Рішення № 65071448, 07.02.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2017р. Справа №905/2671/16

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Шилової О.М.,

суддів Огороднік Д.М., Чорненької І.К.

при секретарі судового засідання Кащеєві А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, м.Краматорськ Донецької області

про:стягнення 1304898,56грн. заборгованості за послуги з транспортування газу, 231983,95грн. пені, 139850,56грн. 7% штрафу, 17187,43грн. 3% річних, 64375,72грн. інфляційних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.№2-549 від 28.12.2016р.,

від відповідача: ОСОБА_2 за дов.№142 від 20.12.2016р.

У судових засіданнях оголошувались

перерви з 18.10.2016р. до 15.11.2016р.,

з 17.01.2017р. до 31.01.2017р. та

07.02.2017р. з 11-10год. до 13-45год.

згідно зі ст.77 ГПК України.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

07.02.2017р. з 14-05 год. до 14-10 год.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз, м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, м.Краматорськ Донецької області про стягнення 1304898,56грн. заборгованості за послуги з транспортування газу, 231983,95грн. пені, 139850,56грн. 7% штрафу, 17187,43грн. 3% річних, 64375,72грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011089/Б09 від 27.09.2011р. та Додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5, №6 до нього; акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №01-14-1109011089/Б09 від 31.01.2014р., №02-14-1109011089/Б09 від 28.02.2014р., №03-14-1109011089/Б09 від 31.03.2014р., №04-14-1109011089/Б09 від 30.04.2014р., №05-14-1109011089/Б09 від 31.05.2014р., №06-14-1109011089/Б09 від 30.06.2014р., №07-14-1109011089/Б09 від 31.07.2014р., №08-14-1109011089/Б09 від 31.08.2014р., №09-14-1109011089/Б09 від 30.09.2014р., №10-14-1109011089/Б09 від 31.10.2014р., №11-14-1109011089/Б09 від 30.11.2014р., №12-14-1109011089/Б09 від 31.12.2014р., №01-15-1109011089/Б09 від 31.01.2015р., №02-15-1109011089/Б09 від 28.02.2015р., №03-15-1109011089/Б09 від 31.03.2015р., №04-15-1109011089/Б09 від 30.04.2015р., №05-15-1109011089/Б09 від 31.05.2015р., №06-15-1109011089/Б09 від 30.06.2015р., №07-15-1109011089/Б09 від 31.07.2015р., №08-15-1109011089/Б09 від 31.08.2015р., №09-15-1109011089/Б09 від 30.09.2015р., №10-15-1109011089/Б09 від 31.10.2015р., №11-15-1109011089/Б09 від 30.11.2015р., №12-15-1109011089/Б09 від 31.12.2015р., №01-16-1109011089/Б09 від 31.01.2016р., №02-16-1109011089/Б09 від 29.02.2016р., №03-16-1109011089/Б09 від 31.03.2016р., №04-16-1109011089/Б09 від 30.04.2016р., №05-16-1109011089/Б09 від 31.05.2016р., №06-16-1109011089/Б09 від 30.06.2016р. тощо.

До позову додає розрахунки сум основного боргу, 3% річних, пені, 7% штрафу, інфляційних нарахувань (т.1, а.с.112-137).

Протягом розгляду справи позивач надав:

- пояснення №15268/6 від 07.11.2016р. стосовно відзиву відповідача (з додатками) (т.1, а.с.183-204);

- додаткові пояснення вх.№34587/16 від 01.12.2016р. щодо обсягу наданих послуг (з додатками) (т.2, а.с.30-204);

- з поясненнями №473/6 від 16.01.2017р. про допущення у розрахунку заборгованості за надані послуги технічної помилки виправлений розрахунок заборгованості станом на 03.08.2016р. (т.2, а.с.71-72);

- з супровідним листом б/н від 17.01.2017р. копії банківських виписок на підтвердження здійснених відповідачем оплат за надані послуги (т.2, а.с.74-250; т.3, а.с.1-209);

- з супровідним листом б/н від 31.01.2017р. копії банківських виписок, доказу направлення акту звірки відповідачу та акту звірки розрахунків (т.4, а.с.10-45);

- пояснення вх.№3693/17 від 07.02.2017р. щодо річних планових обсягів транспортування газу в 2015 2016 роках (т.4, а.с.134).

Суд зазначає, що ГПК України на позивача покладені наступні обов'язки: обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1 ст.33), обов'язок добросовісно користуватися процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи (ч.3 ст.22), а також обов'язок виконувати ухвали господарських судів (ч.1 ст.4-5).

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням викладеного та тривалості розгляду даної справи суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Протягом розгляду справи відповідач надав:

- відзив №15/01-1979 від 12.10.2016р. з додатками (т.1, а.с.148-150, 152-173);

- заяву №15/01-1969 від 11.10.2016р. про застосування строку позовної давності (т.1, а.с.151);

- з супровідним листом вх.№29868/16 від 18.10.2016р. зокрема, копію листа Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз №1878/16-009 від 12.02.2016р. «Щодо забезпечення споживачів ГРС м.Авдіївка природним газом» (т.1, а.с.175-179);

- з супровідним листом вх.№32666/16 від 15.11.2016р. зокрема, копію акту від 31.01.2015р. про виконання в січні 2015 року Газопромисловим управлінням «Шебелинкагазвидобування» робіт по транспортуванню природного газу для відповідача в обсязі14801куб.м (т.1, а.с.205-209);

- пояснення №15/01-2323 від 21.11.2016р. щодо незгоди з сумою позовних вимог з додатками (т.1, а.с.215-223);

- заяву №15/01-2320 від 21.11.2016р. про зменшення розміру пені (з додатками) (т.2, а.с.1-6);

- заяву №15/01-2319 від 21.11.2016р. про відстрочення виконання рішення суду на два роки (з додатками) (т.2, а.с.7-28);

- з супровідним листом б/н від 17.01.2017р. копію власного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.4, а.с.4-7);

- пояснення б/н від 27.01.2017р. з доданими актом звірки розрахунків та документами на підтвердження свого правового статусу (т.4, а.с.46-80);

- заяву №15/1-141 від 24.01.2017р. про зменшення розміру пені (з додатками) (т.4, а.с.84-87);

- заяву №15/1-140 від 24.01.2017р. про відстрочення виконання рішення суду на один рік (з додатками) (т.4, а.с.88-126).

Ухвалою суду від 15.11.2016р. за клопотанням відповідача б/н від 15.11.2016р. строк розгляду спору був продовжений на 15 днів в порядку ст.69 ГПК України (т.1, а.с.210, 212).

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.12.2016р. визначений наступний склад колегії для розгляду справи №905/2671/16: ОСОБА_3 головуючий суддя, судді Огороднік Д.М., Сажнева М.В. (т.2, а.с.63, 64).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.02.2017р. у звязку з перебуванням судді Сажневої М.В. у відпустці визначений наступний склад колегії для розгляду справи №905/2671/16: ОСОБА_3 головуючий суддя, судді Огороднік Д.М., Чорненька І.К. (т.4, а.с.130, 131).

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, керуючись законом, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2011р. між Дочірньою компанією УКРТРАНСГАЗ Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (Замовник, відповідач) був укладений Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011089/Б09 (далі Договір, т.1, а.с.63-69).

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений їхніми печатками.

Відповідно до п.1.1. Загальних положень нової редакції Статуту позивача, затвердженої Наказом Мінекономрозвитку і торгівлі України №1503 від 09.09.2016р., Публічне акціонерне товариство УКРТРАНСГАЗ створене внаслідок реорганізації Дочірньої компанії УКРТРАНСГАЗ Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» шляхом перетворення в акціонерне товариство та є правонаступником усіх її майнових і немайнових прав та обовязків (т.1, а.с.14).

Таким чином, права та обовязки Газотранспортного підприємства за Договором належать позивачу у даній справі.

17.01.2013р. Публічне акціонерне товариство УКРТРАНСГАЗ та Публічне акціонерне товариство По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз уклали Додаткову угоду №1 до Договору (набрала чинності з моменту підписання та розповсюдила дію на відносини сторін починаючи з 01.01.2013р. т.1, а.с.70-76), пунктом 1 якої замінили в тексті Договору слова «Дочірня компанія УКРТРАНСГАЗ Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на «Публічне акціонерне товариство УКРТРАНСГАЗ» та пунктом 3 виклали Договір в редакції, згідно з якою:

Газотранспортне підприємство зобовязалось надати Замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій (далі ГРС), а Замовник зобовязався вносити плату за надані послуги з транспортування природного газу у розмірі, у строки та в порядку, передбаченими умовами Договору (п.1.1. Договору).

Абзацом першим п.1.2. Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 25.12.2013р. (набрала чинності з 01.01.2014р. т.1, а.с.77) встановлений річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника (16168800куб.м.) з розбивкою по місяцях.

Згідно з абз.2 п.1.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 20.06.2014р. (набрала чинності з моменту підписання та розповсюдила дію на відносини сторін починаючи з 01.05.2014р. т.1, а.с.79) газ Замовника, транспортування якого за цим Договором здійснює Газотранспортне підприємство, призначений для задоволення потреб установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до п.2.4. Договору Газотранспортне підприємство приймає газ від Замовника на пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ Замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі.

Послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами (далі акти наданих послуг). У випадку, якщо Замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу Газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на ГРС. Якщо Замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу Замовнику та/або його споживачам (п.3.1. Договору).

Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства (п.3.2. Договору). Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобовязується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних Газотранспортного підприємства (п.3.3. Договору).

Відповідно до п.3.4., п.5.4. Договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством; вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг.

За умовами абз.1 п.5.1. Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу та податку на додану вартість (п.5.3. Договору).

Згідно з п.5.6. Договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок Газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Змовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Газотранспортне підприємство і Замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством (п.7.1. Договору).

Відповідно до п.7.3. Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами, умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011р. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги до повного виконання Замовником своїх зобовязань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.11.1. Договору).

Відомості про наявність заяв будь-якої зі сторін про припинення дії Договору або про перегляд його умов у матеріалах справи відсутні.

Додатковими угодами №3 від 17.03.2014р. та №5 від 05.11.2014р. сторони викладали в новій редакції реквізити Газотранспортного підприємства в розділі 12 Договору (т.1, а.с.78, 80).

Додатковою угодою №6 від 28.07.2015р. сторони виклали в новій редакції реквізити Замовника в розділі 12 Договору (т.1, а.с.81).

Додаткові угоди №1 від 17.01.2013р., №2 від 25.12.2013р., №3 від 05.11.2014р., №4 від 20.06.2014р., №5 від 05.11.2014р. та №6 від 28.07.2015р. до Договору підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

Складені на виконання Договору акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за січень грудень 2014 року, лютий грудень 2015 року та січень червень 2016 року підписані без зауважень обома сторонами і скріплені печатками Газотранспортного підприємства та Замовника (т.1, а.с.82-93, 95-111). З вказаних актів вбачається, що відповідач на підставі Договору отримав від позивача у січні грудні 2014 року, лютому грудні 2015 року та січні червні 2016 року послуги загальною вартістю 4533655,98грн. з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 20453940куб.м.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються (т.1, а.с.148-150; т.2, а.с.7; т.4, а.с.88).

Акт наданих послуг за січень 2015 року (т.1, а.с.94) містить підписи представників та печатки обох сторін, але підписаний Замовником із застереженням щодо обсягу транспортування природного газу та, відповідно, сум без ПДВ, ПДВ та з ПДВ згідно даних ПАТ "Донецькоблгаз". Різниця між сумою вартості послуг з ПДВ за даними позивача (273515,83грн.) та відповідача (170676,58грн.) на дату підписання акта складала 102839,25грн. Вказана різниця фактично є вартістю транспортування обсягів газу, купівля-продаж яких не була оформлена Замовником з постачальником газу на дату підписання акту наданих послуг за січень 2015 року.

З приводу суперечностей у змісті акту наданих послуг за січень 2015 року (далі спірний акт) суд зазначає наступне.

Позивач має довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.2 ст.4-3, ч.1 ст.33 ГПК України).

Згідно з підп.«ґ» п.6.3.9. Договору Замовник, який замовляє послугу для транспортування газу власним споживачам (відповідач), зобовязаний до 12-го числа наступного за звітним місяця надати Газотранспортному підприємству (позивачу): звіт про надходження і розподіл газу Замовника (є у матеріалах справи т.1, а.с.168-169 та згідно пояснень відповідача був направлений позивачу в електронному вигляді т.1, а.с.149); копії актів приймання-передачі газу Замовником від власників газу (за твердженням відповідача, не складені на весь відображений позивачем у спірному акті обсяг газу т.1, а.с.149, 171, 206, 215-216); відомості щодо реалізації газу споживачам за звітний місяць, підписані Замовником та газорозподільним підприємством (відсутні у матеріалах справи). З системного аналізу умов підп.«ґ» п.6.3.9. та п.3.2. Договору вбачається, що акт наданих послуг за звітний місяць має бути складений Газотранспортним підприємством до 15-го числа місяця, наступного за звітним, саме на підставі попередньо (до 12-го числа) отриманих від Замовника згідно з підп.«ґ» п.6.3.9. Договору документів. Позивачем не доведено, що спірний акт складений ним на підставі документально підтверджених відомостей, одержання яких від Замовника до складення акта наданих послуг передбачено Договором.

Пункти 2.6., 2.7., 3.1. Договору містять умови альтернативного характеру, у звязку з чим позивач мав у позові або під час розгляду справи пояснити, яким чином фактично склались його правовідносини із Замовником за Договором.

Суд зауважує, що відповідно до п.11.2. Договору усі зміни та доповнення до нього оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін. Докази визначення сторонами Договору обсягів транспортування газу на 2015 рік шляхом викладення абз.1 п.1.2. Договору в новій редакції або досягнення сторонами домовленості про те, що у 2015 році підлягають транспортуванню такі самі обсяги, як і у 2014 році, у матеріалах справи відсутні.

Для підтвердження судом правомірності відображення у спірному акті обсягів протранспотровного газу в редакції позивача обовязковому встановленню підлягали, зокрема, договірні планові обсяги транспортування газу на січень 2015 року; фактично замовлені відповідачем, підтверджені Оператором Єдиної газотранспортної системи України і доведені позивачу обсяги транспортування газу на січень 2015 року саме за Договором, що є підставою заявлення позовних вимог у даній справі, а також наявність чи відсутність приєднання до мереж Газотранспортного підприємства субспоживачів, яким спірні обсяги могли бути протранспортовані через мережі Замовника за іншими договорами.

На момент винесення рішення у матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких акт за січень 2015 року може бути прийнятий судом в редакції позивача.

З наданих позивачем банківських виписок та Розрахунку заборгованості станом на 03.08.2016р. (т.2, а.с.72, 74-250; т.3, а.с.1-209; т.4, а.с.11-17) вбачається, що Замовником були оплачені отримані за Договором послуги в загальній сумі 3516866,81грн.; зазначені кошти оплат позивач відніс на повне погашення заборгованості за Договором за період січень 2014 року грудень 2015 року (в тому числі на погашення заборгованості за січень 2015 року в сумі 273515,83грн.) і часткове в сумі 365610,41грн. погашення заборгованості за січень 2016 року.

З огляду на викладене позивач просить стягнути з відповідача 1304898,56грн. заборгованості за надані у січні червні 2016 року послуги з транспортування газу за Договором, яка складається з боргу за січень в сумі 285341,10грн., за лютий в сумі 478667,16грн., за березень в сумі 423854,88грн., за квітень в сумі 85120,34грн., за травень в сумі 17328,25грн. та за червень в сумі 14586,83грн. (т.1, а.с.112; т.2, а.с.72).

Протягом розгляду даної справи відповідач оплат не здійснював, і іншого ним не доведено. Водночас відповідач на підставі підписання актів приймання-передачі природного газу з Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» після складення спірного акту з розбіжностями відобразив у своєму бухгалтерському обліку та додатково визнав наступні обсяги протранспортованого позивачем природного газу: 1239куб.м з вартістю послуг 166,52грн., 5074куб.м з вартістю послуг 681,95грн., 6533куб.м з вартістю послуг 878,04грн., 4229куб.м з вартістю послуг 568,38грн. всього послуг на суму 2294,89грн. (т.1, а.с.172, 173; т.4, а.с.46-47, 123-126).

На підставі викладеного суд дійшов наступних висновків:

- суд визнає правомірним зарахування позивачем в рахунок оплати наданих у січні 2015 року послуг коштів в сумі 172971,47грн., решта зарахованих позивачем як оплати за січень 2015 року коштів (100544,36грн.) підлягає віднесенню на інші (наступні) періоди надання послуг за Договором.

- позовна вимога про стягнення 1304898,56грн. боргу за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у січні червні 2016 року є такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 1204354,20грн. При цьому викладене у відзиві №15/01-1979 від 12.10.2016р. твердження відповідача про те, що позивач при поданні позову не врахував оплати на суму 100544,35грн. (т.1, а.с.150), суд до уваги не приймає як таке, що спростовується складеними в перебігу розгляду справи актами звірок розрахунків (т.4, а.с.19-45, 48-58);

- сплативши за надані у період січень травень, листопад та грудень 2014 року, січень серпень, жовтень та листопад 2015 року послуги повністю, але із простроченням, за надані у січні 2016 року послуги частково і з простроченням і не здійснивши оплат за надані у лютому червні 2016 року послуги, відповідач порушив умови Договору, вимоги ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу (далі ЦК) України та ст.193 Господарського кодексу (далі ГК) України щодо обовязковості виконання зобовязання належним чином відповідно до умов договору та у строк, встановлений у зобовязанні;

- позивачем у розрахунках пені, річних та інфляційних через визнане судом неправомірним збільшення зобовязання відповідача за січень 2015 року невірно віднесені здійснені відповідачем оплати наданих послуг починаючи з січня 2015 року. Як наслідок, позивачем не доведено порядок нарахування і розмір пені, річних та інфляційних на заборгованість за послуги з транспортування газу, надані у період січень 2015 року січень 2016 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за п.4.6. Договору зобовязань, позивач просить суд на підставі п.7.3. Договору стягнути з відповідача 231983,95грн. пені за порушення строків оплати наданих послуг, нарахованої починаючи з 21.02.2014р. (т.1, а.с.131-136).

Відповідач у відзиві на позовну заяву №15/01-1979 від 12.10.2016р. (т.1, а.с.150) та заяві №15/01-1969 від 11.10.2016р. про застосування строку позовної давності (т.1, а.с.151) з посиланням на приписи ч.2 ст.258 та ст.267 ЦК України просив суд застосувати до вимог позивача про стягнення пені позовну давність.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (т.1, а.с.131-136), суд встановив, що вимоги про стягнення пені частково заявлені позивачем за межами встановленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України строку спеціальної позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом 13.09.2016р. (т.1, а.с.143).

З огляду на викладене суд відмовляє у стягненні пені в загальній сумі 60738,78грн., нарахованої за загальний період 21.02.2014р. 12.09.2016р. на заборгованість за послуги з транспортування газу, надані у період січень травень, листопад та грудень 2014 року, січень червень 2015 року.

У стягненні пені в загальній сумі 54497,07грн. за загальний період 13.09.2016р. 03.08.2016р., нарахованої на заборгованість за послуги з транспортування газу, надані у період червень 2015 року січень 2016 року, суд відмовляє через не доведення позивачем порядку її нарахування і розміру, про що вже зазначено у даному рішенні.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на заборгованість за послуги з транспортування газу, надані у період лютий червень 2016 року (т.1, а.с.136), суд встановив, що її нарахування здійснене позивачем відповідно до умов п.4.6., п.7.3. Договору, приписів ч.6 ст.232 ГК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, але містить арифметичні помилки.

Крім того, у підсумку нарахувань пені на заборгованість за червень 2016 року позивачем не враховане значення рядка з нарахуваннями за період 29.07.2016р. 03.08.2016р. (74,33грн.), з огляду на що заявлений до стягнення розмір пені на заборгованість за червень 2016 року є меншим, ніж нарахований. З огляду на те, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України порядок збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені не дотриманий позивачем, позовна вимога про стягнення з відповідача нарахованої на заборгованість за червень 2016 року пені підлягає задоволенню в первісно заявленій до стягнення сумі (105,50грн.).

З огляду на викладене на підставі приписів ст.6, ч.ч.1, 3 ст.549, ст.627 ЦК України, ст.ст.216-218, ч.1 ст.230 ГК України стягненню на користь позивача підлягає пеня в розмірі 116429,41грн., нарахована за невиконання відповідачем зобовязань з оплати послуг, наданих:

- у лютому 2016 року в сумі 66529,50грн. за період 21.03.2016р. 03.08.2016р.;

- у березні 2016 року в сумі 43115,07грн. за період 21.04.2014р. 03.08.2016р.;

- у квітні 2016 року в сумі 5993,31грн. за період 21.05.2014р. 03.08.2016р.;

- у травні 2016 року в сумі 686,03грн. за період 21.06.2014р. 03.08.2016р.;

- у червні 2016 року в сумі 105,50грн. за період 21.07.2014р. 03.08.2016р.

Відповідач протягом розгляду справи надав суду заяви №15/01-2320 від 21.11.2016р. (т.2, а.с.1-6) та №15/1-141 від 24.01.2017р. про зменшення розміру пені (т.4, а.с.84-87).

Позивач проти задоволення заяв заперечив (т.2, а.с.31-35).

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи рішення, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Частина 3 ст.551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка в свою чергу має подвійну правову природу одночасно є засобом забезпечення договірних зобовязань (стимулює їх виконання) і мірою відповідальності за неналежне виконання зобовязання (санкцією), то пеня має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

Судом встановлено, що місцезнаходженням Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз після перереєстрації з м.Донецьк (т.1, а.с.69, 81) на контрольовану українською владою територію є м.Краматорськ Донецької області (т.4, а.с.726). Проведення на території Донецької області антитерористичної операції (далі АТО) є загальновідомим фактом та відповідно до приписів ч.2 ст.35 ГПК України не потребує доказування. Отже, відповідач несе додаткові витрати у звязку з проведенням на території Донецької області АТО та розташуванням основних засобів підприємства як на неконтрольованій території, так і в безпосередній близькості від лінії зіткнення.

В матеріалах справи містяться докази скрутного матеріального становища відповідача (т.4, а.с.86, 87).

Суд зазначає, що позивачем не були надані до матеріалів справи відомості на підтвердження свого матеріального становища, з огляду на що у суду відсутня інформація про дійсне матеріальне становище позивача станом на момент виникнення заборгованості, на яку здійснюються нарахування у даній справі, а також станом на момент винесення даного рішення. Отже, недбале ставлення позивача до належного обґрунтування своєї позиції у справі позбавляє суд можливості належним чином оцінити матеріальне становище позивача та врахувати його інтереси при вирішенні питання про зменшення пені.

Суд також приймає до уваги, що за Договором здійснювалось транспортування природного газу, призначеного для задоволення потреб установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів (абз.2 п.1.2. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 20.06.2014р., т.1, а.с.79) отже, у спірних правовідносинах відповідач виступав як надавач комунальних послуг.

Суд бере до уваги, що скрутне матеріальне становище відповідача підтверджене належними доказами, триває з 2015 року та частково спричинене обставинами, які не залежать від волі відповідача (проведення АТО в Донецькій області). При цьому межі впливу обставин непереборної сили на господарську діяльність відповідача точно встановити неможливо.

У зв'язку з викладеним та враховуючи: ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором; приймаючи до уваги проведення АТО на території Донецької області з квітня 2014 року та розташування частини основних засобів підприємства відповідача безпосередньо в зоні АТО; беручи до уваги те, що позивачем нараховані 3% річних та інфляційні, що також компенсує можливі збитки; намагаючись дотримати баланс інтересів обох сторін, суд вважає за можливе скористатися своїм правом та зменшити розмір пені на 30%.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 81500,59грн.

Посилаючись на приписи ч.2 ст.231 ГК України і те, що ПАТ УКРТРАНСГАЗ належить до підприємств державного сектору економіки, позивач просить суд стягнути з відповідача 139850,56грн. штрафу (7%) за прострочення понад 30 днів зобовязань з оплати наданих у грудні 2014 року липні 2015 року та січні травні 2016 року послуг (т.1, а.с.6, 137).

За змістом положень ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушене господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом або договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України (постанови від 04.02.2014р. у справі №903/610/13, від 06.12.2010р. у справі №3-4гс10, від 20.12.2010р. у справі №3-41гс10, від 28.02.2011р. у справі №3-11гс11) застосування до боржника, який порушив господарське зобовязання, санкції у вигляді передбаченого абз.3 ч.2 ст.231 ГК України штрафу можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущене прострочення виконання негрошового зобовязання, повязаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Грошовим зобовязанням є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Враховуючи, що зобовязання відповідача за Договором є грошовим і не регулюється приписами абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, суд відмовляє у стягненні 139850,56грн. штрафу (7%), не передбаченого умовами Договору і нарахованого позивачем на підставі приписів абз.3 ч.2 ст.231 ГК України.

На підставі приписів ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 64375,72грн. інфляційних нарахувань та 3% річних у розмірі 17187,43грн.

Судом перевірено розрахунки вказаних сум.

У стягненні 3% річних в загальній сумі 6978,17грн. за загальний період 21.02.2015р. 03.08.2016р. та інфляційних в загальній сумі 43592,47грн. за загальний період березень 2015 року травень 2016 року, нарахованих на заборгованість за послуги з транспортування газу, надані у період січень 2015 року січень 2016 року, суд відмовляє через не доведення позивачем порядку їх нарахування і розміру, про що вже зазначено у даному рішенні.

Розрахунок 3% річних (т.1, а.с.131-136), нарахованих на заборгованість за послуги з транспортування газу, надані у січні травні, листопаді та грудні 2014 року, лютому червні 2016 року, містить арифметичні помилки.

Так, у підсумку нарахувань на заборгованість за червень 2016 року позивачем не враховане значення рядка з нарахуваннями за період 29.07.2016р. 03.08.2016р. (7,19грн.), з огляду на що заявлений до стягнення розмір річних на заборгованість за червень 2016 року є меншим, ніж нарахований. З огляду на те, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України порядок збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення річних не дотриманий позивачем, позовна вимога про стягнення з відповідача нарахованих на заборгованість за червень 2016 року 3% річних підлягає задоволенню в первісно заявленій до стягнення сумі (9,59грн.).

Крім того, в розрахунках 3% річних за прострочення оплат у 2016 році позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним, з огляду на що заявлено до стягнення збільшені суми річних.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 10183,04грн., нарахованих на заборгованість з оплати послуг, наданих:

- у січні 2014 року в сумі 6,55грн. за період 21.02.2014р. 26.02.2014р.;

- у лютому 2014 року в сумі 16,94грн. за період 21.03.2014р. 27.03.2014р.;

- у березні 2014 року в сумі 10,42грн. за період 21.04.2014р. 27.04.2014р.;

- у квітні 2014 року в сумі 4,66грн. за період 21.05.2014р. 28.05.2014р.;

- у травні 2014 року в сумі 1,78грн. за період 21.06.2014р. 26.06.2014р.;

- у листопаді 2014 року в сумі 38,27грн. за період 21.12.2014р. 29.12.2014р.;

- у грудні 2014 року в сумі 525,16грн. за період 21.01.2015р. 15.03.2015р.;

- у лютому 2016 року в сумі 5335,96грн. за період 21.03.2016р. 03.08.2016р.;

- у березні 2016 року в сумі 3647,93грн. за період 21.04.2014р. 03.08.2016р.;

- у квітні 2016 року в сумі 523,28грн. за період 21.05.2014р. 03.08.2016р.;

- у травні 2016 року в сумі 62,50грн. за період 21.06.2014р. 03.08.2016р.;

- у червні 2016 року в сумі 9,59грн. за період 21.07.2014р. 03.08.2016р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних, нарахованих на заборгованість за послуги з транспортування газу, надані у грудні 2014 року, лютому та березні 2016 року (т.1, а.с.113-116), суд дійшов висновку, що він здійснений частково невірно з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р.).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У позовній заяві позивач не зазначив, за який період ним здійснені нарахування інфляційних на заборгованість за надані послуги. До позову додав «Розрахунок суми, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів, що нарахована ПАТ «Донецькоблгаз» по договору №1109011089/Б09 від 27.09.2011р.» (т.1, а.с.113-116).

З урахуванням викладеного та відображення позивачем в розрахунку інфляційних факту існування заборгованості станом на липень 2016 року, суд доходить висновку, що розрахунок інфляційних нарахувань мав бути здійснений позивачем за період до червня 2016 року включно (показник індексу інфляції за липень 2016 року не був опублікований Державною службою статистики України на дату складення відповідного розрахунку). Таким чином, в розрахунку інфляційних позивачем зазначений, але не врахований показник дефляції за період червень 2016 року, який за повідомленням Державної служби статистики України склав 99,8%.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягають інфляційні у загальній сумі 19384,32грн., нараховані на заборгованість з оплати послуг:

- за грудень 2014 року в сумі 3127,38грн. за період лютий 2015 року;

- за лютий 2016 року в сумі 16256,94грн. за період квітень червень 2016 року.

За розрахунком суду інфляційні нарахування на заборгованість з оплати послуг за березень 2016 року, здійснені за період травень червень 2016 року, мають відємне значення та складають (-424,70)грн. тобто за вказаний період знецінення коштів позивача не відбулось, з огляду на що суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 423,85грн. інфляційних, нарахованих на заборгованість з оплати послуг за березень 2016 року.

Відповідач протягом розгляду справи надав суду заяви №15/01-2319 від 21.11.2016р. про відстрочення виконання рішення суду на два роки (т.2, а.с.7-28) та №15/1-140 від 24.01.2017р. про відстрочення виконання рішення суду на один рік (т.4, а.с.88-126).

Під час винесення рішення суд розглядає клопотання, викладене у заяві, поданій пізніше (про відстрочення виконання рішення на один рік).

Позивач проти задоволення заяв заперечив (т.2, а.с.31-35). Викладене у запереченнях, а також наявність інфляційних процесів в економіці держави враховані судом під час розгляду заяви про надання відстрочки.

Як на підстави для надання судом відстрочки відповідач посилається, зокрема, на надання ним особливо важливих (у тому числі виключних) послуг населенню на території Донецької області (т.4, а.с.64-65, 91); функціонування підприємства в режимі форс-мажорних обставин тривалий час (т.4, а.с.92-94); збитки за результатами діяльності у 2015 році в сумі 412703000грн. (т.4, а.с.95); передання майна у податкову заставу (т.4, а.с.97-110); загрозу виникнення неплатоспроможності.

Враховуючи, що викладені відповідачем у заявах про відстрочку виконання рішення (т.2, а.с.7-28, т.4, а.с.88-126) обставини є документально підтвердженими, виключними, невідворотними та такими, що здатні суттєво ускладнити виконання рішення; приймаючи до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору та відсутність у нього можливості усунути обставини, які зумовили тимчасову неплатоспроможність відповідача, або запобігти їх впливу на діяльність підприємства; з огляду на те, що негайне виконання рішення може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача та його діяльність, суд дійшов висновку, що заява відповідача підлягає задоволенню частково шляхом надання відстрочки виконання даного рішення на 6 місяців від дня набрання ним законної сили.

Можливість виконання відповідачем даного рішення після спливу відстрочки, на думку суду, підтверджується позитивною динамікою фінансових результатів господарської діяльності відповідача за 9 місяців 2016 року порівняно з аналогічним періодом 2015 року (т.4, а.с.96).

Судові витрати відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.129 Конституції України; ст.ст.6, 258, 267, 525, 526, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216-218, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України; Закону України №543-96ВР від 22.11.1996р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»; керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 4-5, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія УКРТРАНСГАЗ, м.Київ до Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз, м.Краматорськ Донецької області про стягнення 1304898,56грн. заборгованості за послуги з транспортування газу, 231983,95грн. пені, 139850,56грн. 7% штрафу, 17187,43грн. 3% річних, 64375,72грн. інфляційних задовольнити частково.

Розмір стягуваної суми пені зменшити до 81500,59грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, 1; Ідентифікаційний код 03361075) на користь Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1; Ідентифікаційний код 30019801) 1204354,20грн. заборгованості за послуги з транспортування газу, 81500,59грн. пені, 10183,04грн. 3% річних, 19384,32грн. інфляційних, 19730,72грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заяву Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області у справі №905/2671/16 на один рік задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення на 6 місяців від дня набрання ним законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.02.2017р. оголошено та підписано вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2017р.

Головуючий суддя О.М. Шилова

Суддя Д.М. Огороднік

Суддя І.К. Чорненька

надруковано 3 примірники:

1 до справи, 2 сторонам