Ухвала суду № 65069594, 23.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 р.Справа № 816/1989/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтервудтрейд " на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2016р. по справі № 816/1989/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтервудтрейд "

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервудтрейд" (надалі - позивач, ТОВ "Інтервудтрейд") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), в якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2016 №0004501401, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 71386,25 грн та №0004511401, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 45708,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Інтервудтрейд" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 37667517, перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

Співробітниками ГУ ДФС У Полтавській області спільно з фахівцем ДПІ у м. Полтаві у період з 14.09.2016 по 04.10.2016 проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Інтервудтрейд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 07.04.2011 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складений акт від 11.10.2016 №437/16-31-14-01-09/37667517 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог:

підпунктів 14.1.36, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.8, 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 57109,00 грн;

пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого вказано на заниження податку на додану вартість загалом у розмірі 111240,00 грн, у т.ч.: за серпень 2013 року - 74673,00 грн, за жовтень 2013 року - 16214,00 грн, за листопад 2013 року - 20353,00 грн /а.с. 8-32/.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області 21.10.2016 сформовано податкові повідомлення-рішення:

№0004501401, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 71386,25 грн (в т.ч., 57109,00 грн - за основним платежем, 14277,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) /а.с. 73/;

№0004511401, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у загальному розмірі 45708,75 грн (в т.ч., 36567,00 грн - за основним платежем, 9141,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) /а.с. 74/.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Полтавській області, позивач оскаржив їх до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість є висновки контролюючого органу про неправомірне віднесення позивачем до витрат та податкового кредиту сум витрат та ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Левиском" код ЄДРПОУ 38350912) та ТОВ "Гєніус" (код ЄДРПОУ 38361793), які є безтоварними.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, за змістом абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів/послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України/.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зауважує, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Левиском" (постачальник) та ТОВ "Інтервудтрейд" (покупець) 05.08.2013 укладений договір №05/08, предметом якого визначено купівля-продаж товару (олії соєвої) у кількості та за ціною, визначеною у специфікаціях до договору.

В підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури.

Позивачем не надано відомостей про фактичне одержання товарів, їх транспортування, надходження на підприємство, оприбуткування, внутрішнє переміщення та використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з акту перевірки, на час проведення перевірки документи щодо транспортування продукції позивачем надано не було.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи, що на час проведення перевірки документи щодо транспортування продукції позивачем надано не було, отже такі відомості у позивача на час проведення перевірки були відсутні.

Крім того, ТОВ "Інтервудтрейд" 15.07.2013 укладено договір №15/07-2013-МП про надання маркетингових послуг з ТОВ "Гєніус", за змістом якого останнє зобов'язувалось надати позивачу "маркетингові послуги" /а.с. 40/.

При цьому, договір не містить переліку досліджень, які включають маркетингові послуги.

В підтвердження фактичного виконання сторонами умов вказаного договору позивачем надано акти виконаних робіт.

З актів виконаних робіт вбачається, що позивачу було надано маркетингові послуги.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Аналізуючи акти, надані позивачем на підтвердження виконання договору про надання маркетингових послуг, колегія суддів зазначає, що акти виконаних робіт (наданих послуг) не містять усіх необхідних реквізитів, зокрема, змісту та обсягу господарської операції.

Отже, зі змісту актів неможливо встановити в чому саме полягають такі послуги та яким чином здійснено їх вартісну оцінку.

Також, позивачем не надано доказів, що контрагентом проводилися будь-які дослідження, оброблялася інформація. Тобто, позивачем не надано доказів, що контрагентом було проведено певну роботу з надання маркетингових послуг позивачу.

Матеріали справи не містять будь-яких результатів маркетингових досліджень з висновками контрагента позивача та доказів отримання позивачем позитивного економічного ефекту від отримання таких послуг.

Позивачем не доведено використання придбаних маркетингових послуг у власній господарській діяльності, а тому позивачем не підтверджено мету їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що позивачем документально не підтверджено фактичного отримання товару та послуг за вказаними вище договорами, а тому у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту та витрат за спірними господарськими операціями.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Між тим, позивачем не доведено обставин на яких ґрунтуються його вимоги.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ "Інтервудтрейд" повністю.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтервудтрейд " залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2016р. по справі № 816/1989/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.02.2017 р.