Ухвала суду № 65076420, 02.03.2017, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Краснолиманський міський суд Донецької області

Справа № 236/325/17

У Х В А Л А

02 березня 2017 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Біланової Н.В.,

за участю секретаря Снігирьової О.Ю.,

сторін адміністративного процесу :

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Лиман за участю представника позивача, представника відповідача заяви про забезпечення позову по справі адміністративної юрисдикції за позовом приватного підприємства «Луч» до Лиманської міської ради Донецької області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Краснолиманського міського суду Донецької області перебуває адміністративна справа за позовом приватного підприємства «Луч» до Лиманської міської ради Донецької області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

22 лютого 2017 року до канцелярії суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Лиманської міської ради Донецької області від 06.12.2016 року «Про доручення комунальному підприємству «Лиманська служба єдиного замовника» організації перевезень школярів та пільгових категорій громадян та заборони відповідачу Лиманській міській раді Донецької області до закінчення розгляду справи вчиняти будь-які дії направлені на фінансування виконання вказаного рішення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заяву підтримав повністю та просив її задовольнити. Суду пояснив, що зупинення дії оскаржуваного рішення та заборона відповідачу вчиняти будь-які дії направлені на фінансування його виконання в подальшому може призвести до нераціонального використання бюджетних коштів, порушення прав не тільки позивача, а й всіх платників податків, які зареєстровані на території Лиманської об"єднаної територіальної громади.

Представник відповідача ОСОБА_2, в судовому засіданні заяву про забезпечення позову не підтримала, просила суд відмовити у її задоволенні в повному обсязі. Суду пояснила, що подана позивачем заява не містить доказів наявності небезпеки правам, свободам та інтересам позивача, неможливості чи ускладенення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, дії спрямовані на виконання оскаржуваного рішення відповідачем вже вчинені, зміни до установчих документів комунального підприємства «Лиманська служба єдиного замовника» внесені, процедуру отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів та створення матеріально-технічної бази підприємства профінансовано в установленому законом порядку. Також зазначила, що оскаржуване рішення жодним чином не зачіпає права та законні інтереси позивача.

Заслухавши пояснення сторін, всебічно вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 117, 118 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інструменту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Відповідно до частини першої, другої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішення в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не призведе застосування заходів забезпечення позову більшої, ніж тій, що можна запобігти, шкоди.

Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача.

Суд звертає увагу, що сам факт подання адміністративного позову не може бути достатньою підставою для вжиття відповідних заходів його забезпечення, оскільки подання адміністративного позову, предметом якого є скасування рішення суб'єкта владних повноважень, не може вважатися беззаперечним доказом того, що таке рішення є очевидно протиправним.

У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав чи прав платників податків, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

Враховуючи викладене, доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача чи платників податків до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, позивачем до суду не надано.

За наведених вище обставин, у задоволенні заяви представника приватного підприємства «Луч» ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 117-118 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника приватного підприємства «Луч» ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного адміністративного суду через Краснолиманський міський суд Донецької області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя -