказаного будинку, хвіртка була відчиненою. Після чого він увійшов до гаражу, з метою поставити телефон на зарядку, та побачив там зварювальний апарат червоного кольору, він його викрав і в цей же день продав невідомій особі на ринку. Зазначив, що ОСОБА_3 намагалася його зупинити, коли він виходив із зварювальним апаратом, але він не відреагував на її слова. Пояснити, чому не відреагував, не може. Визнав, що потерпіла дає правильні показання та їх підтвердив, та пояснив, що дійсно у двір до будинку потерпілої він заходив двічі. В перший раз він мав намір зарядити батарею у телефоні, тому зайшов, але потерпіла вийшла та сказала, щоб він пішов. Він пішов, однак практично відразу повернувся, зайшов до гаражу і вже тоді викрав зварювальний апарат. Йому дуже соромно, він просить пробачення у потерпілої, саме з цих підстав, він не погодився на проведення слідчого експерименту. У вчиненому розкаюється.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений ОСОБА_1 її двоюрідний брат. За адресою АДРЕСА_2 вона проживає разом із своєю сім'єю. Показала, що обвинувачений дійсно проживав у них в 2014 році, а також у 2016 році. Вони із чоловіком шкодували його, допомагали йому чим могли, визнала, що він їм допомагав по господарству. Однак одного разу він пішов до сусідів, де вжив спиртні напої, вкрав у сусіда телефон, і після цього залишив їх домівку та більше не повертався. Після цього випадку, її чоловік заборонив їй, щоб вона його впускала у будинок. 13 грудня 2016 року, вранці, вона прийшла додому з роботи. Через деякий час до неї підійшла її донька та повідомила, що ОСОБА_1 знаходиться у них у дворі, в гаражі. Вона вийшла та повідомила ОСОБА_5, щоб уходив, на що останній пішов. Після чого, пройшло небагато часу, і знову, дитина прийшла та повідомила, що останній знову пішов до їх гаража. Коли вона вийшла разом із своєю родичкою, то побачила, що ОСОБА_5 вже біля хвіртки разом із зварювальним апаратом. Вона словами намагалася його зупинити, але він втік. Після чого вона звернулася до поліції, через деякий час апарат знайшли, їй повернули. Претензій матеріального характеру до ОСОБА_5 вона не має, однак вважає, що він повинен понести покарання, оскільки незважаючи на її підтримку, він не захотів виправлятися. Разом з тим, у призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Судом також досліджені такі письмові докази:

Згідно із витягом з ЕДРДР за № 12016050510003636, внесено відомості про вчинення злочину за кваліфікацією ч.3 ст. 186 КК України;

Відповідно до протоколу огляду місця події від 13 грудня 2016 року із фототаблицями наданими до протоколу, за добровільною згодою власників домоволодіння ОСОБА_6, ОСОБА_7, оглянута територія домоволодіння, а саме гараж, розташований на території вказаного домоволодіння розташованого по АДРЕСА_2. В ході огляду зафіксоване місце вчинення злочину;

Відповідно до протоколу огляду місця події від 14 грудня 2016 року із фототаблицями наданими до протоколу, зі згоди ОСОБА_8, який у добровільному порядку надав співробітникам поліції зварювальний апарат красного кольору , на корпусі якого мається запис «ALKS» з боку апарату мається маркування MMA - 250 S, а також два кабелі чорного кольору які належать до зварювального апарату.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 14 грудня 2016 року , в присутності двох понятих, свідок ОСОБА_8 визнав особу на фотознімку під номером 1, а саме ОСОБА_9, як особу, яка 13 грудня 2016 року продала йому зварювальний апарат красного кольору.

Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 14 грудня 2016 року, в присутності двох понятих, свідок ОСОБА_9 визнала особу на фотознімку під номером 2 , а саме ОСОБА_1, як особу, яка є її рідним сином.

Відповідно до протоколу пред'явлення речей для впізнання від 15 грудня 2016 року,в присутності понятих, зі згоди орендатора магазину ОСОБА_10, у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6» розташованого за адресою АДРЕСА_3, встановлено, що потерпілій ОСОБА_3 було пред'явлено до впізнання чотири типи зварювальних апаратів, та під номером 4 ОСОБА_3 впізнала свій зварювальний апарат марки «ALKS MMA - 250 S» який належить їй, та який викрав ОСОБА_1

Відповідно до розписки ОСОБА_1, останній від проведення слідчого експерименту відмовився.

Згідно із товарознавчою експертизою від 15 грудня 2016 року, ринкова вартість зварювального апарату інвентарного типу «ALKS MMA - 250 S», червоного кольору, на момент вчинення злочину становила 1 946 грн. 75 коп.

Згідно із постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15 грудня 2016 року, зварювальний апарат інвенторного типу«ALKS MMA - 250 S», червоного кольору, визнано речовим доказом про кримінальному провадженню № 12016050510003636 та передано на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_3 під гарантійну розписку.

Відповідно до висновку судової психіатричної експертизи № 1343 проведеної 20 грудня 2016 року о 08 годині, вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 виявляє легку розумову відсталість з поведінковими порушеннями які На теперішній час ОСОБА_1 не вимагають лікувальних заходів, ускладнену психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю (побутове пияцтво) У момент здійснення інкримінованого діяння за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує.

Суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження речових доказів та показань свідків стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд приймає до уваги показання обвинуваченого в тій їх частині, де він підтверджує показання потерпілої, враховуючи ту обставину, що обвинувачений після допиту потерпілої підтвердив її показання, свої показання уточнив, з тих підстав, що саме в цій частині показання обвинуваченого не містять внутрішніх протиріч, узгоджуються між собою, з показаннями потерпілої та іншими зібраними по справі доказами.

Суд приймає до уваги протоколи слідчих дій та вважає їх допустимими доказами, оскільки вони вчинені у відповідності до норм чинного КПК України.

У суду не виникає сумнівів у висновках експертиз, оскільки вони проведені компетентною особою, з достатнім стажем роботи, із дотриманням норм КПК та КК України, не містять суперечностей та узгоджуються з іншими доказами по справі, отже є належним та допустимим доказом по справі.

Даючи оцінку всім доказам, які були досліджені в процесі судового розгляду, суд приходить до переконання що обставини, викладені у обвинувальному акті щодо доведеності винності ОСОБА_1 по вказаному кримінальному правопорушенню знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому вважає, що ОСОБА_1 скоїв відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, і його дії вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 186 КК України.

Судом були досліджені відомості щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1

Так, відповідно до характеристик, наданих керівником квартального комітету ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_4 проживає періодично, за адресою АДРЕСА_1 не проживає довготривалий час. За місцем проживання характеризується з задовільної сторони. До адміністративної відповідальності не притягувався, скарг від сусідів на нього не поступало.

Згідно із довідкою КЛПУ "Обласна психіатрична лікарня м. Слов'янська" № 3016від 15 грудня 2016 року, ОСОБА_1 на обліку у лікаря психіатра перебуває з 2001 року по даний час з діагнозом: легка розумова відсталість зі значними поведінковими порушеннями.

Згідно із довідкою КЛПЗ «Міський наркологічний диспансер», ОСОБА_1 перебував під наглядом у лікаря-нарколога нашого лікувального закладу з травня 201 року з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкідливим наслідками.». Знятий з нагляду у липні 2013 року у зв'язку із засудженням.

ОСОБА_1 раніше судимий:

01 серпня 2011 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, за ч. 1 ст. 70, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до 3(трьох) років позбавлення волі,

17 грудня 2016 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, із застосуванням ст. 75, 76 КК України, звільнено із відбуванням покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 згідно із ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому злочині та активне сприяння розкриттю злочину, незадовільний стан здоров'я. Суд зважає на ту обставину, що у судовому засіданні стороною обвинувачення визнано, що відмова обвинуваченого від проведення разом із ним такої процесуальної дії, як слідчий експеримент, не розцінюється як відсутність активного сприяння розкриттю злочину, а вчинена лише з мотивів щиросердечного розкаяння, негативного відношення до своїх дій, а також з метою економії процесуального часу у зв'язку повним визнанням своєї провини.

Обставин, що обтяжує покарання, згідно із ст. 67 КК України, обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Згідно із ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчинених злочинів, сукупність всіх характеризуючих його обставин, віднесення їх законодавцем до категорії тяжких, характер і ступінь його суспільної небезпеки, характер дій обвинуваченого у здійсненні ним злочинних намирів, ступінь негативних майнових втрат потерпілої сторони, дані про особу обвинуваченого.

Згідно із роз'ясненнями, зазначеними у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За змістом п.2 згаданої Постанови, відповідно до п.1 ч.1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом… менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини,неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд, призначаючи ОСОБА_1, покарання, також враховує вимоги ч.2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, згідно із вимогами ч.2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність всіх характеризуючих його обставин, віднесення його законодавцем до категорії тяжких злочинів, характер і ступінь його суспільної небезпеки, характер дій обвинуваченого у здійсненні ним злочинних намірів, дані про особу обвинуваченого.

З огляду на викладене, суд приймає фактичні обставини по справі, ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих обставин, наявність пом'якшувальних обставин, характер та мотиви протиправних діянь, і, враховуючи вищенаведені характеристики обвинуваченого, як то його попередню соціальну поведінку, ступінь небезпечності особистості обвинуваченого для суспільства.

Обвинувачений не має постійного місця проживання, не працює, не намагається працевлаштуватися, не має сім'ї, тобто у нього наявна відсутність будь-яких соціальних зв'язків;

Був раніше засуджений за корисливий злочин, однак на шлях виправлення не став, хоч і мав підтримку зі сторони родичів, незважаючи на це знову вчинив корисливий злочин по відношенню до рідних, які намагалися йому допомогти адаптуватися у суспільстві після звільнення з місць позбавлення волі.При цьому, суд зважає також на те, що обвинувачений вчинив правопорушення у короткий проміжок часу після відбуття покарання.

Разом з тим, суд також зважає, на те, що обвинувачений своєю поведінкою сприяв розкриттю злочину, зрозумів протиправність своїх дій, у вчиненому розкаявся, просив пробачення у потерпілої.

Суд також зважає на позицію потерпілої, яка хоч і вважала, що обвинуваченого слід покарати, але повідомила, що таке покарання повинно сприяти його виправленню, і не наполягала на суворому покаранні.

Суд зазначає, що аналіз фактичних обставини по справі, ступінь тяжкості вчиненого злочину, обтяжуючі та пом'якшувальні обставини, характер та мотиви протиправних діянь, характеристики обвинуваченого не дозволяють дійти суду до висновку про застосування до обвинуваченого ст.ст. 69, 75 КК України, разом з тим, враховуючи поведінку обвинуваченого під час судового розгляду справи, а також висновки судової психіатричної експертизи, суд визнає необхідним і достатнім призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі в межах санкцій інкримінованої статті Особливої частини Кримінального Кодексу України.

За змістом п.23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Суд, враховуючи той факт, що ОСОБА_1, було вчинене інкриміноване йому діяння до ухвалення вироку від 17 грудня 2016 року, а покарання по вироку від 17 грудня 2016 року, призначене із застосуванням ст. 75, 76 КК України, приходить до висновку, що за правилами ч.4 ст. 70 КК України, вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2016 року повинен виконуватися самостійно.

Вказане покарання обвинуваченому по своєму виду та розміру на думку суду буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно норм ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Процесуальних витрат немає.

Розв'язуючи питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до п. 14 ст. 368 КПК України, суд виходить з наступного.

Під час досудового розслідування по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2016 року до ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у виді взяття під варту. Під час судового розгляду по кримінальному провадженні, Слов'янським міськрайонним судом Донецької області від 18 січня 2017 року був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Як роз'яснено у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», згідно рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України», в якому, зокрема, зазначено таке: «Законність тримання заявника під вартою з 15.10.2001 до 04.08.2003 п. 74 «Суд вважає, що за відсутності чіткого положення, яке встановлювало б правило, коли і за яких умов взятий під вартою на стадії досудового розслідування має далі триматися під вартою на стадії судового розслідування, такий стан не відповідає критерію «передбачуваності закону» для цілей п. 1 ст. 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка склалася в умовах прогалин законодавства, коли особа може перебувати під вартою без визначення певного строку тримання, без конкретного правового положення або судового рішення, сама по собі суперечить принципу правової визначеності і захисту від свавілля, які є загальною ідеєю Конвенції принципу верховенства права (див. справу «Барановський проти Польщі») № 28358/95, п.п. 55-56, ЄКЛП 2000-III, та справу «Кавка проти Польщі» № 25874/94 п. 51, від 09.01.2001, справу «Фельдман проти України», № 76556/01 та № 3877904, п. 73 від08.04.2010)». У п. 75 цього ж рішення вказано, що хоча національний суд 15.10.2001 прийняв рішення про попереднє ув'язнення заявника, він не визначив подальший строк тримання під вартою і жодним чином не обгрунтував своє рішення. Це призвело до стану невизначеності підстав перебування заявника під вартою після цієї дати. У зв'язку з цим Суд нагадує, що тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля, закріпленого в п. 1 ст. 5 (див. справа «Соловей і Зозуля проти України», п. 76, від 27.11.2008). За таких обставин Суд вважає, що рішення районного суду від 15.10.2001 не забезпечило заявникові адекватного захисту від свавілля, який є важливим елементом «законності» тримання під вартою у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції, а тому тримання заявника під вартою після 15.10.2001 також не відповідає п. 1 ст. 5 Конвенції».

Аналізуючи наведені правові позиції ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що зазначення у вироку строку шляхом настання певної події, а саме набрання цим вироком законної сили не суперечитиме п. 74 рішення у справі «Харченко проти України». Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК строки, встановлені КПК, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

При цьому, якщо питання про доцільність та обгрунтованість тримання засудженого під вартою виникає на стадії апеляційного оскарження і апеляційного провадження, суд з метою забезпечення прав засудженого в разі неможливості завершення провадження в апеляційному порядку до спливу двомісячного строку з дня ухвалення вироку судом першої інстанції необхідно незалежно від наявних клопотань сторін кримінального провадження розглянути питання доцільності та обгрунтованості тримання під вартою. У такому випадку суд застосовує правила ст. 331 КПК до завершення розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

Отже з врахуванням роз'яснень, викладених у Листі ВССУ «Про судову практику застосування судами першої інстанції та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», при вирішенні питання що належить вчинити із заходами кримінального провадження, обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на думку суду слід залишити до набрання вироку законної сили.

З протоколу затримання, видно що ОСОБА_1, був затриманий 14 грудня 2016 року. У зв'язку з цим, суд відповідно ч.5 ст. 72 КК України, вважає, що термін перебування ОСОБА_1 під вартою як запобіжний захід з 14 грудня 2016 року по 02 березня 2017 року слід обчислювати із розрахунку один день утримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 4(чотирьох) років позбавлення волі, а вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2016 року за яким ОСОБА_1 визнано винним за ст. 75, 76, ч.2 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді 1(одного) року і 6(шести) місяцівіз випробуванням та іспитовим строком 1(один) рік і 6(шість) місяців, - виконувати самостійно.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 із заліком досудового ув'язнення обчислювати з моменту затримання - 14 грудня 2016 року.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, термін перебування ОСОБА_1 під вартою як запобіжний захід з 14 грудня 2016 року по 02 березня 2017 року включно, обчислювати із розрахунку один день утримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_1 до вступу вироку у законну силу залишити попередній -тримання під вартою.

Речові докази по справі: зварювальний апарат інвенторного типу «ALKS MMA - 250 S», червоного кольору, який визнано речовим доказом про кримінальному провадженню № 12016050510003636 згідно із постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 15 грудня 2016 року, та передано на відповідальне збереження потерпілій ОСОБА_3 під гарантійну розписку, - після вступу вироку в законну силу, - залишити потерпілій ОСОБА_3 за належністю;

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок складений у єдиному екземплярі у нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя: О.В. Ільяшевич