Ухвала суду № 65069272, 23.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1982/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року адміністративний позов залишено без розгляду з підстав визначених у ст.ст. 99, 100 КАС України.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Дослідивши докази по справі колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями статті 38 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що орган державно архітектурно-будівельного контролю подає до суду позов про знесення самочинно збудованого об'єкта у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала встановлені у приписі вимоги.

Отже, передумовою звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта є видання таким органом відповідного припису; і в разі його невиконання добровільно в установлений строк -контрольний орган звертається до суду.

Як вбачається з позовної заяви, 30.07.2015 посадовими особами Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Чернігівській області проведено перевірку об'єкта містобудування по АДРЕСА_1 та встановлено виконання будівельних робіт без реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

За результатами перевірки винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 56 від 03.08.2015, яким зобов'язано ОСОБА_2 зареєструвати повідомлення про початок виконання будівельник робіт на об'єкті будівництва АДРЕСА_1 або привести об'єкт до попереднього стану. Наряду з цим, 03.08.2015 Управлінням складений протокол та 11.08.2015 винесена постанова № 51, якою накладений на відповідача штраф в розмірі 4250,00 грн.

16.02.2016 посадовими особами Управління проведено перевірку на предмет виконання припису № 56 від 03.08.2015, за результатами якої складено акт № 91 від 23.02.2016, протокол про адміністративне правопорушення від 23.02.2016, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 18 від 23.02.2016 та повторно зобов'язано ОСОБА_2 зареєструвати повідомлення про початок виконання будівельник робіт на об'єкті будівництва АДРЕСА_1 або привести об'єкт до попереднього стану, повідомивши Управління в строк до 23.03.2016. 29.02.2016 Управлінням винесена постанова № 13 про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Наведене вказує на те, що позивач дізнався про наявність підстав для звернення до суду 23.03.2016 року, тобто в день коли у відповідача строк для добровільного виконання припису закінчився.

Разом з тим, позовна заява подана до суду 08.11.2016, тобто з пропуском визначеного ст. 99 КАС України строку звернення до суду.

Доводи апелянта полягають у тому, що датою про обізнаність компетентного органу - Управління, щодо наявності підстав для звернення до суду є 07 липня 2016 року, тобто дата, коли була складана службова записка на ім'я керівника.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що недоліки в організації представництва інтересів Управління в судах не можуть вважатися обставиною, що пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Відповідно до п.1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання правил, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).

Частиною 3 статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України слідує висновок, що строк звернення до суду з позовом становить шість місяців з моменту коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем не було наведено підстав поважності причин пропуску звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.02.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.