Рішення № 65071865, 21.02.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р.Справа № 922/4727/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства фірма "Альтаир", м.Харків до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний", м.Одеса про визнання недійсним договору за участю представників:

від позивача: Карапетян А.Р., довіреність від 25.12.2015

від відповідача: Богдашевський П.С., довіреність від 08.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма "Альтаир" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (далі за текстом - відповідач) про визнання недійсними договору №3 про внесення змін до договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. 28.12.2011 за реєстровим №6932 від 28.12.2011; договору №4 від 28.02.2012 про внесення змін до договору іпотеки 01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. 28.12.2011 за реєстровим №819; договору №5 від 31.08.2012 про внесення змін до договору іпотеки 01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. 31.08 2012 за реєстровим № 3659.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що вказані договори укладені та підписані особою, яка не мала на це відповідних повноважень, у тому числі нотаріально посвідченої довіреності від директора позивача.

06 лютого 2017 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої він просив визнати недійсним пункт 6.7 Договору №3 від 28.12.2011 про внесення змін до Договору іпотеки №01_02/10-46, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. 01.02.2010, за реєстровим №485, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. за реєстровим №6932, який містить окрему угоду про збільшення строків позовної давності.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що заява позивача про зміну предмету позову відповідає вимогам процесуального законодавства, суд приймає її до розгляду, а тому остаточними позовними вимогами у даній справі є вимоги про визнання недійсним пункту 6.7 Договору №3 від 28.12.2011 про внесення змін до Договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010.

В судовому засіданні 07.02.2017 оголошено перерву до 21.02.2017.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві проти позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позивачем було схвалено оспорюваний договір, що підтверджується прийняттям в подальшому зборами власників позивача рішень щодо внесення змін до договору іпотеки № 01_02/10-46, а також фактом сприяння представникам відповідача у наданні доступу до нежитлових приміщень для перевірки умов збереження предмету іпотеки. Вказує, що ці факти встановлені судовими рішеннями у справі №922/5950/15, які набрали законної сили, та в силу приписів статті 35 ГПК України не підлягають доказуванню.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

01 лютого 2010 року між позивачем, в особі заступника директора Коваля Андрія Миколайовича, що діяв на підставі Протоколу зборів засновників від 25.12.2009, як іпотекодавцем, що діє як майновий поручитель ТОВ "Омбілік-Трейд" - позичальник, з однієї сторони, та відповідачем, як іпотекодержателем, укладено Договір іпотеки №01_02/10-46 (далі за текстом - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В. за реєстровим №485.

Пунктом 1.2. Договору іпотеки встановлено, що іпотекою забезпечується виконання зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 28.12.2009 №В-12/2 та всіх додаткових угод до нього, згідно з якими іпотекодержатель зобов'язується надати позичальнику кредитну лінію на суму 170000,00 доларів США з "28" грудня 2009 р. і терміном повернення "27" грудня 2010р., а позичальник зобов'язується в розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також сплатити штраф та пені передбачені умовами кредитного договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

У пункті 1.5. Договору іпотеки зазначено, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), що є власністю іпотекодавця, а саме: нежитлові приміщення 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ.А-3, загальною площею 72,4кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності.

В подальшому, між сторонами були укладені договори про внесення змін: договір № 1 від 27.12.2010 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстровано в реєстрі № 6533; договір № 2 від 28.03.2011 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстровано в реєстрі № 1648; договір № 3 від 28.12.2011 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстровано в реєстрі № 6932; договір № 4 від 28.02.2012 про внесення змін до Договору іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстровано в реєстрі № 819; договір № 5 від 31.08.2012 про внесення змін до Договору іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстровано в реєстрі № 3639.

Зокрема, за умовами пункту 6.7 договору №3 від 28.12.2011 всі суперечки й розбіжності, що виникають з цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди за результатами переговорів, а також у випадку небажання однією зі сторін вирішувати суперечки шляхом переговорів, зацікавлена сторона має право звернутися для вирішення суперечній в суд відповідно до встановленої підсудності й у порядку, передбаченому нормами чинного законодавства України. Строк позовної давності встановлюється тривалістю в 10 (десять) років.

Договір № 3 від 28.12.2011 про внесення змін до Договору іпотеки від імені позивача підписано заступником директора Ковалем Андрієм Миколайовичем.

Позивач вказує, що збільшена позовна давність, яка викладена у пункті 6.7 договору №3 від 28.12.2011, є окремою угодою відповідно до приписів частини 1 статті 259 ЦК України. Отже, з огляду на відсутність у заступника директора Коваля Андрія Миколайовича повноважень на укладення цього договору та відсутності згоди загальних зборів власників, оформлених у вигляді протоколу, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому просить визнати недійсним саме пункт 6.7 договору №3 від 28.12.2011.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Договір № 3 від 28.12.2011 про внесення змін до Договору іпотеки, який містить оспорюваний позивачем пункт 6.7, від імені позивача підписано заступником директора Ковалем Андрієм Миколайовичем, в той час як вбачається зі Статуту позивача та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2011 від імені ПП фірма "Альтаир" підписувати договори без довіреності мав право лише директор позивача - Камінер Вадим Миколайович.

В той же час, згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Частина 3 статті 35 ГПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського сууд України від 09.08.2016 у справі №922/5950/15 (за позовом ФО ОСОБА_6 до 1) ПП фірми "Альтаир", 2) ФО ОСОБА_7, 3) ПАТ "Акціонерний банк "Південний" в особі філії АБ "Південний" в м.Харків, про визнання недійсними договорів, та за позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ПП фірми "Альтаир" до ПАТ "Акціонерний банк "Південний" в особі філії АБ "Південний" в м.Харків Про визнання договорів іпотеки недійсними та вилучення записів про іпотеку з Державного реєстру) були встановлені наступні обставини.

Схвалення ПП "Альтаир" договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 підтверджується прийняттям в подальшому зборами власників як вищим органом підприємства рішень щодо внесення змін до договору іпотеки (протоколи від 27.12.2010, 25.03.2011, 15.12.2011, 28.02.2012, 27.08.2012); підписанням договору №2 від 28.03.2011 про внесення змін до договору іпотеки № 0102/10-46 від 01.02.2010 власне директором ПП "Альтаир" Камінером Вадимом Миколайовичем, який уповноважений статутом самостійно вирішувати всі питання підприємства та діяти без довіреності; наданням ПП "Альтаир", на виконання вимог п.п.2.1.2. та 2.3.8. договору іпотеки, доступу та сприяння Банком умов збереження предмету іпотеки, що підтверджується актом перевірки наявності та збереження заставного майна складеного та підписаного представником Іпотекодержателя та директором Іпотекодавця.

Наведене вище доводить факт того, що ПП "Альтаир" після укладення договорів іпотеки неодноразово схвалювало спірні договори іпотеки, внаслідок чого, цивільні права та обов'язки іпотекодавця за договорами підтверджені з моменту вчинення цих правочинів, а отже, підстави для визнання зазначених договорів іпотеки недійсними відсутні.

На підставі викладеного, господарськими судами апеляційної та касаційної інстанції були прийняті судові рішення у справі №922/5950/15, якими відмовлено в позові ПП фірма "Альтаир" про визнання недійсними Договору іпотеки №01_02/10-46 від 01.02.2010 та всіх договорів про внесення змін до нього, у тому числі договору №3 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованого в реєстрі за №6932.

Вищевказані постанова Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 та постанова Вищого господарського суду України від 09.08.2016 у справі №922/5950/15, якими встановлено факт схвалення з боку ПП фірма "Альтаир" у тому числі й договору №3 від 28.12.2011, який містить оспорюваний пункт 6.7 щодо збільшення строку позовної давності, мають преюдиційне значення для розгляду даної справи, а тому ці обставини не підлягають доказуванню.

Крім того, відповідачем при розгляді даної справи були надані суду акти перевірки наявності та умов збереження заставленого майна від 26.03.2012, 25.06.2012, 26.09.2012, 13.12.2012, які складені позивачем після укладення договору №3 від 28.12.2011, та які свідчать про фактичне сприяння позивачем представникам відповідача у наданні доступу до нежитлових приміщень для перевірки умов збереження предмету іпотеки. При цьому, акт від 25.06.2012 підписаний безпосередньо директором ПП фірма "Альтаир" Камінером В.М.

Також, відповідачем надано протоколи зборів засновників позивача №1 від 28.02.2012, 27.08.2012 щодо продовження строку дії іпотеки нежитлових приміщень, що знаходяться, зокрема, за адресою: АДРЕСА_1. Дані протоколи складено після укладення договору №3 від 28.12.2011, що також свідчить про схвалення позивачем даного договору.

З аналізу положень статті 628 ЦК України вбачається, що сукупність усіх умов (пунктів) договору становлять його зміст як єдиного договору, у тому числі й змішаного, який може містити, зокрема, угоду про збільшення строків позовної давності.

Отже, схваливши в цілому договір №3 від 28.12.2011, позивач тим самим схвалив всі його умови, у тому числі й викладені в оспорюваному пункті 6.7 цього договору.

За таких обставин, враховуючи приписи статті 241 ЦК України, суд не знаходить підстав для визнання недійсним оспорюваного пункту 6.7 договору №3 від 28.12.2011 про внесення змін до Договору іпотеки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 27.02.2017 р.

Суддя М.В. Калантай