Ухвала суду № 65074091, 27.02.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

27 лютого 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, третя особа - управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, про поновлення на роботі,

встановила:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 8 лютого 2016 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року касаційну скаргу відхилено, рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 8 лютого 2016 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року заявниця порушує питання про скасування постановлених у справі рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявниця посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2012 року, постанови Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року, 24 вересня 2014 року, 20 квітня 2016 року та ухвали апеляційних судів.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанцій, виходив з того, що видаючи наказ про звільнення ОСОБА_4 з роботи у зв'язку із вчиненням нею дій, які дають підстави для втрати довіри до неї як працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності, на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Натомість у наданій для порівняння постанові Вищого адміністративного суду України від 8 серпня 2012 року суд касаційної інстанції вирішував спір про визнання недійсним акта державної податкової служби про результати планової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства та скасування рішення податкового органу, прийнятого на підставі цього акту.

Отже зі змісту наведеного судового рішення суду касаційної інстанції та судового рішення, про перегляд якого подано заяву, не вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки у справах різні правовідносини.

Крім того, постанови Верховного Суду України та ухвали апеляційних судів, надані заявницею для порівняння, не можуть слугувати підставою для звернення до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, оскільки не є судовими рішеннями суду касаційної інстанції, ухваленими в порядку розділу 5 глави 3 ЦПК України.

За таких обставин вважати заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до департаменту Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, третя особа - управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, про поновлення на роботі відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко