Ухвала суду № 65070134, 01.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15671/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києві від 11 жовтня 2016 року по справі за його позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської Світлани Іванівни, третя особа: ОСОБА_4 про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С.І. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 31448697 від 19.09.2016 11:23:29.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті провадження по справі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, ухвали суду першої інстанції та просить її скасувати з направленням справи для продовження розгляду.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивачем пред'явлено вимоги, що пов'язані з невиконанням умов цивільно-правового договору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.02.2007 між ОСОБА_2 та ВАТ "БІГ Енергія" був укладений кредитний договір №11/02-02-2007.

В забезпечення виконання умов кредитного договору від 05.02.2007 №11/02-02-2007, між ОСОБА_2 та ВАТ "БІГ Енергія" укладено договір іпотеки від 05.02.2007 за реєстраційним № 384.

Предметом іпотеки по договору іпотеки від 05.02.2007 №384 виступала квартира АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло.

27.12.2013 між ВАТ "БІГ Енергія" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (новий кредитор) укладено договір купівлі-продажу права вимоги №3-233.

Згідно до Додатку №2 до договору купівлі-продажу права вимоги від 27.12.2013 №3-233 ВАТ "БІГ Енергія" було відступлено право вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", у тому числі, і за договором укладеним між ВАТ "БІГ Енергія" та ОСОБА_2 від 05.02.2007 №384.

28.01.2014 між ВАТ "БІГ Енергія" (первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (новий кредитор) був укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки від 05.02.2007 №384.

19.09.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гембарська С.І. прийняла рішення за індексним номером 31448697 про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на квартиру на підставі договору іпотеки.

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

За змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р. №1952-IV (надалі за текстом - «Закон № 1952-IV»).

Проаналізувавши обставини справи та доводи сторін в контексті зазначених вище правових норм, колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що спірні правовідносини пов'язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, які, на думку позивача, пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правової угоди (кредитного договору). Таким чином, наявний спір про право, вирішення якого не належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки в даному випадку виникають цивільно-правові відносини, які вирішуються за правилами ЦПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року № 21-41а16.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.