Постанова № 65069672, 23.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1637/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

23 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Кошелюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2016 року позивач звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання відповідача вчинити дії стосовно видачі посвідчення потерпілої від аварії на ЧАЕС категорії 1.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалася на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що, на її думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами адміністративної справи, ОСОБА_4 проживає у м. Тульчин Вінницької області, яке постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Зважаючи на це, їй було видане посвідчення потерпілого категорії 4 серії НОМЕР_1, яке діє на час проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю (а.с. 16).

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ № 555427 від 10.07.2014 року, виданої Тульчинською МСЕК, ОСОБА_4 10.07.2014 року присвоєно 3 групу інвалідності за загальним захворюванням (а.с.10).

Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС на засіданні № 20 від 16.12.2014 року було встановлено причинний зв'язок хвороби позивача з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується листом №9857 від 26.12.2014 року (а. с. 11).

Відповідно до довідки до акта огляду Обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 серії 12 ААА № 041039 від 16.02.2015 року ОСОБА_4 присвоєно 3 групу інвалідності, захворювання пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.12).

Після отримання даної довідки 08.12.2015 року позивач звернулась до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації для вирішення питання видачі позивачу посвідчення категорії 1, як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Однак, 14.12.2015 року листом №22-А-2023-2 Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації відмовив ОСОБА_4 у видачі посвідчення категорії 1 як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи у зв'язку з тим, що з 01.01.2015 року вона не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а відповідно на даний час не є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4 (а. с. 14).

Також, позивач повторно зверталась 30.05.2016 року та 26.09.2016 року до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації із проханнями видати посвідчення категорії 1, як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, проте отримала аналогічні листи відмови №22-А-1259-1 від 16.06.2016 року та №22-А-2010-2 від 04.10.2016 року.

Вважаючи протиправною відмови відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент огляду у Вінницькій обласній МСЕК позивач не мала статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки з 01.01.2015 року, у зв'язку зі змінами в законодавстві та відміною зони посиленого радіоекологічного контролю, позивач не проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Конституційні права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 9 Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Так, згідно зі ст.11 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до яких належать інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілі від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу. Зазначені особи належать до 1 категорії.

Таким чином, особа набуває статусу постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії у разі, якщо вона вже має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи іншої категорії та їй встановлено інвалідність, щодо якої встановлено причинний зв'язок із Чорнобильською катастрофою.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_4 є громадянкою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії. Вказана обставина підтверджується посвідченням, виданим 12 грудня 1992 року серії НОМЕР_1.

З 16 лютого 2015 року позивачу було встановлено безстроково ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із впливом аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 041039.

Таким чином, враховуючи, що позивач зазнала впливу шкідливих радіоактивних речовин за весь час проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю та з урахуванням зазначених норм суд вважає, що вона має право на встановлення статусу потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

Стосовно посилань відповідача та висновків суду першої інстанції про те, що таке право було втрачене позивачем у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, яким було виключено зону посиленого радіоекологічного контролю, у якій проживає позивач, з переліку радіоактивно забруднених територій, колегія суддів зазначає наступне.

Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з вказаною нормою права до зон радіоактивного забруднення належать: зона відчуження, зона безумовного (обов'язкового) відселення, зона гарантованого добровільного відселення та зона посиленого радіоекологічного контролю.

Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Дійсно, 01 січня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким статтю 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено, а також виключено абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.

Разом з тим, саме по собі виключення зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє осіб, яким раніше були видані посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідного статусу.

Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" також не було передбачено, що раніше видані посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.

Крім того, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній після 01 січня 2015 року, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, певних пільг та компенсацій. Зокрема, ст.ст. 51 та 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також те, що позивач дійсно зазнала впливу радіоактивного забруднення за час проживання на вказаній території і це призвело до встановлення інвалідності, що підтверджується відповідною довідкою, колегія суддів дійшла висновку про протиправність відмови Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, який є правонаступником Департаменту соціальної політики Вінницької ОДА у встановленні статусу потерпілої 1 категорії та видачі відповідного посвідчення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи ст. 94 КАС України, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації понесених позивачем документально підтверджених витрат на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 04.10.2016 року у прийнятті документів для встановлення ОСОБА_4 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1.

Зобов'язати Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації вчинити дії стосовно видачі ОСОБА_4 посвідчення потерпілої від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.

Стягнути на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2315 грн. 06 коп. (дві тисячі триста п'ятнадцять гривень і шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 лютого 2017 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.