Ухвала суду № 65070194, 01.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 р. Справа № 876/5741/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.

представника позивача Губар Н.В.

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2016 року в справі №803/544/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Ковельсільмаш» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Ковельсільмаш» (надалі - позивач, ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» ) звернулося в суд з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - відповідач, Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0008511501 від 12.11.2015 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2016 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області № 0008511501 від 12. 11.2015 року; стягнуто судові витрати.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні даної постанови було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, зокрема, на фіктивність господарських договорів, укладених без наміру реального здійснення господарських операцій, обумовлених ними.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області з 20.10.2015 року по 26.10.2015 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2015 року. За результатами перевірки складено акт № 949/03-06-1501-31533318 від 02.11.2015 року.

В акті перевірки встановлено, що ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» в порушення п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України у декларації за серпень 2015 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Компресорна техніка» завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на суму 300779 грн.

Як вбачається з акта перевірки, формування податкового кредиту по податку на додану вартість здійснено позивачем на підставі господарських операцій, здійснених відповідно до умов договорів поставки № КП-КТ-ВО-001/06-15 від 30.06.2015 року, № КП-КТ-ВО-001/08-15 від 28.08.2015 року та договору оренди майна № А-КТ-ВО-001/07-15 від 28.07.2015 року з ТзОВ «Компресорна техніка». За висновками податкового органу, зробленими в акті перевірки, вказані договори мають ознаки нікчемності (фіктивності), оскільки укладені без наміру реального здійснення господарських операцій, обумовлених ними.

На підставі акта перевірки Ковельською ОДПІ 12 листопада 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0008511501, яким ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2015 року у розмірі 300779 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 150389, 50 грн.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

У п.198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п.198.6ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Так, господарські відносини між ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» та ТзОВ «Компресорна техніка» підтверджуються: договором поставки № КП-КТ-ВО-001/06-15 від 30.06.2015 року, згідно з яким ТзОВ «Компресорна техніка» (продавець) зобов'язується у порядку та на умовах, визначених цим договором поставити товар (автотранспортні засоби) згідно зі специфікацією №1, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець (ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш») прийняти цей товар; видатковою накладною №14 від 02.07.215; податковою накладною №3 від 02.07.2015 року; актами про введення основних засобів в експлуатацію; платіжними дорученнями № 6162 від 21.10. 2015 року та № 6199 від 22.10.2015 року.

По податковому обліку ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» до складу податкового кредиту за липень 2015 року включено суму податку на додану вартість у розмірі 202 909 грн. по отриманій податковій накладній від 02.07.2015 року № 3 від постачальника ТзОВ «Компресорна техніка».

Факт наявності обладнання у позивача, придбаного у ТзОВ «Компресорна техніка» за вищевказаним договором поставки, підтверджується результатами інвентаризації, а саме - інвентаризаційним описом від 23.10.2015 року, який був складений на виконання наказу генерального директора ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» № 122 від 22.10.2015 року, під час якого був присутній представник відповідача, отже рух активів відбувся, так само як і зміни у складі активів ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш». Усі автотранспортні засоби, придбані у ТзОВ «Компресорна техніка» за договором поставки № КП-КТ-ВО-001/06-15 від 30.06.2015 року, зареєстровані за ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш», що стверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів в органах ДАІ

Інші господарські операції між ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» та ТзОВ «Компресорна техніка» підтверджуються: договором поставки № КП-КТ-ВО-001/08-15, відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «Компресорна техніка») зобов'язується передати, а покупець (ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш») прийняти та оплатити товар - кран залізничний ЕДК 30012г.п. 60.; видатковою накладною №26 від 31.08.2015 року; податковою накладною №5 від 31.08.2015 року; наказом від 14.08.2015 року про введення в експлуатацію; платіжним дорученням №6163 від 21.10.2015 року.

Наявність у позивача крана залізничного ЕДК 30012г.п. 60. підтверджується результатами інвентаризації, а саме - інвентаризаційним описом від 23.10.2015 року, який був складений на виконання наказу генерального директора ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» № 122 від 22.10.2015 року «Про проведення інвентаризації» (пункт 28).

Також між позивачем (орендарем) та ТзОВ «Компресорна техніка» (орендодавець) був укладений договір оренди № А-КГ-ВО-001/07-15 від 28.07.2015 року, за яким ТзОВ «Компресорна техніка» (орендодавець) передає, а ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» (орендар) приймає у тимчасове платне володіння і користування майно, зазначене в акті приймання-передачі, яке розміщене за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська, 1, та яке знаходиться на балансі орендодавця.

Реальність зазначених операцій підтверджується: актом приймання-передачі від 28.07.2015 року № А-КТ-ВО-001/07-15; актом надання послуг від 31.08.2015 року № 23; податковою накладною від 31.08.2015 року №4; копіями виписок з банку, відповідно до яких плата за вказаним договором оренди здійснювалася 10.02.2016 та 29.02.2016 року. За вказаною накладною позивачем по податковому обліку до складу податкового кредиту за серпень 2015 року включено суму ПДВ у розмірі 4 536, 67 грн.

Досліджені в судових засіданнях бухгалтерські та первинні документи складені з дотриманням належної форми та змісту, не містять ознак дефектності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з ТзОВ «Компресорна техніка», а отже податковий кредит та витрати за наслідками цих операцій позивачем сформований правомірно.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно не взяв до уваги пояснення представника відповідача про те, що операції з поставки товарів не мали реального характеру, оскільки постачальником «ТзОВ «Компресорна техніка» по попередньому ланцюгу постачання покупцем товарів (ТзОВ «Компресорна техніка») від продавця ТзОВ «Клесівські граніти» здійснювалося не придбання товарів, а лише заміна номенклатури, оскільки можливі порушення вимог податкового законодавства з боку контрагентів не можуть позбавляти добросовісного платника права на формування податкового кредиту.

Матеріалами справи також підтверджується, що товарно-матеріальні цінності, які були предметом договорів поставки № КП-КТ-ВО-001/06-15 від 30.06.2015 року, № КП-КТ-ВО-001/08-15 від 28.08.2015 року та договору оренди майна № А-КТ-ВО-001/07-15 від 28.07.2015 року попередньо були придбані ТзОВ «Компресорна техніка» у ТзОВ «Клесівські граніти» за договором № КА-КГ-КТ-001/02-15 від 02.02.2015 року, а в подальшому частково реалізовано позивачу, а частково продано товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гелікон»

Господарські операції з придбання ТзОВ «Компресорна техніка» у ТзОВ «Клесівські граніти» товарно-матеріальних цінностей за договором № КА-КГ-КТ-001/02-15 від 02.02.2015 року були досліджені податковим органом, в якому на обліку знаходиться ТзОВ «Компресорна техніка» - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області - в межах проведення зустрічної звірки, про що складена довідка № 15/20-30-02-03/3267527 від 02.02.2016 року. Згідно з вказаною довідкою порушень не встановлено, всі первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні зустрічної звірки, достовірні, надані в повному обсязі.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.06.2016 року в справі №803/544/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Бруновська Н.В.

Шавель Р.М.

Повний текст ухвали складено 02.03.2017 року.