Рішення № 65077091, 02.03.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

провадження № 2/243/368/2017

справа № 243/10425/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року

Словянський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ільяшевич О.В.,

при секретареві Гуменному М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області (вул. Добровольського, 2, м. Словянськ, Донецької області) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Словянського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Словянського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 селищної ради Словянського району Донецької області про визнання права власності на частку житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17 вересня 1997 року по місту свого постійного проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3. Після смерті залишилася спадкова маса, яка складається з 3/4 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями під № 38 по вулиці Леваневського селища Билбасівка Словянського району Донецької області. ? частка вищевказаного будинку належала померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, а ? частка житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями під № 38 по вулиці Леваневського селища Билбасівка Словянського району Донецької області належала померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. На ? частку будинку він отримав свідоцтво про право власності, як спадкоємець після смерті ОСОБА_4. Зазначає, що він є спадкоємцем першої черги по закону на спадщину після померлої ОСОБА_3. Він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, а також тому що подав заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Однак державний нотаріус виніс постанову від 25 жовтня 2016 року, якою відмовив йому в видачі свідоцтва про право на спадщину по закону, з тих підстав, що коло спадкоємців після померлої 17 вересня 1997 року ОСОБА_3 невідомо, так як документацію по 1999 рік включно передано до Донецького обласного державного нотаріального архіву та запросити спадкову справу після померлої ОСОБА_3 немає можливості, а згідно Постанови КМУ 2015 року «Про розмежування зони АТО» отримати у м. Донецьку спадкову справу після померлої ОСОБА_3 неможливо, оскільки державний нотаріальний архів знаходиться на непідконтрольній уряду Україні території. З огляду на викладене просить суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, які розташовані по вул. Леваневського, 38, в селищі Билбасівка Словянського району, Донецької області, після померлої 19 вересня 1997 року ОСОБА_3.

30 грудня 2016 року, на виконання вимог ухвали суду, позивач до суду надав уточнену позовну заяву, в якій не змінюючи підстав позову та викладу обставин, якими обґрунтовую свої позовні вимоги, вказав ціну позову.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 яка діє на підставі договору на надання правової допомоги та представництва інтересів від 03 листопада 2016 року, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, до судового засідання не зявились, надали суду заяви з проханням розгляд справи проводити у їх відсутності, позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради Словянського району Донецької області, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, до судового засідання не зявився, на адресу суду надано заяву з проханням розгляд справи проводити без участі представника Ради, позовні вимоги позивача визнають у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача Серії ЯФ № 204797 від 31 травня 1949 року (а.с. 5).

24 жовтня 1960 року, ОСОБА_4 помер (свідоцтво про смерть серії: ІІ-ЯР № 894227 ) (а.с. 12).

17 вересня 1997 року померла ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії: І НО № 188380 ) (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадкова маса, яка складається з ? частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями під № 38 по вулиці Леваневського селища Билбасівка Словянського району Донецької області. ? частка вищевказаного будинку належала померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності виданого 30 липня 1981 року державним нотаріусом ОСОБА_6 другої Словянської державної нотаріальної контори Донецької області зареєстрованого в реєстрі під № 1595, зареєстрованого в Словянському КП «БТІ» 20 липня 1981 року , записано у реєстраційну книгу під № 1-727/16. (а.с.6).

1/4 частка житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями під № 38 по вулиці Леваневського селища Билбасівка Словянського району Донецької області належала померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого 24 жовтня 1960 року її чоловіка ОСОБА_4, виданого 30 липня 1981 року державним нотаріусом ОСОБА_6 другої Словянської державної нотаріальної контори Донецької області, зареєстроване в реєстрі за № 1597, та зареєстрованого в Словянському КП «БТІ» 20 липня 1981 року , записано у реєстраційну книгу під № 1727/6. (а.с7).

З довідки № 281 від 24 січня 1990 року наданої Словянським міським бюро технічної інвентаризації вбачається, що позивачу ОСОБА_1 1/4 частина житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями під № 38 по вулиці Леваневського селища Билбасівка Словянського району Донецької області на підставі свідоцтва про право власності від 13 липня 1981 року. (а.с. 8).

Відповідно до постанови державного нотаріуса Другої словянської державної нотаріальної контори Донецької області від 25 жовтня 2016 року, про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно: житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями під № 38 по вулиці Леваневського селища Билбасівка Словянського району Донецької області після смерті ОСОБА_3, яка померла 17 вересня 1997 року, оскільки документацію нотконтори по 1999 рік включно передано до Донецького обласного державного нотаріального архіву, та запросити спадкову справу після померлої 17 вересня 1997 року ОСОБА_3 немає можливості, згідно Постанови КМУ України 2015 «Про розмежування зони АТО», коло спадкоємців після ОСОБА_3 невідоме. Зазначене також стверджується з інформацією № 23/02-17 від 18 січня 2017 р. наданою завідуючою Другою словянською державною нотаріальною конторою ОСОБА_7П./а.с.44/

Наведені обставини підтверджуються також відповіддю нотаріуса та витягом зі спадкового реєстру.

Згідно із довідкою КП БТІ від 07 лютого 2017 року №328-2/0.83/01, наданої на запит суду, право власності на 3/4 частки житлового будинку розташованого за адресою: Донецька область, Словянський район, с.м.т. Билбасівка, вул. Леваневського, буд. 38, значиться зареєстрованим за ОСОБА_3, та 1/4 частки вказаного будинку зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с. 52).

Згідно із відомостями домової книги на будинок № 38 розташований по вул. Леваневського с. Билбасівка Словянського району постійно проживали та були зареєстровані ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 59-61).

За даними реєстру нерухомого майна станом на час розгляду справи, право власності на будинок № 38 розташований по вул. Леваневського с. Билбасівка Словянського району Донецької області, ні за кім не зареєстроване (а.с. 49).

Частина 1ст. 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно із ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК ( 435-15 ), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Оскільки ОСОБА_3 померла 17 вересня 1997 року, при вирішенні відносин щодо прийняття спадщини та набуття права на спадщину, суд керується ЦК України в редакції 1963 року.

За приписами ст. 525 ЦК України в ред. 1963 року, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України в ред. 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

За змістом ст. 548 ЦК України, в ред. 1963 року, спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна. Слід зазначити, що право власності за нормами законодавства, яке діяло на час відкриття спадщини, набуття права власності на нерухоме майно не повязувалося з моментом його державної реєстрації.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» (із наступними змінами та доповненнями), у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається, іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з п. 4.12 п.4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі документів, що підтверджують право власності.

Загальновідомим є факт проведення антитерористичної операції на території Донецької області та вихід частини території області (в тому числі м. Донецька) з-під контролю державної влади України.

Так, відповідно ст.1 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції -час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р,м. Донецьк Донецької області визначено як населений пункт, в якому проводилась антитерористична операція.

Також, до складу тимчасово окупованої території України, визначеної Верховною Радою України, входять тимчасово окуповані території України, особливий правовий режим яких встановлено відповідно Законів України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»№1207-VII від 15.04.2014 року, а також «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» №1680- VII від 16.09.2014 року та постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17 березня 2015 року.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий такими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно із Наказом міністерства юстиції України від 17 червня 2014 року №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції», доступ користувачів до Єдиних та Державних реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, зокрема Спадкового реєстру, Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, на території Донецької області, зокрема м. Донецька, тимчасово припинено, до закінчення антитерористичної операції на сході України. Пунктом 2 Наказу, встановлено, що нотаріальні дії та державна реєстрація речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, яке розташоване на території Донецької області, зокрема міста Донецька, здійснюють відповідно державні реєстратори речових прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав і приватні та державні нотаріуси інших районів Луганської та Донецької областей відповідно до законодавства.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному законодавству, суд приходить до переконання щодо неможливості отримання у м. Донецьку спадкової справи після померлої ОСОБА_3, оскільки державний нотаріальний архів знаходиться на непідконтрольній уряду України території.

У судовому засіданні достовірно встановлено, і наведена обставина, підтверджена вище приведеними доказами, що будинок № 38 розташований по вул. Леваневського с. Билбасівка Словянського району Донецької області, належав на праві власності ОСОБА_3 за її життя. Позивач ОСОБА_1 на час відкриття спадщини продовжував проживати вказаному будинку № 38 по вул. Леваневського с. Билбасівка, що дозволяє дійти до висновку, що він прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, оскільки протягом шести місяців з часу відкритт яспадщини фактично розпорядився майном ОСОБА_3.

В порядку спадкування ОСОБА_1 оформити право власності нотаріально неможливо, оскільки спадкова справа заведена після смерті спадкодавця, передана до Донецького обласного державного архіву, та отримати її не має можливості у звязку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, зокрема у м. Донецьку. Таким чином, іншої процедури, окрім звернення до суду, в даному випадку не існує.

З огляду на викладене, аналізуючи встановлені у судовому засіданні обставини справи, а також відповідні ним норми чинного законодавства, з врахуванням того, що ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_3 прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном, інших спадкоємців, які прийняли спадщину у встановлений чинним на час відкриття спадщини спосіб та строк не має, право власності на спірну частку будинку на даний час значиться зареєстрованим за ОСОБА_3, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60,209,212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 15,16,25,328, 373, 374, 392, 1216- 1218, 1220, 1221, 1222, 1223,ч.1ст.1225, ч.3 ст.1268, ст. 1269, ч.1 ст. 1270 Цивільного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради Словянського району Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, 18 квітня 1949 народження, ІПН: НОМЕР_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, як за спадкоємцемпершої черги за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 19 вересня 1997 року в с. Билбасівка Словянського району Донецької області, право власності на 3/4 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами розташованого за адресою: Донецька область, Словянський район, с. Билбасівка, вул. Леваневського, буд. 38.

На рішення судуможе бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягомдесяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Головуючий - суддя: О.В. Ільяшевич