Рішення № 65072626, 23.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/1463/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Великохацька В.В.

справа №756/10225/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Болотова Є.В.

за участю секретаря Горбачової І.В.

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 07 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИЛА:

В серпні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 15249,05 грн. заборгованості за кредитним договором.

Вимоги обґрунтовує тим, що 26 листопада 2010 року між сторонами виникли кредитні правовідносини шляхом заповнення ОСОБА_3 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківськиї послуг у ПриватБанку, відповідно до якої остання погодилась, що ця заява разом із Пам»яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Згідно із цим договором, відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який за розсудом банку може змінюватися, за користування якими позичальник зобов»язався сплати проценти у розмірі 30% річних. У позовних вимогах зазначає, що відповідачу надано кредит у розмірі 8000 грн.

Станом на 30 червня 2015 року відповідач має боргові зобов»язання перед банком у сумі 15249,05 грн., що складається з:

- 5763,75 грн. заборгованості за кредитом;

- 6775,32 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 1507,64 грн. пені та комісії;

- 500 грн. штрафу (фіксована частина);

- 702,34 грн. штрафу (процентна складова).

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 07 червня 2016 року позовні вимоги задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за договором б/н від 26 листопада 2010 року у розмірі 15249,05 грн., що складається з заборгованості зі сплати кредиту у сумі 5763,75 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 6775,32 грн., заборгованості зі сплати пені та комісії за користування кредитом у сумі 1507,64 грн., штрафу за неналежне виконання зобов»язань за договором у сумі 1202,34 грн. Стягнуто 243,60 грн. витрат на відшкодування оплати судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилається на те, що сторонами не досягнуто згоди щодо суми кредитування, а саме - банком в односторонньому порядку вирішено змінити ліміт кредиту. Також зазначає, що банк не довів факту надання їй кредиту у розмірі 8000 грн. Посилається на те, що судом неправильно застосовано строки позовної давності.

В судовому засіданні відповідач та її представник апеляційну скаргу підтримали.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягаєчастковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 26 листопада 2010 року між сторонами укладено договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки б/н, відповідно до умов якого позивачем надано ОСОБА_3 кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Сторони визначили, що договір складається із заяви позичальника, умов і правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою, тарифів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов»язковості виконання договірних зобов»язань, установивши, що відповідач не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, дійшов висновку про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Проте повністю з такими висновками колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов»язків щодо обраного ними кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Про ознайомлення із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що 26 листопада 2010 року розписався у заяві. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до даних Заяви, ОСОБА_3 оформлено платіжну картку зі встановленим кредитним лімітом 500 грн., який в квітні 2012 року збільшено до 8000 грн.

Доводи апеляційної скарги в тій частини, що позивачем не доведено надання кредиту в сумі 8000 грн. відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, даними виписки по особовому рахунку за період з 26 листопада 2010 року по 05 травня 2016 року.

Доводи відповідача про те, що отримані кошти є пенсійними виплатами відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до умов договору ця картка є платіжною карткою КРЕДИТКА «УНІВЕРСАЛЬНА», згідно даних довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідачеві надавалась пенсійна картка з іншим номером, договір по якій між сторонами розірвано.

В частині вирішення питання щодо застосування строків позовної давності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що часткове погашення заборгованості свідчить про визнання боргу, а відтак перериває строк позовної давності.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості убачається, що відповідач належним чином взяті зобов»язання не виконував, у зв»язку із чим виникла заборгованість, а саме - 5763,75 грн. заборгованості за кредитом, 6775,32 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 1507,64 грн. пені та комісії, які підлягають стягненню в судовому порядку.

Разом з тим, колегія суддів не убачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення штрафу в сумі 500 грн. (фіксована частина) та 702,34 грн. (процента складова) з огляду на таке.

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг передбачено стягнення штрафу з позичальника при порушенні останнім строків платежів за будь-яким грошовим зобов»язанням.

Окрім того, умовами договору передбачена сплата пені у разі прострочення виконання зобов»язання.

В Постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15 висловлена наступна правова позиція :

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотриманняположень, закріплениху статті 61 КонституціїУкраїни щодозаборони подвійноїцивільно-правовоївідповідальності заодне іте саме порушення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає, що в частині задоволення вимог про стягнення штрафу слід відмовити з огляду на зазначені вище вимоги законодавства та правову позицію Верховного суду України.

В іншій частині рішення суду відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не убачається.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 07 червня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3 1202,34 грн. штрафу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов