Рішення № 65071560, 22.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017р. Справа№ 914/2677/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Блавацької-Калінської О.М., судді Горецької З.В. та судді Манюка П.Т при секретарі Кияк І.В.

розглянувши матеріали справи за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Горуцьке, с.Гірське Миколаївського району Львівської області

до відповідача 1: Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області, с.Гірське Миколаївського району Львівської області

до відповідача 2: Державного реєстратора на нерухоме майно ОСОБА_1 районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_2, м.Миколаїв Львівської області

про: визнання незаконним та скасування рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №120 від 07.06.2016 року Про прийняття на баланс Адмінкорпусу Гірської сільської ради та скасування рішення державного реєстратора на нерухоме майно ОСОБА_2 ОСОБА_1 районної державної адміністрації Львівської області від 12.08.2016 року,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність б/н від 31.10.2016 р.)

від відповідача 1: ОСОБА_4 - представник (довіреність від 20.09.2016 р.)

від відповідача 2: не зявився;

Відповідно до ст.20 ГПК України розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Горуцьке заявлено позов до Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області та Державного реєстратора на нерухоме майно ОСОБА_1 районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №120 від 07.06.2016 року Про прийняття на баланс Адмінкорпусу Гірської сільської ради та скасування рішення державного реєстратора на нерухоме майно ОСОБА_2 ОСОБА_1 районної державної адміністрації Львівської області від 12.08.2016 року.

Ухвалою суду від 21.10.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 31.10.2016 року.

Причини відкладення розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 05.12.2016 р. призначено колегіальний розгляд справи №914/2677/16 у складі трьох суддів.

Автоматичним розподілом справ між суддями визначено у склад колегії суддю Горецьку З.В. та суддю Манюка П.Т.

Ухвалою від 08.02.2017 р. відповідно до ст.69 ГПК України продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Позивач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, скерованих на адресу суду 28.11.2016 р. за вх.№47589/16, 12.12.2016 р. за №50006/16 та 11.01.2017 р. за №996/17.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач 1 неправомірно прийняв рішення про прийняття на баланс сільської ради спірний адміністративний корпус, оскільки вказане приміщення збудоване за кошти позивача та з моменту побудови - 1977 р. перебуває на балансі позивача, що підтверджується інвентаризаційними книгами обліку основних засобів за 1979-2001 р.р.

Представник відповідача 1 у судове засідання зявився, позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№45483/16 від 14.11.2016 р.), доповненнях до відзиву (вх.№7312/17 від 22.02.2017 р.) та усних поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Відповідач 2 участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проте через відділ автоматизованого розподілу та обробки інформації подав заперечення на позовну заяву (вх.№43018/16 від 31.10.2016 року) у якому просить розгляд справи проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Рішенням І пленарного засідання VШ позачергової сесії VII скликання Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №120 від 07.06.2016 року «Про прийняття на баланс адмінбудинку Гірської сільської ради» прийнято на баланс Гірської сільської ради адміністративний будинок, розташований в с.Гірське по вул.Шевченка, 15, загальною площею 684,5 кв.м., балансовою вартістю 1 038 348,00 грн.

05 вересня 2016 р. за № 16222031 державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію права власності за Гірською сільскою радою на спірний адміністративний будинок, що розташований за адресою: Львівська обл., Миколаївський район, с.Гірське, вул.Шевченка,15, кадастровий номер земельної ділянки 4623083200:01:003:0335 з реєстраційним номером 1017491946230.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування вказаного рішення Гірської сільської ради та про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності за відповідачем.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що спірне приміщення є власністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Горуцьке», знаходиться в нього на балансі з 1977 року, що підтверджується наступним.

02 лютого 1992 року колгосп імені Мічуріна був перейменований у Виробничий сільськогосподарський кооператив «Горуцький». В подальшому на виконання Указу Президента України від 03.12.1999р. № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" зборами уповноважених працівників ВСГК "Горуцький" 20.01.2000р. прийнято рішення про реорганізацію ВСГК "Горуцький" шляхом розпаювання майна кооперативу після збирання врожаю, яке оформлене протоколом зборів уповноважених даного кооперативу. 29.01.2000р. зборами засновників СТзОВ "оруцьке" прийнято рішення про створення товариства та затвердження його статуту.

СТзОВ "оруцьке" зареєстроване ОСОБА_1 РДА 24.03.2000р., включене до ЄДРПОУ 27.03.2000 р. Згідно із статутом СТзОВ "Горуцьке", товариство є правонаступником реорганізованого ВСГК "Горуцький" в частині боргових зобов'язань колишнього кооперативу, майнових прав і обов'язків відповідно до чинного законодавства.

У позовній заяві позивач також вказує, що будівництво спірного приміщення - адмінкорпусу, розглядалося на зборах уповноважених у ім.Мічуріна (протокол №5 від 25.12.1972р., протокол №1 від 01.02.1974р, протокол №1 від 27.01.1975р., протокол №4 від 13.12.1975р., протокол №1 від 31.01.1977р., протокол №9 від 20.08.1977р., протокол №4 від 09.12.1977р., протокол №1 від 30.01.1978 р., загальною площею 648,5 м2, двохповерховий на що було витрачено 166793 крб. Спірному приміщенню було надано назву «Адмінкорпус» тому, що в ньому були виділені кімнати для сільської ради і «Ощадбанку», а також кімнату для урочистих подій - реєстрацію шлюбів так, як цього вимагала політична система СРСР.

Всі без винятку виробничі будівлі і споруди, в тому числі і «адмінкорпус», збудовані господарським способом колгоспу - будівельною бригадою, яка нараховувала 45 чоловік. Зазначена обставина також підтверджується довідкою управління агропромислового розвитку ОСОБА_1 районної державної адміністрації Львівської області від 13.12.2010р. за № 375. (копія додається) і пояснюючою запискою бухгалтера ОСОБА_5. До 1990 року все будувалося в селі тільки за кошти колгоспу.

Позивач стверджує, що наведеними доказами підтверджено, що вказаний адміністративний корпус побудований у 1977 р. за кошти колгоспу і правомірно був розпайований, як основний засіб ВСГК «Горуцький».

Перед проведенням розпаювання майна ВСГК «Горуцький» була проведена «експертна оцінка основних засобів в усіх кооперативах».

Майно кооперативу - основні засоби (будівлі виробничого характеру, конторські будівлі, техніка, робоча худоба і оборотні кошти в тому числі і приміщення «Адмінкорпусу» (1977 року побудови було розпайоване між членами кооперативу та передане в тимчасове користування СТзОВ „Горуцьке", правонаступнику ВСГК «Горуцький» співвласниками майнових паїв у тимчасове користування на підставі угоди від 23.06.2000р., яка затверджена зборами пайовиків реформованого ВСГК «Горуцький», в якій у розділі «перелік майна, яке передається співвласниками майнових паїв у тимчасове користування СТзОВ «Горуцьке», під 5 порядковим номером записано «Адмінкорпус» (Протокол №3 від 23.06.2000р.)

Протоколом зборів уповноважених громадян - співвласників майнових паїв «Горуцьке» від 18 листопада 2010 року затверджено договір оренди і схову у якому затверджено перелік майна, яке передається на схов - «адмінкорпус», записаний під 5 порядковим номером.

Протокол даних зборів та договори оренди і схову надані на зберігання у Гірську сільську ради, про що засвідчує відмітка голови Гірської сільської ради і поставлена гербова печатка.

Позивач, підтримуючи позовні вимоги стверджує, що колгосп імені Мічуріна витратив на будівництво даного «Адмінкорпусу» 166793 крб. Дана сума затрат відображена у «Звіті про експертну оцінку будівель і майна ВСГК «Горуцький» с.Гірське Миколаївського району Львівської області», яку проводило ТзОВ «Пошук», м. Радехова у 2000 році. Беручи до уваги дану дольову участь, згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 районної ради депутатів трудящих, загальна сума становить 177793 крб. 11 тисяч крб., як дольова участь, становлять 6,2% від загальної суми затрат, а якщо ці проценти відтворити у корисну площу даного приміщення, яка становить 648 квадратних метрів, то це буде всього 40 квадратних метрів.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та інформував суд, що рішення Гірської сільською радою №120 від 07.06.2016 р. прийняте на підставі рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів трудящих №324 від 09.07.1975 р. «Про виділення коштів на будівництво приміщень сільських рад» за яким з обласного бюджету було виділено кошти в розмірі 615,0 тис.крб. на будівництво приміщень сільських ОСОБА_6. Відповідно до додатку до зазначеного рішення додатково на будівництво приміщень сільських ОСОБА_6 депутатів трудящих Миколаївського району було виділено 30 тис. крб.

На виконання вказаного рішення виконавчий комітет ОСОБА_1 районної ОСОБА_6 депутатів трудящих 03 грудня 1975 року прийняв рішення № 432 «Про виділення коштів на будівництво адмінбудинків сільських рад», згідно з яким для оплати будівництва адмінбудинку Гірської сільради було направлено 11,0 тис. крб.

Зазначає при цьому, що замовником будівництва адміністративного будинку Гірської сільської ради виступала Гірська сільська рада, що підтверджується, зокрема актом прийому виконаних робіт без номера за листопад 1975 року. За зазначеним актом замовником будівельних робіт на суму 11,0 тис. крб. була Гірська сільська рада, а виконавцем (підрядником) колгосп ім.Мічуріна. До відзиву додано довіреність Гірської сільської ради без номера і дати, за якою виконком Гірської сільської ради довіряє колгоспу ім.Мічуріна одержати від Облснабзбиту будівельні матеріали для будівництва будинку Гірської сільської ради.

Також до відзиву відповідачем 1 додано прямий річний договір підряду №20, укладений 01 квітня 1977 року між Гірською сільською радою (замовник) та Львівською пересувною мехколоною № 586 (підрядник), на виконання з матеріалів замовника сантехнічних робіт в кількості 132 п/м на суму 2,0 тис. руб.

Таким чином, заперечуючи позовні вимоги відповідач додатково акцентує увагу суду, що адміністративний будинок в 70-х роках в с.Гірське Миколаївського району Львівської області будувався на замовлення Гірської сільської ради та як адміністративний будинок Гірської сільської ради. Тому, відповідач-1 правомірно прийняв рішення про взяття на баланс адміністративного будинку.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач додатково акцентує увагу суду, що відповідно до п.6.2 статуту виробничо-сільськогосподарського кооперативу «Горуцький» «реорганізація/злиття, приєднання, виділення, перетворення/ ... кооперативу проводиться за рішенням його зборів уповноважених», при цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність рішення зборів уповноважених кооперативу щодо обрання одного із видів реорганізації.

В статутах позивача міститься фраза, що «товариство є правонаступником реорганізованого ВСГК «Горуцький» в частині боргових зобов'язань колишнього кооперативу його майнових прав і обов'язків відповідно до чинного законодавства України». При цьому Позивачем не надано розподільчого (передавального) акту або балансу на дату реорганізації ВСГК «Горуцький».

Пунктом 2.3. статуту позивача передбачає, що «склад учасників товариства, порядок формування статутного фонду, розмір частки кожного члена товариства, терміни та порядок внесення ними вкладів визначається Установчим договором». При цьому Позивачем не надано такого установчого договору.

Статут позивача в редакціях від 24.03.2000р., від 26.02.2003р., від 09.02.2009р. та від 17.12.2014р. містить положення, що розмір статутного фонду СТзОВ «Горуцьке» складає 13000 (тринадцять тисяч) гривень, який розподілений між 5-6 учасниками. При цьому, що членами ВСГК «Горуцький» були більше 100 осіб. Позивачем також не надано протокольні рішення зборів власників (учасників/засновників) товариства про затвердження зазначених редакцій статуту Позивача.

Крім цього, відповідно до п. 17 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001р. № 63 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства № 253 від 11.04.2013р.) «обсяг правонаступництва визначається за передавальним (роздільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП, який може бути уточнений на дату врегулювання майнових відносин у частині боргових зобов'язань підприємства і затверджений загальними зборами співвласників або іншим уповноваженим органом. Разом з установчими документами підприємства-правонаступника роздільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов 'язками КСП».

З огляду на наведене відповідач вважає, що будь-які правові підстави для твердження, що позивач є правонаступником ВСГК «Горуцький», а тим більше колгоспу ім.Мічуріна, відсутні.

31.10.2016 р. відповідач 2, подав на адресу суду заперечення на позовну заяву (вх.№43018/16) в частині скасування рішення державного реєстратора, у якому зазначає, державна реєстрація права власності ним проведена відповідно до п.44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 р. за № 1127, якою встановлено, що для державної реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна державної та комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 01.01.2013 р. за відсутності документа , що посвідчує набуття права державної та комунальної власності на такий обєкт подаються: технічний паспорт на обєкт нерухомого майна; витяг з Єдиного державного реєстру обєктів державної власності щодо такого обєкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що посвідчує факт перебування обєкта нерухомого майна у комунальній власності, видаений відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності) та документ, що підтверджує факт відсутності перебування обєкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Позивач заперечуючи доводи відповідача 2 зазначає, що технічний паспорт на спірне приміщення виготовлений раніше дати прийняття приміщення на баланс відповідача 1, а списки державного майна по Львівській області складені давно і занесені в єдиний державний реєстр, зазначає, що реєстрація спірного обєкта здійсненна на підставі рішення Гірської сільської ради №120 від 07.06.2016 р. та довідки РВ ФДМУ по Л/о від 05.008.2016 р. за №05-13-05080 у якій зазначено, що обєкт нерухомості в Єдиному реєстрі обєктів державної власності відсутній, обєкт у державній власності не перебуває.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, визнання права власності.

Частиною 1 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Факт набуття спірного приміщення слід розглядати в контексті Рішення конституційного суду України від 11 листопада 2004 року справа №1-30/2004, де вказується: «Конституція (ОСОБА_7) Української РСР 1978 року за політико-економічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, II, частина перша статті 12. статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Горуцьке» створене на базі реорганізованого Виробничого сільськогосподарського кооперативу «Горуцький», яке в свою чергу, було утворено внаслідок реорганізації та припинення колгоспу імені Мічуріна. Як правонаступник попереднього колгоспу імені Мічуріна СТзОВ „Горуцьке" має зобов'язання щодо видачі майнових паїв в натурі членам (співвласникам) колишнього колгоспу, які мають право на частку у майні пайового фонду. Порядок видачі майна в натурі співвласникам пайового фонду бувшого колгоспу врегульований ОСОБА_7 України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», ОСОБА_6 КМУ від 28.02.2001 року № 177 "Про регулювання питань щодо захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», Наказами Міністерства аграрної політики України № 62 від 14.03.2001 року "Про затвердження Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств", № 96 від 06.04.2001 року "Про затвердження рекомендацій щодо передачі майна пайового фонду реорганізованого сільськогосподарського підприємства у спільну часткову власність та організації управління таким майном" та іншими нормативно-правовими актами , що діють в даній галузі.

Відповідно до статуту позивача, наявного в матеріалах справи (п.4.1) учасниками товариства виступають, як правило, колишні члени коллективного агроформування - власники майнових і земельних паїв.

Згідно з п.6.1 статуту товариство є власником майна, наданого йому учасниками у власність, продукції, виробленої в результаті господарської діяльності, отриманих доходів, а також іншого майна, набутого на підставах не заборонених законодавством. До майна товариства належать також вклади учасників товариства, такі як будівлі, споруди, обладнання та інші, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права, матеріальні цінності, горошові кошти, в т.ч. в іноземній валюті. Оцінка вартості майна, яке вноситься, визначається спільним рішенням учасників товариства (п.6.3 статуту)

Статут СТзОВ «Горуцьке» зареєстроване 24.03.2000 р. ОСОБА_1 районною державною адміністрацією за №153.

З матеріалів справи вбачається, що майно кооперативу - основні засоби (будівлі виробничого характеру, конторські будівлі, техніка, робоча худоба і оборотні кошти в тому числі і приміщення «Адмінкорпусу» (1977 р. побудови було розпайоване між членами кооперативу та передане у тимчасове користування СТзОВ „Горуцьке", правонаступнику ВСГК «Горуцький» співвласниками майнових паїв на підставі угоди від 23.06.2000 р., яка затверджена зборами пайовиків реформованого ВСГК «Горуцький», в якій у розділі «перелік майна, яке передається співвласниками майнових паїв у тимчасове користування СТзОВ «Горуцьке», під порядковим номером записано «Адмінкорпус» (Протокол №3 від 23.06.2000р.)

28.02.2002 р. та 15.01.2004 р. укладено договора схову, відповідно до умов якого голова ЦМК передає, а СТзОВ "Горуцьке" приймає на термін дії договору оренди земельних паїв майно, яке не використовується в технологічному процесі на схов, відповідно з додатком і підлягає поверненню після закінчення терміну дії договору.

Протоколом зборів уповноважених громадян - співвласників майнових паїв «Горуцьке» №1 від 18.11.2010 року затверджено договір оренди основних засобів власниками майнових паїв із СТзОВ "Горуцьке" та договору схову основних засобів, які не використовуються у технологічному процесі.

18.11.2010 р. укладено договір оренди (передача майна колективом співвласників юридичній особі) та договір схову у додатку до якого затверджено перелік майна, яке передається на схов - «адмінкорпус», зазначений під 5 порядковим номером.

Відповідно до Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (1992 р. з наступними змінами і доповненнями) - цей ОСОБА_7 визначає правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства.

Закон спрямований на забезпечення повної самостійності зазначеного підприємства, реалізацію його можливостей як суб'єкта господарювання, визначає його права і обов'язки у здійсненні господарської діяльності.

Закон гарантує недопустимість втручання держави у здійснення господарських функцій колективного сільськогосподарського підприємства, обмеження його права та інтересів з боку органів державної влади і управління. Закон забезпечує рівні права колективних сільськогосподарських підприємств з державними підприємствами, фермерськими господарствами, іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до положень зазначеного Закону - колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництвасільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

В силу ст.7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство" № 2114-Х11 від 14.02.1992р., об'єктами права власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени -в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Статтею 9 названого Закону, в редакції, що була чинною на момент розпаювання майна ВСГК „Горуцький", передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств.

Згідно із Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Законом України «Про власність» та іншими нормативно-правовими актами, чинними на момент реформування позивача, майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності, пайовий фонд майна складається як із балансової вартості основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошей, а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на день паювання і скоригованим на день вибуття працівника з господарства відповідно до нормативно-правових актів підприємства. Майновий пай видається натурою (тобто будинками, спорудами, технікою, готовою продукцією, худобою тощо), грошима або цінними паперами з урахуванням при цьому інтересів як працівника, так і підприємства.

Аналіз чинного у той час законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, ОСОБА_6 Міністрів Української РСР "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28 квітня 1980 року N 285, прийнятої на виконання ОСОБА_6 Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року N 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно п.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Виходячи з вищенаведеного, коли субєкт владних повноважень повинен довести правомірність своїх дій при винесенні рішень, які оскаржуються, не довів своєї правомірності, оскільки посилання у судовому засіданні представника відповідача на п.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування» про те, що при винесенні рішень як сесією сільської ради, субєкти оскарження керувалися цією статтею, є безпідставним, так як повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад визначених цією статтею визначені щодо об»єктів права комунальної власності.

З матеріалів справи вбачається, що спірна будівля статусу обєкта права комунальної власності набула 07.06.2016 р. на підставі рішення сесії Гірської сільської ради за №120. Однак матеріалами справи спростовується твердження відповідача 1 та випливає, що спірне приміщення збудоване позивачем, знаходиться на його балансі, що підтверджується інвентаризаційними книгами обліку основних засобів за 1979-2001 р.р., хоча і не оформлене право власності відповідно до чинного законодавства.

Посилання відповідача на ту обставину, що за результатами прийнятого рішення ОСОБА_1 районної ради депутатів трудящих за №432 від 03.12.1975 р. для оплати будівництва адмінбудинку Гірської сільської ради було виділено грошові кошти в розмірі 11,0 тис.крб. не підтверджує правомірості прийняття на баланс відповідача адміністративного будинку в цілому, оскільки вказаний розмір виділених коштів на будівництво обєкта складає лише 6,2% від загальної суми затрат на будівництво адмінкорпусу, які становили 166793 крб. Відповідач при прийнятті спірного рішення зазначив, що балансова вартість обєкта, який приймається на баланс Гірської сільської ради становить 1038348,00 грн.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяження» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого прав, а не підставою його виникнення.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).

При цьому за умовами ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам, у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку , що вимоги позивача є правомірними, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на першого відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 4, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення І пленарного засідання VШ позачергової сесії VII скликання Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області №120 від 07.06.2016 року «Про прийняття на баланс адмінбудинку Гірської сільської ради».

3. Зобовязати державного реєстратора ОСОБА_2 скасувати рішення від 05.09.2016 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 31232098 (номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16222031) на об'єкт нерухомого майна - «Адмінкорпус», загальною площею 648, кв.м., який розташований за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гірське, вул. Шевченка, буд. 15, з реєстраційним номером 1017491946230 спеціального розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно.

4. Стягнути з Гірської сільської ради Миколаївського району Львівської області (81625, Львівська область, Миколаївський район, с.Гірське, вул.Шевченка, 15; ідентифікаційний номер 04373985) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Горуцьке» (81625, Львівська область, Миколаївський район, с.Гірське, вул.Шевченка, 15; ідентифікаційний номер 03760964) 2 756,00 грн. судового збору.

5. Наказ видати, відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 22.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 01.03.2017 р.

Головуючий суддя Блавацька-Калінська О. М.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Горецька З.В.