Ухвала суду № 65072678, 28.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Пікуль А.А., Ратнікової В.М.

при секретарі - Пузиковій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФС - Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 р. ТОВ «ТФС-Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що з 28.08.2007 р. ОСОБА_1 працював у ТОВ «ТФС - Україна» на посаді завідуючого складом.

28.08.2007 р. з відповідачем укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до наказу № 34-п від 13.09.2016 р. у період з 15.09.2016 р. по 18.09.2016 р. на підприємстві проведено інвентаризацію під час якої виявлено недостачу ввірених ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей у розмірі 682 996,57 грн., однак він відмовився підписувати акт інвентаризації та відшкодовувати вартість майна.

Посилаючись на наведене позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заподіяну ним майнову шкоду в розмірі 682 996,57 грн.

З метою забезпечення позову просив накласти арешт на належну на праві власності відповідачеві квартиру АДРЕСА_1, та заборонити її відчуження, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.10.2016 р. заяву ТОВ «ТФС-Україна» про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1

Справа № 755/14976/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2735/2017Головуючий у суді першої інстанції: Катющенко В.П.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що задовольняючи частково заяву ТОВ «ТФС-Україна» про забезпечення позову, суд не навів жодних мотивів та обґрунтувань на підставі яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не встановив співмірність забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, та фактично своєю ухвалою обмежив відповідача у його праві власності.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ТОВ «ТФС-Україна» просив апеляційну скаргу відхилити посилаючись на те, що її доводи є безпідставними, а ухвала суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 зазначеної норми Закону забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник ТОВ «ТФС-Україна» зазначив, що ОСОБА_1 на час звернення з позовом до суду не працював, добровільно відмовляється відшкодувати завдану шкоду, інших джерел доходу не має, а тому у разі незабезпечення позову існує реальна загроза невиконання рішення суду.

На спростування зазначених тверджень представник відповідача не навів переконливих доводів та відповідних доказів. Сама по собі недостатня обґрунтованість оскаржуваної ухвали не є підставою для її скасування, з урахуванням того, що вона є правильною по суті.

До того ж вжиті судом заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер - до вирішення спору по суті, і окрім обмеження права на розпорядження нерухомим майном не перешкоджають відповідачеві володіти та користуватися його власністю.

Зважаючи на викладене, колегія не убачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: