Ухвала суду № 65069345, 22.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року № 876/450/17 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Макро Маркет» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Макро Маркет» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Техно Модуль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Край», ОСОБА_2, за участю прокуратури Львівської області та прокуратури міста Луцька, про визнання протиправними дій, визнання недійсними торгів, визнання протиправним і скасування протоколу торгів,

встановив:

У квітні 2015 року позивач ПП «Макро Маркет» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача (з врахуванням заміни відповідача) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому (з врахуванням зміни позовних вимог) просив: 1) визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо передачі на реалізацію будівлі їдальні (літ."Б") на 450 місць, загальною площею 2380,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер лота: НОМЕР_1); 2) визнати недійсними електронні торги арештованим майном, які відбулися 06.05.2015 року по лоту №60167; 3) визнати протиправним та скасувати протокол проведення електронних торгів від 07.05.2015 року №79055.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

З цією постановою суду першої інстанції від 05.06.2015 року не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що дії відповідача, в межах виконавчого провадження №26775648 щодо передачі на реалізацію будівлі їдальні (літ."Б") на 450 місць, загальною площею 2380 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер лота: НОМЕР_1, були вчинені з порушенням вимог статті 43 Закону України «Про іпотеку», пункту 5 розділу ІІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року №656/5. Під час оцінки нерухомого майна суб'єктом оціночної діяльності не було в повній мірі дотримано та застосовано принципи оціночної діяльності, що в результаті призвело до невірних висновків стосовно реальної вартості майна, що є предметом оцінки. Крім того, державним виконавцем було порушено процедуру повідомлення про торги.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 05.06.2015 року та прийняти нову постанову, якою повністю задоволити позовні вимоги.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 р. апеляційну скаргу ПП «Макро Маркет» було задоволено частково. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року у справі № 803/810/15-а - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ПП «Макро Маркет» задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо передачі на реалізацію будівлі їдальні (літ.«Б») на 450 місць, загальною площею 2380 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер лота НОМЕР_1). Провадження в справі по вимогах щодо визнання недійсними торгів від 06.05.2015 року та визнання недійсним і скасування протоколу проведення електронних торгів №79055 від 07.05.2015 року - закрито. В решті позову - відмовлено.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.12.2016 р. задоволено частково касаційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ОСОБА_2, прокуратури Львівської області. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що вказану вище апеляційну скаргу ПП «Макро Маркет» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.06.2015 року слід залишити без задоволення.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.05.2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС відкрито виконавче провадження ВП №26775648 щодо виконання наказу №07/5004/167/11-1, виданого 04.04.2011 року господарським судом Волинської області, про стягнення солідарно з ТзОВ «Техно Модуль» та ТзОВ «Наш Край» на користь ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» 1275769,50 доларів США та 1235268,26 грн. заборгованості та пені за кредитними договорами №86908К3 від 15.05.2008 року та № 86908К6 від 07.07.2008 року (а.с. 5, 121 Т.1).

Згідно вказаного наказу №07/5004/167/11-1 від 04.04.2011 року Господарського суду Волинської області, в рахунок погашення заборгованості ТзОВ «Техно Модуль» перед ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Луцьк за кредитними договорами №86908К3 від 15.05.2008 року та №86908К6 від 07.07.2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - будівлю їдальні на 450 місць, площею 2380 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ПП «Макро Маркет», шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на дату проведення прилюдних торгів.

При примусовому виконанні вказаного вище Наказу Господарського суду Волинської області від 04.04.2011 року державним виконавцем відділу ДВС Золочівського РУЮ Львівської області описано і накладено арешт на майно - будівлю їдальні на 450 місць, площею 2380 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, про що складено Акт опису й арешту майна від 11.11.2011 року. Описане майно на відповідальне зберігання було передане позивачу ПП «Макро Маркет» (а.с. 6-7 Т.1).

У квітні 2015 року відділом ПВР ДВС України було направлено до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України документи щодо проведення реалізації вказаного вище нерухомого майна (а.с. 134-136 Т.1).

В період 06-07 травня 2015 року було проведено електронні торги щодо продажу вказаного нерухомого майна: будівлі їдальні на 450 місць площею 2380 кв.м. в АДРЕСА_1. Реєстраційний номер лота - НОМЕР_1. Переможцем торгів визначено ОСОБА_2 у зв'язку із найвищою ціновою пропозицією. Вказане зафіксовано протоколом № 79055 від 07.05.2015 р. (а.с. 117-120 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999 року (в редакції на час розглядуваних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.17 цього Закону, примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Згідно цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як накази господарських судів.

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (ч.1 ст.32 Закону).

Згідно ч.1 ст.53 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Статтею 54 вказаного Закону встановлено правила звернення стягнення на заставлене майно, відповідно до частини 8 якої, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2005 року №898-IV, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі якщо визначити вартість майна складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ст.8 ЗУ «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

В порядку ч.3 ст.58 ЗУ «Про виконавче провадження» державним виконавцем направлено повідомлення сторонам виконавчого провадження про оцінку описаного майна.

Згідно ч.4 ст.58 вказаного Закону, у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Таким чином, оскільки на адресу органу ДВС відповідні заперечення щодо оцінки описаного майна від сторін виконавчого провадження не надходили, тому державним виконавцем правомірно передано на реалізацію іпотечне майно - будівлю їдальні на 450 місць, площею 2380 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Пункт 1 Розділу ІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року №656/5 визначає, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.5 Розділу ІІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, підготовка, організація та проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням особливостей, визначених ЗУ «Про іпотеку».

Організатор зобов'язаний не пізніше ніж за 15 днів до початку проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікувати принаймні в двох місцевих (за місцем розташування предмета іпотеки) друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів. У повідомленні зазначаються інформація про дату і час проведення електронних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення електронних торгів, та інша необхідна інформація.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що організатор електронних торгів ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України листом № 9867/0106 від 17.04.2015 року повідомляв ДВС України, учасників виконавчого провадження та позивача ПП «Макро Маркет» про день та час проведення електронних торгів, а також надав відомості щодо реалізації предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів (а.с. 134 Т.1).

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що орган ДВС діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що організатором електронних торгів з реалізації розглядуваного майна було ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, а тому являються безпідставними позовні вимоги заявлені до відповідача Департаменту ДВС Міністерства юстиції України в частині щодо визнання недійсними електронних торгів та визнання протиправним і скасування протоколу проведення електронних торгів від 07.05.2015 року.

Також слід зазначити, що оскарження дій державного виконавця, які виразились у передачі на торги арештованого майна, у необ'єктивній оцінці такого майна чи у неналежному інформуванні заінтересованих осіб про проведення торгів, в даному випадку не призведе до відновлення того становища, яке існувало до проведення торгів, у зв'язку з відчуженням майна, що перебувало під іпотекою, а отже і порушеного, на думку позивача, права. Відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, яка може визнаватися недійсною в судовому порядку, а дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

Відносно питання щодо юрисдикції і підсудності розглядуваної справи адміністративному суду, то суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 6 КАС України гарантовано право особи (крім суб'єкта владних повноважень) в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо ця особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Суб'єкт же владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Статтею 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Із вищенаведених правових норм є очевидним висновок про те, що особа, яка не є суб'єктом владних повноважень, не обмежена у праві на звернення до адміністративного суду із вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо вважає, що суб'єкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій порушив її права, свободи або інтереси.

При розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Тобто, спір із суб'єктом владних повноважень буде належати до публічно-правового спору за умови коли такий суб'єкт (відповідач у справі) при вчиненні (прийнятті) оспорених рішення (дії, бездіяльності) діяв при виконанні владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Крім цього, частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно ч.4 ст.82 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи в суді апеляційної інстанції третьої особи ОСОБА_2 щодо необхідності закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів та визнання протиправним і скасування протоколу проведення електронних торгів від 07.05.2015 року, на підставі пунктів 1 або 4 частини 1 статті 157 КАС України.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена позивачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Макро Маркет» - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2015 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Макро Маркет» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання недійсними торгів, визнання протиправним і скасування протоколу торгів - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

Р.Й. Коваль

повний текст ухвали виготовлено 27.02.2017 року.