Постанова № 65070404, 23.02.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 910/8035/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"напостанову від 14.09.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/8035/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Більшовик-8"простягнення 120709,95 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Залерцов М.О. - дов. від 20.12.16,

Від відповідача - Собур А.К. - голова,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Київводоканал" звернулось з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-8" про стягнення 82425, 50 заборгованості за договором від 13.02.1998 № 5031/4-14 за надані послуги з водопостачання та водовідведення, а також 18041, 76 грн. інфляційних втрат, 1855, 15 грн. 3 % річних, 1902, 43 грн. пені та 16484, 10 штафу.

Рішенням від 14.07.2016 господарського суду міста Києва (суддя Смирнова Ю.М.) позов задоволено частково, з Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-8" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" стягнуто 1902, 43 грн. пені, 1199, 36 грн. 3% річних, 10470, 77 грн. інфляційних втрат та 14503, 48 грн. штрафу. Провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Більшовик-8" заборгованості у розмірі 41914,41 грн припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивовано посиланням на ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", якою встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а укладеним між сторонами договором не врегульовано відносин з постачання питної види для виготовлення гарячої. В той же час, обов'язок з прийняття стічних вод договором передбачено, не залежно від мети використання води.

Постановою від 14.09.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого Смірнової Л.Г., суддів Кропивної О.В., Шапрана В.В. рішення від 14.07.2016 господарського суду м. Києва залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Київводоканал" у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині припинення провадження та відмови в позові, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 627, 629 ЦК України, ст. 6 ГК України, п. 3.13 Правил користування Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, ст. 43 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.02.1998 між Державним Комунальним об'єднанням "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") як постачальником та Житлово-будівельним кооперативом "Більшовик-8" як абонентом укладено договір №5031/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов'язання забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна"; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин; здійснює заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Згідно з п.2.2 договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.3 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованого постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше 10 днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не провадиться. Якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

За умовами п.3.4 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7 договору).

Строк дії договору з 13.02.1998 по 13.02.1999 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Для обліку заборгованості за надані послуги з постачання питної води та водовідведення за договором позивачем було присвоєно відповідачу наступні абонентські коди:

- код 2-665 (водопостачання та водовідведення питної води);

- код 2-50665 (постачання води, яка йде на підігрів, та її водовідведення).

За період з 01.01.2016 по 29.02.2016 позивачем було надано відповідачу послуги з холодного водопостачання та водовідведення (код 2-665) на суму 23805,12 грн, а також відведення води (код 2-50665) на суму 71972,34 грн (з урахуванням перерахунку на суму 2608,17 грн), а всього - на суму 95777,46 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, ПАТ "Київводоканал" послалося на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язання з оплати наданих на підставі договору послуг, зокрема, за розрахунком позивача, станом на момент розгляду справи у відповідача існує заборгованість в сумі 20055,96 грн за питну холодну воду та стоки (за кодом 2-665) та 62369,54грн за питну воду, що йде на підігрів та її відведення (за кодом 2-50665).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Судами встановлено, що до моменту звернення позивача з даним позовом (29.04.2016) відповідач в рахунок оплати заборгованості за вказаним вище договором сплатив 30600,00 грн (з яких 10200,00 за кодом 2-665 та 20400,00 грн за кодом 2-50665), що підтверджується наданими відповідачем платіжними дорученнями №50 від 06.04.2016 на суму 10200,00грн (призначення платежу: "Оплата за постачання питної води згідно дог.№05031/4-14 від 13.02.1998 (код абон.2-665)" та №52 від 13.04.2016 на суму 20400,00 грн (призначення платежу: "оплата за водовідведення гарячої води (код 2-50665) згідно дог. №05031/4-14 від 13.02.1998"), у зв'язку з чим судами правомірно відмовлено в позові в частині стягнення 30600,00 грн заборгованості.

Також, після порушення провадження у справі відповідачем в рахунок погашення заборгованості за надані послуги з постачання та відведення води за кодом 2-665 та за послуги з відведення води, що йде на підігрів (код 2-50665), було сплачено 9855,96 грн та 32061,45 грн за платіжними дорученнями від 25.05.2016 №69 з призначенням платежу: "Оплата за постачання питної води згідно дог.№05031/4-14 від 13.02.1998 (код абон.2-665)" та від 27.05.2016 №70 з призначенням платежу: "Оплата за відведення гарячої води згідно дог.№05031/4-14 від 13.02.1998 (код 2-50665)", з огляду на що місцевим господарським судом правомірно припинено провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 41917,41 грн за відсутністю предмету спору з посилання на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставним посилання скаржника на те, що суди вийшли за межі позовних вимог, врахувавши поточні платежі в погашення заборгованості за спірний період, оскільки згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. До того ж, судами враховано, що зазначені суми сплачені відповідачем з метою мирного врегулювання спору, про що керівництву позивача було направлено відповідне звернення.

Стосовно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 62369,54 грн за постачання води, яка йде на підігрів (код 2-50665), судами обґрунтовано взято до уваги відсутність належних доказів того, що на балансі відповідача знаходяться теплові пункти (котельні), що відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, могло б бути підставою для оплати використаної на підігрів води.

До того ж, згідно зі ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, а ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши положення укладеного між сторонами договору, встановили, що останнім не врегульовано відносини з постачання питної води для виготовлення гарячої, а відтак, правомірною є відмова в позові про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9908,09 грн за воду, обліковану позивачем за кодом 2-50665 (за період з 01.04.2013 по 31.07.2014) для виготовлення гарячої води.

В той же час, як вірно зауважено судами, наведені вище положення не стосуються прийняття стічних вод за кодом 2-50665, оскільки зазначеним вище договором встановлено обов'язок відповідача з оплати послуг з прийняття стічних вод не залежно від мети використання води. До того ж, заборгованість за цією позицією була сплачена відповідачем до прийняття рішення у справі.

В частині заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу, судами попередніх інстанцій, встановивши відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку з оплати послуг з постачання питної води, яка використовується для підігріву (за кодом 2-50665), дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та штрафу за невиконання такого зобов'язання.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів в якості оплати наданих послуг з постачання питної води та прийняття стічних вод за кодом 2-665, прийняття стічних вод за кодом 2-50665 належним чином не виконував та допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктами 4.2, 4.3 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки, а за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20% несплаченої суми.

З врахуванням зазначеного вище, суди правомірно стягнули з відповідача 1902, 43 грн. пені, 1199, 36 грн. 3% річних, 10470, 77 грн. інфляційних втрат та 14503, 48 грн. штрафу у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг за постачання та відведення води за кодом 2-665 та відведення води за кодом 2-50665 в межах визначеного періоду прострочення.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову від 14.09.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/8035/16 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко