Постанова № 65072566, 01.03.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа № 903/930/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Тимошенко О.М. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 27.01.2017р. відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 16.01.17 р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.01.2017р.,

у справі № 903/930/16

позивач ОСОБА_3 підприємство "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

відповідач ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській області

про стягнення 480261,18 грн.

ОСОБА_3 підприємство "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_2 управління держгеокадастру у Волинській області про стягнення 480 261,18 грн., в т.ч. 426 161,96 грн. основного боргу, 16480,21 грн. пені та 37519,01 грн. 3 % річних.

19.12.2016р. ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач відмовляється від стягнення 16480,21 грн. пені та 37519,01 грн. 3 % річних /а.с.41/.

13.01.2016 р. ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути 426 161,96 грн. основного боргу та 37619,01 грн. 3 % річних /а.с.64/.

Рішенням господарського суду Волинської області від 16.01.2017р. у справі № 903/930/16, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.01.2017р., позов ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до ОСОБА_2 управління держгеокадастру у Волинській області про стягнення 463780,97 грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 463 780,97 грн., з них 426161,96 грн. основного боргу, 37619,01 грн. 3 % річних, та 6965,71 грн. витрат по сплаті судового збору /а.с.77-79/.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 16.01.2017р. у справі № 903/930/16, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.01.2017р., повністю та прийняти нове про відмову у позові /а.с.84-86/.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує:

- на неможливість здійснення розрахунків з позивачем через відсутність фінансування видатків за виконані роботи (надані послуги), які передбачені кошторисом відповідної бюджетної програми КПКВК 2803030 «Проведення земельної реформи»;

- відповідачем свої зобов'язання за Договором від 19.11.2013р. № 557 не виконано у зв'язку із здійсненням військових дій на території України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2017р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління держгеокадастру у Волинській області прийнято до провадження та призначено її розгляд 01.03.2017р. об 10:30 год. /а.с.82-83/.

01.03.2017р. в судовому засіданні відповідач повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні 01.03.2017р. не забезпечив; про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с.90-91/

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення, судова колегія вважає можливим провести розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів реорганізовано шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» від 14.01.2015р. № 5.

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській області зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.04.2015р. /а.с.32/.

19 листопада 2013 року між ОСОБА_4 управлінням Держземагенства у Волинській області (надалі замовник, відповідач, апелянт) та ОСОБА_3 підприємством Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (надалі виконавець, позивач) укладено Договір № 557 на закупівлю послуг за державні кошти з проведення інвентаризації земель (надалі Договір), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання щодо надання послуг проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на землях державної власності Шацького району Волинської області площею 4 467, 3 га.

Згідно п.3.1 Договору, загальна вартість послуг за цим договором становить 535910,26 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 89318,38 грн. загальна вартість послуг визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток 1), що складений на підставі погодженого сторонами кошторису (додаток 2).

Кошти в розмірі 100 % від загальної вартості послуг замовник сплачує після завершення виконання послуг зазначених в п.1.1 та підписання акта приймання передачі послуг (п.3.3 Договору).

Джерело фінансування - кошти державного бюджету України (п.3.4 Договору).

За умовами розділу IY Договору здавання-приймання наданих послуг оформлюється актом.

Замовник має право змінювати обсяг послуг та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків замовника. У таком разі сторони вносять відповідні зміни до договору (п.6.2.2 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків до їх повного виконання (п.11.1 Договору).

26.12.2013р. між замовником та виконавцем укладено Додатковою угоду № 1 до Договору № 557 від 19.11.2013р., якою внесено зміни у п.3.1 Договору щодо розміру загальної вартості послуг, що становить 444428,54 грн. /а.с.19-22/.

30.05.2014р. між замовником та виконавцем укладено Додаткову угоду № 2 про внесення змін до Договору № 557 від 19.11.2013р., якою зменшено вартість послуг щодо розроблення технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, у зв'язку з чим абзац 1 пп.3.1 п.3 "Вартість послуг порядок розрахунків" викладено в новій редакції: «загальна вартість послуг за договором становить 426 161,96 грн.» /а.с.23/.

На виконання умов Договору позивач виконав зобов'язання в повному обсязі, а відповідач у встановленому порядку прийняв послуги від виконавця, що підтверджується накладною про передачу науково-технічної продукції № 341 від 26.12.2013р. та актом надання послуг від 26.12.2013р., які підписані сторонами та скріплені печатками /а.с.22, 24-25/.

26.06.2015р. ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» направлено відповідачу лист-вимогу № 31/3-3 про оплату заборгованості в сумі 426161,96 грн., яка останнім залишена без відповіді та належного реагування /а.с.26/.

21.11.2016р. між замовником та виконавцем підписано акт звірки взаємних розрахунків про закупівлі послуг за державні кошти з проведення інвентаризації земель станом на 21.11.2016р., згідно якого за Договором № 557 від 19.11.2013р. сума боргу становить 426161,96 грн. /а.с.27/.

Таким чином, відсутність оплати відповідачем виконаних позивачем робіт за Договором № 557 від 19.11.2013р. у сумі 426161,96 грн. слугували підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення боргу та 37619,01 грн. 3 % річних за період прострочення з 27.12.2013р. по 05.12.2016р.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, однак, рішення господарського суду Волинської області слід змінити в частині стягнутої суми 3 % річних, з огляду на таке.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до част.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно част.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов Договору № 557 від 19.11.2013р. надано відповідачу послуги по проведенню інвентаризації земель сільськогосподарського призначення на землях державного значення Шацького району Волинської області, загальна вартість яких становить 426161,96 грн.

Разом з тим у розділі Ш «Вартість послуг і порядок розрахунків» Договору № 557 від 19.11.2013р. сторони не врегулювали терміну оплати наданих послуг після підписання Акта приймання-передачі послуг.

Відповідно до част.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем 26.06.2015р. направлено відповідачу вимогу від 26.06.2015р. вих.№ 31/3-3 про сплату боргу за надані послуги, яку останнім залишено без реагування.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області 426 161,96 грн. боргу є такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 37619,01 грн. 3 % річних за період прострочення з 27.12.2013р. по 05.12.2016р.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем 26.06.2015р. направлено відповідачу вимогу від 26.06.2015р. вих.№ 31/3-3 про сплату боргу за поставлений товар, яка залишена відповідачем без реагування /а.с.26/.

Відповідно до п.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2, де

Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно п.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Тобто з урахуванням п.п.1.2, 2 Нормативів датою отримання відповідачем вимоги позивача про оплату від 26.06.2015р. № 31/3-3, направленої 26.06.2015р., слід вважати 01.07.2015р.

За наведеного, з урахуванням част.2 ст.530 ЦК України відповідач вимогу від 26.06.2015р. № 31/3-3, отриману 01.07.2015р., у 7-и денний строк з дня отримання, до 08.07.2015р., не виконав. А тому у відповідності до ст.ст.610, 612 ЦК України відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання по оплаті поставленого позивачем товару, починаючи з 09 дипня 2015 року.

Поскільки прострочення відповідача по оплаті поставленого товару на підставі вимоги позивача від 26.06.2015р. № 31/3-3 має місце, то позовні вимоги про стягнення 3 % річних є підставними.

Однак, колегія суддів не приймає виконаний позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних за період прострочення з 27.12.2013р. по 05.12.2016р., оскільки вище судом встановлено, що прострочення відповідача має місце з 09.07.2015р.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення» мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

За розрахунком суду за період прострочення з 09.07.2015р. по 05.12.2016р. 3 % річних становить 18073,94 грн.:

426 161,96 грн. х 3 : 100 : 365 х 516 = 18073,94 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню за розрахунком суду частково у сумі 18073,94 грн., в позові про стягнення 19545,07 грн. 3 % річних слід відмовити.

Загальна сума заявлених позовних вимог 463 780,97 грн.

Загальна сума задоволених позовних вимог 444 235,9 грн.

Відношення задоволених позовних вимог до заявлених 95,79 %.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На відповідача покладається 6663,83 грн. судового збору за подання позовної заяви пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Натомість, суд першої інстанції на вищевикладене уваги не звернув, що призвело до порушення норм матеріального права.

Згідно із п.п.2, 4 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; змінити рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний позов підлягає задоволенню в частині стягнення основного боргу. Однак, в частині стягнення 3 % річних позовні вимоги підлягають задоволенню частково у зв'язку з невірним визначенням періоду прострочення. А тому рішення господарського суду Волинської області слід змінити щодо стягнутих сум 3 % річних та судового збору. При цьому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів критично оцінює висновок місцевого господарського суду про задоволення вимог про стягнення пені в розмірі 16480,21 грн., нарахованої на підставі п.7.4 договору за період з 27.12.2013р. по 27.06.2014р., що міститься в мотивувальній частині рішення господарського суду Волинської області від 16.01.2017р. у справі № 903/930/16, поскільки позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог б/н та без дати (вх.№ 01-65/12/17 від 13.01.2017р.) просив стягнути з відповідача 426 161,96 грн. основного боргу та 37619,01 грн. 3 % річних.

На підставі ст.49 ГПК України на ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Волинській області покладається судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 7652,38 грн., сплату якого відстрочено скаржнику ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2017р. у справі № 903/930/16.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу від 27.01.2017р. ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 16.01.2017р. у справі № 903/930/16, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.01.2017р., залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 16.01.2017р. у справі № 903/930/16, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 26.01.2017р., змінити в частині стягнутих сум 3 % річних та судового збору, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, м.Луцьк, вул.Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Державного підприємства Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (43021, м.Луцьк, вул.Винниченка, 63, код ЄДРПОУ 00692630) 444 235,90 грн. (чотириста сорок чотири тисячі двісті тридцять п'ять гривень дев'яносто копійок) заборгованості, (з них: 426161,96 грн. основного боргу, 18073,94 грн. 3 % річних) та 6663,83 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят три гривні вісімдесят три копійки) в повернення витрат по сплаті судового збору.

В позові про стягнення 19545,07 грн. 3 % річних відмовити».

Стягнути з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, м.Луцьк, вул.Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) в дохід державного бюджету України 7652,38 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Волинської області видати накази.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу № 903/930/16 повернути на адресу господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.