Рішення № 65073560, 15.02.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р. Справа № 911/4092/16

За позовом Приватного підприємства Автодормостобуд, м. Київ

до Дочірнього підприємства ШРБУ № 100 ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, Київська обл., с. Демидів

про стягнення 581 279 грн. 72 коп.

Суддя Мальована Л.Я.

Представники сторін:

згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість в сумі 581 279 грн. 72 коп., з яких 298 810 грн. 73 коп. основний борг; 29 336 грн. 03 коп. пеня за прострочення платежу; 230 322 грн. 48 коп. витрати від інфляції; 3% річних в розмірі 22 810 грн. 48 коп.

25.01.2017 через загальний відділ суду представник позивача подав клопотання про залучення документів до справи та заяву про фіксування судового процесу.

Згідно ч. 7 ст. 81-1 ГПК України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд справи здійснювався за допомогою звукозаписуючого комплексу Оберіг на CD диск № б/н.

Представник відповідача в засідання суду не зявився, хоча про місце і час розгляду справи був належним чином повідомлений судом, вимоги суду викладені в ухвалі від 16.12.2016 року та 25.01.2017 року не виконав.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

03.10.2011 року між ПП «Автодормостобуд» та ДП «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було укладено договір № 3, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставляти і передавати у власність відповідача нафтопродукти (автобензин, дизельне пальне, мазут, гудрон, нафтобітум та ін.), машини, механізми, обладнання, автошини, аккумуляторні батареї, запасні частини, металопрокат, лакофарбову, світлоповертаючу продукцію, камяні матеріали (щебінь, відсів та ін.) та ін. названі в подальшому Товар, а Покупець прийняти та сплатити за отриманий Товар. Витрати по доставці товару не входять до ціни товару, а відшкодовуються Покупцем на підставі виставленого Постачальником рахунка-фактури і видаткової накладної.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що відвантаження товару проводиться окремими партіями за окремими угодами, що є невідємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.3 договору поставка кожної партії товару попередньо узгоджується по кількості, ціні, термінам відвантаження.

Згідно з п. 2.2.2. Договору покупець зобовязався здійснити оплату за Товар по ціні і в термін, зафіксований в Угоді на дану партію Товару на основі рахунку-фактури постачальника.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 353 906 грн. 82 коп., згідно доданих до позовної заяви видаткових накладних, актів про відшкодування транспортних витрат, угод та актів приймання-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи, проте відповідач свої зобовязання з оплати поставленого товару виконав частково, в звязку з чим за останнім обліковується заборгованість в сумі 298 810 грн. 73 коп.

Доказів сплати заборгованості суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 298 810 грн. 73 коп. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 230 322 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 22 810 грн. 48 коп. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ № 16/587-22/430 від 31.08.2011 року та інформаційному листі ВГСУ № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 230 322 грн. 48 коп. інфляційних втрат та 22 810 грн. 48 коп. 3 % річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 4.1 договору за несвоєчасний термін оплати згідно п 2.2.2. данного договору, покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованності, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачувалася пеня, за кожний день прострочки платежу.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у звязку з простроченням виконання зобовязання з оплати поставленого товару нараховано 29 336 грн. 03 коп. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «ШРБУ № 100» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (07335, Київська обл., Вишгородський район, с. Демидів, код 05423018) на користь Приватного підприємства «Автодормостобуд» (03115, АДРЕСА_1, код 32669656) 298 810 (двісті девяносто вісім тисяч вісімсот десять) грн. 73 коп. боргу, 29 336 (двадцять девять тисяч триста тридцять шість) грн. 03 коп. пені, 22 810 (двадцять дві тисячі вісімсот десять) грн. 48 коп. трьох відсотків річних, 230 322 (двісті тридцять тисяч триста двадцять дві) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 8 719 (вісім тисяч сімсот девятнадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована