Постанова № 65072563, 27.02.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа № 924/1032/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Бучинська Г.Б. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2016 р. у справі №924/1032/16

за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 12 617,60 грн., з них 6131,73 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період 01.10.2015 р. по 01.09.2016 р., 6131,73 грн. - пеня, 104,35 грн. - 3% річних, 249,79 грн. - інфляційні нарахування

За участю представників:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.12.2016 року у справі №924/1032/16 (суддя Заверуха С.В.) позов міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" 6131,73 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, 104,35 грн. - 3% річних, 249,79 грн. - інфляційних нарахувань, 1131,50 грн. - пені та 831,89 грн. - судового збору. В частині позову щодо стягнення 5000,23 грн. пені - відмовлено.

В обґрунтування свого рішення, суд зазначав, що твердження відповідача стосовно припинення договірних відносин, розірвання договору на надання послуг з теплопостачання від 29.09.2010р. № 2537/517 є хибними. Судом встановлено факт підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири відповідача (магазин не виведений з житлового фонду), що підтверджується актом від 02.12.2016 р. Факт наявності основної заборгованості в сумі 6131,73 грн. підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме: договором про надання послуг з теплопостачання № 2537/517 від 29.09.2010р., рахунками № 517: від 27.10.15 р. на суму 531,30 грн., від 26.11.2015р. на суму 783,05 грн., від 24.12.2015р. на суму 1028,88 грн., від 25.01.2016р. на суму 1527,24 грн., від 23.02.2016р. на суму 1052,47 грн., від 25.03.2016р. на суму 956,51 грн., від 14.04.2016р. на суму 252,28 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області 05.12.2016 року в справі №924/2013/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що договір про надання послуг з теплопостачання №2537/517, укладений між міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, припинений з 30.09.2014 року. Послуги з теплопостачання до нежитлового приміщення по вулиці Залізняка, 14 у м. Хмельницькому не надавались з жовтня 2015 року у звязку із відключенням названого приміщення від мережі теплопостачання. З огляду на наведене у вказаному нежитловому приміщенні відповідачем не отримувались послуги, за які Хмельницьким МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" нараховано заборгованість в розмірі 6131,73 грн.

Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2016 року у справі №924/1032/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно вставлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.09.2010 року між міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір про надання послуг з теплопостачання №2537/517, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (а.с.8-11).

Пунктами 2.1., 3.1., 3.2. договору передбачено, що споживач є власником (орендарем) нежитлового приміщення. Приміщення, у яке постачається теплова енергія, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Опалювальна площа займаного споживачем приміщення складає 55,1 кв.м.

15.08.2014р. ФОП ОСОБА_1 звертався до позивача з заявою, в якій просив посприяти у вирішенні питання щодо відключення від опалення приміщення (квартири) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 51).

Листом № 3114/01 від 26.09.2014р. відповідачу надано відповідь та повідомлено, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. № 1268), відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, затвердженому Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р. (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 169 від 06.11,2007р.). Порядок відключення від централізованої системи опалення визначає процедуру надання дозволу будинку в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх мешканців будинку (а.с. 53).

15.10.2015 року ФОП ОСОБА_1 повторно звертався до міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" із заявою, в якій просив розірвати договір про надання послуг з теплопостачання від 29.09.2010 року №2537/517, у звязку із зникненням у ФОП ОСОБА_1 потреби в отриманні послуг з теплопостачання, забезпеченням безперебійної роботи інженерного обладнання будинку (а. с. 54).

Відповідно ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Договір про надання послуг з теплопостачання від 29.09.2010р., за своєю правовою природою є договором постачання енергетичних ресурсів.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст. 714 ЦК України).

Приписами ст. 654 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Із п. 28 договору на надання послуг з теплопостачання від 29.09.2010р. № 2537/517 убачається, що договір набуває чинності з 29.09.2010р. та діє до 29.09.2011р. Договір припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який він був укладений. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду за умов передбачених п. 29 договору.

Оцінюючи доводи апелянта, що договір про надання послуг з теплопостачання №2537/517 припинений з 30.09.2014 року, колегія суддів зазначає, що заява ФОП ОСОБА_1 від 15.08.2014 року не містить прохання про розірвання договору від 29.09.2010 року, у вказаній заяві йдеться про відключення магазину від мереж централізованого опалення, а не про розірвання договору у відповідності з п. 28 договору.

Заява відповідача від 15.10.2015 р. про розірвання договору про надання послуг з теплопостачання, також не може свідчити про його розірвання, оскільки вказана заява подана відповідачем не за місяць до закінчення строку дії даного договору, тобто до 29.08.2016 р., як це передбачено пунктом 28 договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір є продовженим, в тому числі по квітень 2016 р. (кінцевий період заявленої до стягнення основної суми боргу).

Як вбачається з припису №3 від 20.10.2015 року, складеного представниками МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (а.с. 56), та протоколу про адміністративне правопорушення від 21.11.2015 року (а.с. 55) відповідачем було самовільно, без погодження, демонтовано прилади опалення у приміщенні (квартирі), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі Правила), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п.25 Правил).

У відповідності до п. 2.5 "Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення при відмові споживачів від централізованого теплопостачання", який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 №4, відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не допускається. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений права та можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири (приміщення) від мереж теплопостачання.

Матеріали справи не містять доказів, зокрема, копій відповідної проектної документації, які б засвідчували факт відключення квартири від мереж централізованого теплопостачання у спосіб визначений законодавством та ненадання споживачу у звязку з цим послуг з постачання тепла, отже, підведене централізоване опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем.

Твердження апелянта про відсутність заборгованості за надані послуги з теплопостачання, оскільки такі послуги йому з жовтня 2015 року не надавались у звязку із відключенням від мережі теплопостачання, колегією суддів до уваги не приймаються так як, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015р. по справі № 6-1192ц15).

Як передбачено приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. п. 1, 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пп. 5.2.1, п. 6, п.7 договору тарифи на послуги в опалювальний період з централізованого опалення становлять 519,67 грн. за одну використану Гкал. Плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення. Розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.1. договору). Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50 % розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.7.2 договору).

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 1393 від 30.04.2015р., "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних постанов, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", тариф на теплову енергію для категорії "інші споживачі" встановлено з 01.05.2015р.в розмірі 1318,89 грн./Гкал (без ПДВ) (або 1582,67 грн./Гкал з ПДВ).

Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 2690 від 29.10.2015р. та № 54 від 28.01.2015р. "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП" тариф на теплову енергію для категорії "інші споживачі" з 01.11.2015р. встановлено в розмірі 1270,03 грн./Гкал(без ПДВ) (або 1524,04 грн./ з ПДВ), а з 01.02.2016р. встановлено в розмірі 1220,85грн./Гкал(без ПДВ) (або 1465,20 грн./ з ПДВ).

Таким чином, за період з жовтня 2015 по квітень 2016 року (включно) за послуги з теплопостачання позивачем відповідачу було нараховано заборгованість в сумі 6131,73 грн., що підтверджується рахунками № 517: від 27.10.15 р. на суму 531,30 грн., від 26.11.2015р. на суму 783,05 грн., від 24.12.2015р. на суму 1028,88 грн., від 25.01.2016р. на суму 1527,24 грн., від 23.02.2016р. на суму 1052,47 грн., від 25.03.2016р. на суму 956,51 грн., від 14.04.2016р. на суму 252,28 грн. (а.с. 13-18).

Доказів оплати заборгованості за спожиту теплову енергію за договором про надання послуг з теплопостачання №2537/517 від 29.09.2010 року за період з жовтня 2015 по квітень 2016 року, згідно вищезазначених рахунків, відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не подано.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 6131,73 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно п. 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с. 34), колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що за період листопад 2015р. - серпень 2016р. на суму заборгованості 783,30 грн. інфляційні втрати становлять 57,69 грн.; за період грудень 2015р. - серпень 2016р. на суму 1028,88 грн. інфляційні втрати становлять 54,12 грн.; за період січень 2016р. - серпень 2016р. на суму 1527,24 грн. інфляційні втрати становлять 69,17 грн.; за період лютий 2016р. - серпень 2016р. на суму 1052,47 грн. інфляційні втрати становлять 37,85 грн.; за період березень 2016р. - серпень 2016р. на суму 956,51 грн. інфляційні втрати становлять 38,38 грн.; за період квітень 2016р. - серпень 2016р. на суму 252,28 грн. інфляційні втрати становлять 7,52 грн.), однак оскільки за розрахунком позивача сума інфляційних втрат є меншою, тому заявлена позовна вимога про стягнення 249,79 грн. інфляційних втрат правомірно задоволено судом першої інстанції.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок 3% річних (а.с. 23), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий розрахунок є арифметично вірним, відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а тому позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 104,35 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 11 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом першої інстанції правомірно, у відповідності до п. 11 договору, проведено перерахунок пені, відповідно до якого за період з 10.11.2015р. по 10.05.2016р. на суму боргу 531,30 грн. нараховано 115,32 грн. пені; за період з 10.12.2015р. по 10.06.2016р. на суму боргу 783,05 грн. нараховано 166,20 грн. пені; за період з 10.01.2016р. по 10.07.2016р. на суму боргу 1028,88 грн. нараховано 208,89 грн. пені; за період з 10.02.2016р. по 10.08.2016р. на суму боргу 1527,24 грн. нараховано 294,76 грн. пені; за період з 10.03.2016р. по 01.09.2016р. на суму боргу 1052,47 грн. нараховано 186,05 грн. пені; за період з 10.04.2016р. по 01.09.2016р. на суму боргу 956,51 грн. нараховано 133,44 грн. пені; за період з 10.05.2016р. по 01.09.2016р. на суму боргу 252,28 грн. нараховано 26,84 грн. пені.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що сума пені у розмірі 1131,50 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню, а у задоволенні 5000,23 грн. пені слід відмовити.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість. Загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, проаналізувавши обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в сумі 7617,37 грн., з яких 6131,73 грн. - заборгованість за надані послуги з теплопостачання, 104,35 грн. - 3% річних, 249,79 грн. інфляційні втрати, 1131,50 грн. - пені.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 05.12.2016 р. у справі №924/1032/16 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу №924/1032/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Грязнов В.В.