Рішення № 65072689, 28.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого судді: Махлай Л.Д.,

суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

при секретарі: Синявському Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» поданою через представника Кратенко Юлію Олександрівну на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

в с т а н о в и л а :

у лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1, укладений 10.02.2012 року між ним та відповідачем; зобов'язати відповідача повернути йому цю квартиру та зобов'язати його сплатити на користь відповідача отримані ним кошти за придбання квартири в розмірі 56 350 грн. посилаючись на те, що ціна продажу квартири складала 564 178 грн., що еквівалентно 70 000 доларів США, проте відповідач сплатила йому лише частину коштів 56 350 грн., що еквівалентно 7 000 доларів США, а решту коштів не повертає, що свідчить про те, що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Справа № 753/2849/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц-796/2136/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.06.2015 року позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу від 10.02.2012 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недійсним. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 56 350 грн., що еквівалентно 7 000 доларів США, сплачених коштів за придбання квартири. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме суд не врахував, що спірна квартира перебуває в іпотеці та вирішення питання недійсності договору купівлі-продажу спірної квартири порушує їх права. У договорі купівлі - продажу вказано, що розрахунок між сторонами проведено повністю. Будь - яких підстав для визнання договору недійсним немає. Крім того, є рішення про звернення стягнення на спірну квартиру, а тому подача даного позову є спробою уникнути відповідальності за порушення умов кредитного договору з боку ОСОБА_3.

У судовому засіданні представник ПАТ «Дельта Банк» Кратенко Ю.О. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_6 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.02.2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Захарченко В.В., зареєстрований в реєстрі № 117.

За умовами цього договору позивач продав відповідачці квартиру за ціною 564 178 грн., що еквівалентно 70 000 доларів США.

Сторони договору погодили, що ціна продажу вказаної квартири є реальною, складає 546 178 грн. та продавець одержав безпосередньо від покупця грошові кошти готівкою під час нотаріального посвідчення цього договору (п. 2.3, 2.4). Проте в дійсності позивач відповідно до розписки від 10.02.2012 року отримав лише частину коштів у сумі 56 350 грн., що еквівалентно 7 000 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою; третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі/ - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Роблячи висновок про те, що спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ним суд не перевірив належним чином, викладені позивачем обставини та не з`ясував, чи була зареєстрована спірна квартира за відповідачкою після укладення договору та чи не вчинялися останньою дії відносно розпорядження цією квартирою.

При повному та всебічному з`ясуванні цих обставин, суд міг би встановити ті обставини, які викладені в апеляційній скарзі.

Так, з наданих апелянтом документів вбачається, що 11.10.2013 року ОСОБА_3 уклала з ПАТ «Астра Банк» кредитний договір на суму 250 000 грн. та передала спірну квартиру в іпотеку банку з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором (іпотечний договір від 11.10.2013 року).

Відповідно до договору купівлі - продажу прав вимоги від 02.12.2013 року ПАТ «Астра Банк» передав права вимоги за вищевказаним кредитним договором ПАТ «Дельта Банк».

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.03.2015 року, яке набрало законної сили в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру шляхом продажу на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Таким чином покупець зареєструвала спірну квартиру на своє ім`я та розпорядилася нею, передавши в іпотеку, як забезпечення кредитних зобов`язань. Відтак, висновки суду про те, що договір купівлі - продажу не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені ним не відповідає встановленим у справі обставинам.

Відповідно до п. 2.5 договору купівлі- продажу спірної квартири підписання цього договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за продану квартиру та свідчить про відсутність у нього по відношенню до покупця будь - яких претензій фінансового характеру.

Тобто сторони при укладенні договору у самому договорі вказали на те, що повний розрахунок проведено.

Крім того, невиконання сторонами умов договору є підставою для захисту порушеного права шляхом зобов`язання передати майно чи сплатити повну вартість майна, а не шляхом визнання договору недійсним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий

Судді