Ухвала суду № 65070055, 23.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Київ К/800/55598/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

суддів - Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення - догани, накладеної на нього 29.07.2013р. начальником Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15.08.2013р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013р., позов задоволено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (затв. Законом України 24.03.1999р. № 551-XIV), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно зі статтею 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення оголошується офіцерському складу та військовослужбовцям військової служби за контрактом - особисто, у письмовому розпорядженні, на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, що вчинив правопорушення.

В ході розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходить військову службу в Територіальному Центральному управлінні внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України на посаді старшого інспектора відділу аудиту відповідальності.

29.07.2013р. позивач звернувся до начальника Територіального Центрального управління з рапортом, в якому просив надати завірені належним чином копії службової картки та листа ознайомлення для подальшого оскарження неправомірно накладеного дисциплінарного стягнення у судовому порядку. (а.с.8)

У той же день начальник управління запросив до себе позивача і у присутності заступника начальника управління, начальника адміністративного відділу та начальника відділу аудиту відповідальності зачитав рапорт позивача та почав запитувати чи відомо йому які терміни оскарження дисциплінарного стягнення. Після надання відповіді на поставлене запитання, начальник управління почав задавати питання, які не стосувалися суті поданого рапорту, після чого дійшов висновку що позивач не знає Дисциплінарного статуту, а саме строку звернення до суду зі скаргою, внаслідок чого застосував дисциплінарне стягнення у вигляді догани за незнання Дисциплінарного статуту.

Дисциплінарне стягнення застосовано в усній формі та у присутності інших військовослужбовців.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Дисциплінарний статут Збройних Сил України не передбачає строку звернення військовослужбовця, який вважає, що не вчинив правопорушення, зі скаргою до суду. Статут передбачає, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Строки звернення до суду військовослужбовців, які вважають, що не вчинили правопорушення, встановлюється процесуальним законом, а тому у відповідача не було підстав для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани за незнання Дисциплінарного статуту, а саме строку звернення до суду зі скаргою.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами недодержання позивачем порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, встановлено не було, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15.08.2013р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: С.С. Пасічник

В.В. Швець