Ухвала суду № 65069024, 23.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 359/6604/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Борець Є.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльність, що полягає у неврахуванні розмірів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення при визначенні розміру пенсії, про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цих виплат, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними дії Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, що полягають у неврахуванні розмірів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення при визначенні ОСОБА_2 розміру пенсії по інвалідності за період часу з 12 липня 2016 року; зобов'язано Бориспільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі 80% від заробітної плати, визначеної з урахуванням розмірів матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, за період часу з 12 липня 2016 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 3 жовтня 2012 року ОСОБА_2 була звільнена з Київської обласної митниці за власним бажанням, у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності та виходом на пенсію.

12 жовтня 2012 року УПФУ у м. Борисполі та Бориспільському районі призначило позивачу пенсію по інвалідності в розмірі 80% від заробітної плати державного службовця.

12 липня 2016 року ОСОБА_2 подала заяву про здійснення їй перерахунку пенсії по інвалідності з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та матеріальної допомоги на оздоровлення, з яких утримувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

20 липня 2016 року Бориспільське об'єднане УПФУ Київської області надіслало позивачу лист №7226/03, яким відповідач відмовив ОСОБА_2 у задоволенні заявленої нею вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в заробіток для обчислення пенсії включається і матеріальна допомога на вирішення соціально - побутових питань, і матеріальна допомога на оздоровлення, оскільки все це є складовими частинами заробітної плати і доходу державного службовця, з якого обчислюється пенсія.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (в чинній редакції на час призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 90 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Таким чином, з наведених положень вбачається, що призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно положень ч.2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок

Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Таким чином, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом України в постанові від 28 травня 2013 року у справі № 21-97а13.

У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи зазначене, а також зважаючи на наявну в матеріалах справи довідку про заробітну плату, згідно якої єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховувався на всі виплати, отримані позивачем за місцем роботи, в тому числі й матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомоги на вирішення соціально-побутових питань, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що неврахування при обчисленні пенсії позивача вказаних виплат призвело до неправильного розрахунку і нарахування позивачу пенсії, а відтак такі дії відповідача є протиправними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо визначення суми содового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року № 928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції становить 606,32 (1378 * 0,4 * 110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області - залишити без задоволення, а постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2016 року - без змін.

Стягнути з Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 37838060) до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 606 грн. (шістсот шість) 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.02.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.