Ухвала суду № 65073876, 22.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5741/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.,

представників позивача Рокова С.О., Черновол А.О., представника відповідача Олефір А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вільмар» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

31.10.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Дельта Вільмар» (надалі - ТОВ «ТД «Дельта Вільмар») звернулося до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м.Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.05.2016р. №№0000194100; 0000204100; 0000224100; 0000214100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2016р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 23.12.2015 року по 08.04.2016 року, на підставі направлень СДПІ з ОВП у м.Одесі МГУ ДФС від 22.12.2015 року, від 11.01.2016 року, посадовими особами відповідача на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України та згідно наказів СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС від 10.12.2015 року № 303, від 22.12.2015 року № 314, від 04.01.2016 року № 5 відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІУ квартал 2015 року, проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 15.04.2016 року №58/28-08-47/36369434/10 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014», яким встановлені порушення: п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 та п.п.135.5.4, п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, встановлено завищення податку на прибуток за 2013 рік на суму 39192грн. та заниження податку на прибуток за 2014 рік на суму 6279654грн., всього за перевіряємий період занижено податок на прибуток на суму 6240462грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року встановлено його завищення на суму 6522703грн., в тому числі: занижено суму податкового кредиту, що підлягає сплаті до бюджету: січень 2014 року - 202560грн.; завищено суму від'ємного значення: грудень 2014 року - 1552062грн.; завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, в тому числі по періодах: травень 2014 року - 992101грн., липень 2014 року - 1013019грн., серпень 2014 року - 462150грн., вересень 2014 року - 688883грн., жовтень 2014 року - 1167353грн., листопад 2014 року - 406699грн., грудень 2014 року - 37877грн. / т.1 а.с.65-178/

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 04.05.2016 року №0000194100 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 7810376грн. (за податковими зобов'язаннями 6240462 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1569914грн.); №0000204100 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4768082грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2384041грн.; №0000224100 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 303840грн. (за податковими зобов'язаннями 202560грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 101280грн.); №0000214100 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1552062грн. /т.1 а.с.37-64/

Як вбачається з акту перевірки підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про неправомірне віднесення до витрат та формування податкового кредиту із сум коштів, сплачених за операціями з наступними постачальниками товарів та послуг: ТОВ «О.Л.Д. Транс», ФГ «Золоте Руно 2013», ТОВ «Синтез Трейд Агро», ТОВ «Зернотрест», ПП «Агро-Транс-Сервіс», ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт ЛТД»; невизнання та недекларування товариством доходів у вигляді умовних відсотків за договором з ТОВ «Дельта Вілмар СНГ» про надання поворотної фінансової допомоги №15/10/14/6 від 15.10.2014 року.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» звернулося до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

Так, вимоги на підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Обов'язковою умовою виникнення у платника прав на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (пологу) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формування податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як встановлено під час перевірки та в судовому засіданні, позивачем у листопаді-грудні 2013 року придбано насіння соняшнику у кількості 289,86т. на суму 1012800,33грн., постачальником якого було ТОВ «О.Л.Д. Транс» на підставі укладених договорів поставки №22/11/13/3 від 23.11.2013 року, №28/11/13/7 від 28.11.2013 року. Базис поставки: - EXW в редакції Інкотермс - 2010. Місце поставки: по договору № 28/11/13/7 від 28.11.2013 року: ПрАТ «Полтавське ХПП», 57263, Миколаївська область, Жовтневий район, с.Шевченкове, вул. Урожайна, 1; по договору №22/11/13/3 від 23.11.2013 року: Снігурівський КХП, 57300, Миколаївська область, Снігурівський район, м.Снігурівка, вул. Леніна, 14. / т.5 а.с.7-10, 59-67/

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем до перевірки та до суду були надані первинні документи: договори поставки та додатки до них, рахунки на оплату, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації до договорів поставки, складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, акти прийому-передачі зерна при переоформленні, платіжні доручення та банківські виписки. /т.5 а.с.7-117/.

Крім того, ТОВ «О.Л.Д. Транс» відповідно до укладених договорів поставляло продукцію на умовах ЕХW (в редакції Інкотермс-2010) ПрАТ «Полтавське ХХП» та ДП «Снігурівське КХП» (елеватори), та господарські операції були структуровані таким чином, що позивач, і ТОВ «О.Л.Д. Транс» укладали договори зберігання з елеваторами, а внаслідок продажу товар фізично не переміщався, а зберігався на елеваторі, при цьому документально перехід права власності оформлювався за допомогою складських квитанцій, тристоронніх актів і видаткових накладних. В подальшому позивач вивозив продукцію на підставі договорів, укладених з перевізниками «Хліб АГ», «Логістик МТС», «ВТК 4» ТОВ «ДПЗКУ - МТС» ТОВ «Реконструкція та будівництво», ПП «Агро-Транс-Сервіс», що надавали транспортні послуги.

Зазначеним контрагентом на підтвердження спроможності вирощення поставленої сільськогосподарської продукції надана довідка про наявність у користуванні земельних ділянок у Новотроїцькому районі Херсонської області та Жовтневому районі Миколаївської області, площі яких, враховуючи середньостатистичну врожайність, достатні для вирощування обсягу товару, що був поставлений позивачу. /т.3 а.с.58-60/

Факт дійсного вирощування соняшнику та проведення господарської діяльності ТОВ «О.Л.Д. Транс» також, встановлений рішеннями адміністративних судів, які набрали законної сили. /т.7 а.с.140-231/

Як встановлено під час перевірки та в судовому засіданні, позивачем у листопаді-грудні 2013 року придбано насіння соняшнику у кількості 822,82тон на суму 2310750,09грн. (без ПДВ), постачальником якого було ФГ «Золоте Руно 2013», на підставі договору поставки №26/11/13/5 від 26.11.2013 року соняшнику врожаю 2013 року українського походження. Базис поставки: - EXW в редакції Інкотермс - 2010, місце поставки: ТОВ «Заготзерно-Високопілля», 74000, Херсонська область, Високопільсьский р-н, смт. Високопілля, вул. Червоноармійська, 45-Б. /т.6 а.с.6-10/

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем до перевірки та до суду надані первинні документи: договір поставки та додатки до нього, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації до договорів поставки, складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, платіжні доручення та банківські виписки. /т.6 а.с.6-59/.

Правосуб'єктність ФГ «Золоте Руно 2013» підтверджується даними Держземагентства щодо наявності у власності або у користуванні земельних ділянок; свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ; відомостями про кількість співробітників. /т.3 а.с.6-45/

Факт наявності ресурсів у ФГ «Золоте Руно 2013» також, підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили. /т.7 а.с.269-271, 281-285/

Придбання товару у ФГ «Золоте Руно» здійснювалось на умовах ЕХW (в редакції Інкотермс- 2010) ТОВ «Заготзерно-Високопілля» (елеватор). В подальшому позивач вивозив товар з елеватора на підставі договорів укладених з «Хліб АГ», «Логістик МТС», «ВТК 4», що окремо підтверджується товарно-транспортними накладними та актами прийому-передачі транспортних послуг.

Відповідно до повідомлення Держземагентства у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 14 січня 2013 року № 0114-215, ТОВ «Золоте руно 2013» станом на 31.12.2012 року має в користуванні земельні ділянки, що зареєстровані на території Новостепанівскої, Вільнянської, Попасненської, Голубівської сільських рад, загальною 4056га.

Разом з тим, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року у справі №804/12601/14 було скасовано рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ ФГ «Золоте Руно 2013». /т.7 а.с.65-77/

Як встановлено під час перевірки та в судовому засіданні, позивачем у листопаді-грудні 2013 року та квітні 2014 року придбано насіння соняшнику у кількості 3296,69т. на суму 10467996,66грн. (без ПДВ), постачальником якого було ТОВ «Сінтез Трейд Агро», на підставі укладених договорів поставки №18/11/2013/1 від 18.11.2013 року, №29/01/14/1 від 29.01.2014 року соняшнику врожаю 2013 року українського походження. Базис поставки: - EXW в редакції Інкотермс - 2010. Місце поставки: ТОВ «Заготзерно-Високопілля», 74000, Херсонська область, Високопільсьский р-н, смт. Високопілля, вул. Червоноармійська, 45-Б. /т.4 а.с.175-181, 211-215/

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем до перевірки та до суду надані первинні документи: договори поставки та додатки до них, рахунки на оплату, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації до договорів поставки, складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, акти прийому-передачі зерна при переоформленні, платіжні доручення та банківські виписки. /т.4 а.с.175-278/

Реалізація продукції здійснювалась на умовах ЕХW (в редакції Інкотермс-2010) ТОВ «Заготзерно-Високопілля», ДП «Агросервіс 2000», ТОВ «Вільнянський Елеватор», ТОВ «Привільнянське ХЗП», та в подальшому закуплена продукція була вивезена транспортом перевізників «Хліб АГ», «Логістик МТС», «ВТК 4» та ТОВ «Атлант Сервіс».

Як встановлено під час перевірки та в судовому засіданні, позивач у березні 2014 року придбав насіння соняшнику у кількості 4386т. на суму 14764854,94грн. (без ПДВ), постачальником якого було ТОВ «Зернотрест», на підставі укладених договорів поставки №18/03/14/2 від 18.03.2014 року, № 27/03/14/12 від 27.03.2014 року, № 28/02/14/1 від 28.02.2014 року, соняшнику врожаю 2013 року українського походження. По договору №28/02/14/1 від 28.02.2014 року базис поставки: - EXW в редакції Інкотермс - 2010, місце поставки ПАТ «Херсонський КХП», Копанське ХПП, 73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Порт-Елеватор 5; ПрАТ "Полтавсьве ХПП", 57263, Миколаївська область, Жовтневий район, с.Шевченково, вул. Урожайна, 1; по договору №18/03/14/2 від 18.03.2014 року базис поставки: - FCA в редакції Інкотермс - 2010, місце поставки: зерновий склад, 74721, Херсонська область, Нижньосірогозький р-н, с. Сирогози, вул. Мира, 1; по договору №27/03/14/12 від 27.03.2014 року базис поставки: - DAP в редакції Інкотермс - 2010, місце поставки: переробний комплекс олійних культур, м. Южне, Одесько-Миколаївське шосе, 28. /т.4 а.с.6-22/

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем до перевірки та до суду надані первинні документи: договори поставки та додатки до них, рахунки на оплату, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації до договорів поставки, складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та банківські виписки. /т.4 а.с.23-174, т.3 а.с.116-140/

ТОВ «Зернотрест» відповідно до укладених договорів поставляло продукцію на умовах FСА (в редакції Інкотермс-2010) та ЕХМ (в редакції Інкотермс- 2010) ПАТ «Херсонский КХП», ПрАТ «Полтавское ХХП», ТОВ «Новоодеський елеватор», зерновий склад постачальника. В подальшому закуплена продукція була вивезена транспортом перевізників «Хліб АГ», «Логістик МТС», «ВТК 4» та ТОВ «Атлант Сервіс».

Як встановлено під час перевірки та в судовому засіданні, позивачем у жовтні - грудні 2014 року придбано насіння соняшнику у кількості 698,59т. на суму 2936176,07грн. (без ПДВ), постачальником якого було ТОВ Фірма «Агрохімпродукт, ЛТД», на підставі укладених договорів поставки №10/10/14/2 від 10.10.2014 року, №07/10/14/2 від 08.10.2014 року соняшнику врожаю 2013, 2014 років українського походження. По договору №10/10/14/2 від 10.10.2014 року базис поставки: - EXW в редакції Інкотермс - 2010, місце поставки: ПП «А/Ф «Славутич», 27200, Кіровоградська область, м.Бобринець, вул. Промислова, 1-а; по договору №07/10/14/2 від 08.10.2014 року базис поставки: - DAP в редакції Інкотермс - 2010, місце поставки: переробний комплекс олійних культур, м. Южне, Одесько-Миколаївське шосе, 28. /т.5 а.с.113-117, 123-129/

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем до перевірки та до суду надані первинні документи: договори поставки та додатки до них, рахунки на оплату, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, специфікації до договорів поставки, складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, товарно-транспортні накладні, акти перерахунку ціни партії товару, платіжні доручення та банківські виписки. /т.3 а.с.141-177, т.5 а.с.113-281/

Господарські операції між позивачем та ТОВ «Фірма «Агрохімпродукт ЛТД» проводились шляхом укладання договорів зберігання товару з елеваторами, документально перехід права власності оформлювався за допомогою складських квитанцій, тристоронніх актів і видаткових накладних. В подальшому придбаний товар товариство вивозило за послугами перевізника ТОВ «Хліб АГ».

Як встановлено під час перевірки та в судовому засіданні, позивачем у серпні 2014 року відповідно до договору від 06.09.2013 року № 06/09/2013/2 та тарифної угоди від 11.07.2014 року (до договору) на організацію та виконання перевезення вантажів автотранспортом було отримано послуги від ПП «Агро-Транс-Сервіс» з перевезення соняшника, на суму 704522,30грн. (без ПДВ).

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором, позивачем до перевірки та до суду надані первинні документи: договір поставки та додатки до нього, рахунки-фактури, акти наданих послуг, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення та банківські виписки. /т.3 а.с.178-207, т.6 а.с.60-217/

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Апелянт зазначає про недоведеність реальності придбання та використання послуг, товарів від контрагентів у межах господарської діяльності, посилаючись на те, що контрагенти позивача відсутні за своїм місцезнаходженням, не спроможні виконати договірні зобов'язання. Однак, дані твердження не підтверджені жодними доказами про те, що на момент видачі податкових накладних контрагенти позивача не знаходились за адресою, яка зазначена у податкових накладних.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Норми Податкового кодексу України та законодавчих актів не вимагають від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Апелянтом не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред'являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.

При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів товару та послуг, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Таким чином, позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству висновок апелянта про порушення позивачем п. 198.2. ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009р. (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Перевіркою, також, встановлено, що позивач не задекларував доходи у вигляді умовних відсотків за договором з ТОВ «Дельта Вілмар СНГ» про надання поворотної фінансової допомоги №15/10/14/6 від 15.10.2014 року, в зв'язку з чим позивачу донараховано оподатковуваний дохід за 2014 рік у розмірі 2689867грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору від 15.10.2014 року №15/10/14/6 позивачем було отримано поворотну фінансову допомогу від ТОВ «Дельта Вілмар СНД» у загальному розмірі 248900000грн. /т.17 а.с.62-64/

Переказ зазначеної суми поворотної фінансової допомоги здійснювався шляхом перерахування позивачу низки траншів, що підтверджується карткою рахунку 6851 за 4 квартал 2014 року з переліком платіжних доручень, довідкою про рух отриманої та поверненої фінансової допомоги та виписки з розрахункового рахунку за вказаний період. /т.17 а.с.4-60/

Але, відповідачем невірно розраховано загальну суму отриманої поворотної фінансової допомоги, - зазначено 246800000грн., що на 2100000грн. менше (сторінка 9 акту перевірки).

Крім того, при розрахунках відповідачем не враховано платіжне доручення №612159 від 03.12.2014 року на суму 2100000грн.

У 2014 році позивачем було повернуто суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 38660000грн., тому залишок неповернутої фінансової допомоги склав 248900000грн., але у акті перевірки помилково зазначено суму у розмірі 208140000грн.

При цьому, відповідач дійшов висновку, що розмір умовних відсотків за договором від 15.10.2014 року складає 4358910грн. Позивачем у декларації з податку на прибуток за 2014 рік у рядку 03.10 відображено умовно нараховані відсотки у сумі 1669043грн., тому позивачем були занижені доходи за 2014 рік у розмірі 2689867грн.

На дану суму нараховане податкове зобов'язання ТОВ «ТД «Дельта Вілмар» з податку на прибуток у розмірі 444 984,06грн., та штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 111 246,01грн.

Разом з тим, з розрахунку суми заниженого доходу вбачається, що умовні відсотки нараховувались відповідачем, у тому числі і на фінансову допомогу у розмірі 38660000грн., що була отримана та повернута позивачем протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України умовні проценти - сума процентів, нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Отже, протиріч приписам ПК України відповідач нарахував умовні проценти на суму допомоги, що є поверненою на кінець звітного періоду.

Наведене свідчить про неправомірність нарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 444984,06 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 111246,01грн.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів підтверджує фактичне здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів товару та послуг, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам та матеріалам справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 94 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.88 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги, підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись, ст.ст. 94, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року залишити без змін.

Стягнути з спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків в м. Одесі Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №:31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код ЄДРПОУ 22030106, судовий збір в розмірі 277503 ( двісті сімдесят сім тисяч п'ятсот три) гривні 62 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія