Ухвала суду № 65068963, 01.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1278/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Шелест С.Б.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Технополіс-1» (далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003122201 від 01.10.2016 року.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 18 листопада 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ «Технополіс-1» зареєстроване 18.04.2003 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с. 50-51).

У період з 19.08.2015 року по 02.09.2015 року відповідач на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу № 745 від 19.08.2015 року провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Технополіс-1» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ріотен» за лютий 2015 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 297/10-13-22-05/32498133 від 09.09.2015 року (далі Акт перевірки).

Перевіркою виявлено порушення ТОВ «Технополіс-1» пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2015 року на загальну суму 1 824 953 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження податку на додану вартість ґрунтується на відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Ріотен», за наслідками яких підприємство у перевіряємий період сформувало показники податкового кредиту, на суму якого було зменшено об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

На підставі Акту перевірки, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0003122201 від 01.10.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 737 429 грн., у тому числі 1 824 953 грн. за основним платежем та 912 476 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, вважаючи таке рішення податкового органу протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень убачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як убачається з матеріалів справи, 25 лютого 2015 року між ТОВ «Технополіс-1» як покупцем та ТОВ «Ріотен» як продавцем укладено договір поставки № 25/02/15-1, в порядку та на умовах якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар, кількість, найменування та ціна якого визначається сторонами у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору (т. 1, а.с. 149-150).

Сторони договору домовилися, що товар передається покупцю на складі продавця на підставі специфікації № 1, яка додається до договору. На період до вивозу товару покупцем товар зберігається продавцем. Вартість такого зберігання включена продавцем до ціни відповідного товару (пункти 3.2, 3.7 договору поставки № 25/02/15-1 від 25.02.2015 року).

У специфікації № 1 до договору поставки № 25/02/15-1 від 25.02.2015 року сторонами погоджено найменування товарів, що поставляються, їх кількість та ціну (т.1, а.с. 151).

25 лютого 2015 року між ТОВ «Технополіс-1» та ТОВ «Ріотен» було укладено додаткову угоду до договору поставки № 25/02/15-1 від 25.02.2915 року, відповідно до умов якої на період з моменту передачі товару продавцем покупцю на складі продавця і до моменту вивезення покупцем відповідного товару, продавець забезпечує надання покупцю послуг з відповідального зберігання такого товару (т.1, а.с. 153).

Приймання-передача товару на відповідальне зберігання здійснюється сторонами договору за Актом, що повинен містити детальний опис товару, який передається на відповідальне зберігання (т.1, а.с. 153).

Судом встановлено, що у лютому 2015 року на виконання умов договору поставки № 25/02/15-1 від 25.02.2915 року ТОВ «Ріотен» поставило на користь позивача стелажі, шафи, полиці та інше обладнання для улаштування торгових площ, відповідно до специфікації № 1 на загальну суму 10 949 720, 70 грн., у тому числі ПДВ 1 824 953,53 грн., що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с. 154-166).

В оплату за поставлений товар позивач, відповідно до платіжних доручень, перерахував на користь ТОВ «Ріотен» кошти у загальній сумі 10 949 720, 67 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими до перевірки, актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.08.2015 року, складеним між ТОВ «Технополіс-1» та ТОВ «Ріотен», витягом з облікової системи 1С за показником «розрахунки з вітчизняними постачальниками».

На підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни товарів податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, позивач отримав від ТОВ «Ріотен» податкові накладні на загальну суму 10 949 720, 70 грн. (т.1, а.с. 167-192).

Судом встановлено, що вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями, копії яких наявні у матеріалах справи (т.1, а.с. 167-192).

Суму податку на додану вартість у розмірі 1 824 953, 53 грн. за вказаними податковими накладними було включено позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2015 року, про що свідчать Додатки 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний (податковий) період.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання пункту 3.7 договору поставки № 25/02/15-1 від 25.02.2015 року ТОВ «Технополіс-1» передало, а ТОВ «Ріотен» прийняло на відповідальне зберігання товари, які поставлені позивачу згідно видаткових накладних №№134-146 від 27.02.2015 року, що підтверджується актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання (т.1, а.с. 193-195).

У подальшому товари були доставлені зі складу ТОВ «Ріотен», який розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Польова, буд. 9, до складу ТОВ «Технополіс-1», який розташований за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 49-ж.

Складські приміщення, розташовані за адресою Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 49-ж загальною площею 8578 м2 належать ТОВ «Технополіс-1» на праві оренди за договором оренди з ТОВ «Дієса» № 1 від 23.08.2013 року, копія якого міститься у матеріалах справи.

Перевезення товарів від місця відповідального зберігання до складських приміщень ТОВ «Технополіс-1» здійснювалося вантажними транспортними автомобілями, які позивач замовив у ТОВ « 3Д Транс» на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.01.2015 року. Дана обставина підтверджується товарно-транспортними накладними, які містять інформацію про назву та державний номер вантажного автомобіля, прізвище та підписи водія, пункти навантаження і розвантаження, найменування, кількість та ціну вантажу, що перевозився; актами повернення товарів з відповідального зберігання (т. 1, а.с. 198-242, т. 2, а.с. 1-250, т.3, а.с. 1-176).

В оплату за надані послуги з перевезення вантажів позивач перерахував на користь ТОВ « 3Д Транс» кошти у розмірі 192 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4329 від 16.06.2015 року.

Судом встановлено, що надходження товарів від ТОВ «Ріотен» у бухгалтерському обліку ТОВ «Технополіс-1» відображено проводками за дебетом рахунку 1121 «Малоцінні необоротні матеріальні активи на складі», кредитом рахунку 685 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (а.с. 97-100).

Як зазначив позивач, придбання у ТОВ «Ріотен» торговельного обладнання було обумовлено виробничою необхідністю.

Так, суд звертає увагу на те, що основним видом діяльності ТОВ «Технополіс-1» є інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. Підприємство володіє мережею супермаркетів «Ельдорадо», що налічує понад 150 магазинів у 60 містах України. До асортименту магазинів «Ельдорадо» входить близько 50 тисяч найменувань товарів сучасної персональної та побутової техніки.

У 2015 році у підприємства виникла необхідність укомплектування відповідним торговельним обладнанням (полицями, стелажами, подіумами та ін.) 36 магазинів ТОВ «Технополіс-1».

Позивач звертав увагу суду на те, що внутрішнє оздоблення магазинів «Ельдорадо» переважно має уніфікований характер, підприємством розроблено та затверджено типові форми (зовнішній вигляд, розміри) торгового обладнання залежно від виду товару (т. 4, а.с. 00).

У лютому 2015 року директором департаменту розвитку ТОВ «Технополіс-1» було направлено службову записку генеральному директору ТОВ «Технополіс-1» Цибульському С.В. з проханням погодити перелік з 36 торговельних об'єктів для укомплектації торговельним обладнанням.

Наказом генерального директора ТОВ «Технополіс-1» № 12.02.-77/Р від 12.02.2015 року у зв'язку з виробничою необхідністю було вирішено провести до 31.05.2015 року укомплектацію 36-ти торговельних об'єктів обладнанням згідно каталогу обладнання мережі магазинів «Ельдорадо».

Фактичне здійснення укомплектації магазинів ТОВ «Технополіс-1» торговельним обладнанням підтверджується накладними на списання товарів у виробництво, доповідними записками ревізорів ТОВ «Технополіс-1» за результатами контролюючих заходів у порядку виконання наказу ТОВ «Технополіс-1» № 12.02.-77/Р від 12.02.2015 року, фотокопіями магазинів ТОВ «Технополіс-1», що містяться у матеріалах справи.

Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, що збільшуючи грошові зобов'язання позивача з податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ «Ріотен» не виконувало своїх обов'язків з постачання товарів, оскільки не має трудових ресурсів та інших адміністративно-господарських засобів в обсязі, достатньому для виконання відображених у податковому та бухгалтерському обліку господарських операцій.

Проаналізувавши інформаційні системи, податкову звітність та дані Єдиного реєстру податкових накладних, контролюючим органом також виявлено, що ТОВ «Ріотен» не є виробником товарів, які були поставлені позивачу. Проте, суд зазначає, що ні контрагенти ТОВ «Ріотен», ні сам контрагент позивача протягом 2015 року не здійснювали операцій з імпорту товарів, що у подальшому поставлені позивачу.

Також, суд зазначає, що відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача також не містять зауважень щодо обсягу, форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у ТОВ «Ріотен» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів.

Як встановлено судом раніше, зміст укладеного між позивачем та ТОВ «Ріотен» договору передбачав поставку на умовах самовивозу товарів, а саме, торгового обладнання у вигляді полиць, стелажів тощо з одночасним наданням послуг з відповідального зберігання таких товарів до моменту вивезення їх зі складу ТОВ «Ріотен» позивачем.

Акцентуючи в Акті перевірки увагу на обмеженій кількості трудових ресурсів ТОВ «Ріотен» (одинадцять осіб), контролюючим органом було залишено поза увагою, те, що у даному випадку, ТОВ «Ріотен» не є виробником реалізованих позивачеві товарів та здійснює лише посередницьку діяльність, специфіка якої полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, які ґрунтуються на об'єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти поставки відповідних товарів, що засвідчені наведеними документами і поясненнями. Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, тієї обставини, що товари перевозилися позивачем самостійно, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ріотен», на який посилається відповідач в обґрунтування доводів про відсутність у контрагента позивача основних засобів та трудових ресурсів (т. 3, а.с. 223-228), складений поза межами періоду виконання спірних операцій і не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій. Більш того, вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки за своєю правовою природою взагалі не може містити будь-яких висновків про порушення платником податків вимог податкового законодавства, оскільки призначений виключно для фіксування обставин, котрі спричинили таку неможливість.

Суд також наголошує, що вказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки (податкова інформація № 9391/7/26-59-22-06 від 24.07.2015 року) містить інформацію про відсутність ТОВ «Ріотен» за місцем знаходження, а саме: 7353, Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Польова, буд. 9.

Втім, такі обставини повністю спростовуються інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що у лютому 2015 року (місяць, у якому були здійснені спірні фінансово-господарські операції) ТОВ «Ріотен» було зареєстроване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 16/3, нежил. прим., з № 3 по № 10, гр. пр № 55, літ. А. (т.16, а.с. 9).

Як убачається з наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на лютий 2015 року відомості про ТОВ «Ріотен» були підтвердженими.

19 березня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було внесено запис № 10741050009052215 про зміну місцезнаходження ТОВ «Ріотен» Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Польова, буд. 9.

У подальшому, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносилися записи про підтвердження відомостей про юридичну особу від 16.03.2015, 10.04.2015, 20.04.2015, 27.04.2015, 11.06.2015, 02.07.2015, 14.07.2015, 20.07.2015 (т.16, а.с. 21-22).

Положеннями статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій, так і станом на момент формування податкової інформації про ТОВ «Ріотен», контрагент позивача знаходився за зареєстрованим місцезнаходженням та регулярно надсилав до державного реєстратора картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Також, позивачем на спростування доводів відповідача про безтоварний характер розглядуваних фінансово-господарських операцій у директора ТОВ «Ріотен» Ропатюк Т.В. були відібрані нотаріально завірені письмові пояснення щодо співробітництва ТОВ «Ріотен» з ТОВ «Технополіс-1», відповідно до яких директор ТОВ «Ріотен», підтвердивши, що повністю розуміє значення своїх дій, без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевиявлення, з метою об'єктивного та неупередженого розгляду цієї справи зазначила, що між ТОВ «Ріотен» та ТОВ «Технополіс-1» дійсно був укладений договір поставки № 25/02/15-1 від 25.02.2015 року, на виконання умов якого, ТОВ «Ріотен» поставило ТОВ «Технополіс-1» товари згідно специфікації до договору, про що видало видаткові та податкові накладні, а також надало послуги з відповідального зберігання товару до їх вивозу (т.4, а.с. 11-12).

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції викликав у судове засідання посадових осіб перевізника ТОВ « 3Д Транс», яким здійснювалося перевезення товарів від місця зберігання до складських приміщень ТОВ «Технополіс-1» для дачі показань у якості свідка.

Так, судом було допитано директора ТОВ « 3Д Транс» ОСОБА_1., який повідомив про те, що здійснює вантажні перевезення на замовлення фізичних та юридичних осіб. Для здійснення основного виду діяльності на балансі ТОВ « 3Д Транс» у 2015 році перебувало понад 100 вантажних автомобілів, зокрема, Mercedes-Benz Sprinter, Volkswagen Crafter, та інші; підприємство має відповідний штат працівників; вся інформація про підприємство та послуги, які ним надаються, розміщена в мережі Інтернет за посиланням «http://3dtrans.com.ua».

Свідок підтвердив, що ним у якості директора ТОВ « 3Д Транс» було укладено з ТОВ «Технополіс-1» договір перевезення вантажів автомобільним транспортом № 3001/15-1 від 30.01.2015 року.

Свідок зазначив, що на виконання вказаного договору ТОВ « 3Д Транс» у березні 2015 року було здійснено перевезення вантажів від складу ТОВ «Ріотен», який розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Польова, буд. 9, до складу ТОВ «Технополіс-1», який розташований за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, буд. 49-ж.

Крім того, свідок повідомив, що контролюючим органом було проведено позапланову перевірку ТОВ « 3Д Транс», за наслідками якої податковим органом не було зафіксовано порушень вимог податкового законодавства при формуванні показників податкової звітності за результатами фінансово-господарських операцій ТОВ « 3Д Транс» та ТОВ «Технополіс-1» у ході виконання договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 3001/15-1 від 30.01.2015 року.

Посилання відповідача як на підставу для невизнання податкового кредиту, сформованого за результатами господарських операцій позивача та ТОВ «Ріотен», на відсутність поставок аналогічного товару до ТОВ «Ріотен» від його контрагента ТОВ «Фіброліт-12», суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вони не мають жодного відношення до господарських операцій ТОВ «Ріотен» та ТОВ «Технополіс-1».

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладені між позивачем та ТОВ «Ріотен» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2015 на загальну суму 1 824 953 грн., є необґрунтованим, а тому податкове повідомлення-рішення № 0003122201 від 01.10.2015 року є протиправними та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 01.03.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Шелест С.Б.

Файдюк В.В.