Ухвала суду № 65068880, 01.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2237/16 Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Канівець К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання постанови незаконною,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №51853772 від 18.11.2016.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Так, в своїй апеляційній скарзі, позивач зазначає, що постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №51853772 від 18.11.2016 прийнята всупереч нормам Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист № 825/574/16, виданий 13.07.2016 Чернігівський окружним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

18.11.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, керуючись п. 11 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 59-61).

Не погоджуючись з зазначеною постановою про закінчення виконавчого провадження позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята відповідачем законно та обґрунтовано.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції 04.08.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 керуючись статтями 17, 19, 21, 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 24.01.1999, (який був чинним на час відкриття виконавчого провадження) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а копії постанови направлені сторонам, що підтверджується супровідним листом вих. № 22179-0-33-16/20-1/9 від 04.08.2016. Водночас боржнику надано строк для самостійного виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.04.2016 у справі №825/574/16 про зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги до 10.08.2016 включно (а.с.40-42).

Оскільки рішення суду боржником в наданий для самостійного виконання строк виконано не було, 02.09.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 керуючись нормами ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2040,00 грн., яка направлена для виконання боржнику (а.с. 43-45).

30 вересня 2016 року відповідно до ст.ст.11, 89 зазначеного Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV винесено постанову ВП №51853772 про накладення штрафу, якою за невиконання рішення на боржника - Міністерство оборони України накладено штраф у розмірі 680,00 грн., копію постанови направлено боржнику для виконання (а.с. 46-48).

Так, 04 жовтня 2016 року державним виконавцем на адресу Міністерства оборони України надіслано вимогу про виконання зазначеного виконавчого документу в триденний термін з моменту одержання вимоги (а.с. 49-50).

Необхідно зауважити, що 05.10.2016 набув чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Відповідно до пунктів 6, 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII рішення, які виконувались органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Згідно з нормами ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи, те що станом на 11.11.2016 рішення суду Міністерством оборони України без поважних причин у наданий державним виконавцем повторний строк виконано не було, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі на суму 1360,00 грн. (а.с. 52-53).

11 листопада 2016 року на адресу Державної казначейської служби України для виконання, а також сторонам виконавчого провадження до відома, направлено заяву про виконання постанов по виконавчому провадженню № 51853772 (а.с. 54), а саме: про стягнення виконавчого збору від 02.09.2016 та про накладення штрафів від 30.09.2016 та 11.11.2016.

Боржника було попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

14 листопада 2016 року до Національної поліції України керуючись ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII направлено подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення щодо порушення кримінального провадження за фактом умисного невиконання посадовими особами Міністерства оборони України виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 № 825/574/16, відповідальність за яке передбачено статтею 382 Кримінального кодексу України (а.с. 55-57).

Проте, станом на день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду щодо зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги не виконано.

Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 63 цього Закону.

Враховуючи зазначені норми права та викладені обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що постанова заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 від 18.11.2016 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №825/574/16 від 13.07.2016 винесена законно та обґрунтовано на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за вказаних обставин діяв в межах повноважень, передбачених законодавством.

Посилання позивача на ту обставину, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа повинна затверджуватись начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований виконавець, не приймається судом до уваги, оскільки норми Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, чинного на час прийняття оскаржуваної постанови та яким керувався виконавець при прийнятті зазначеної постанови не передбачали затвердження вказаної постанови начальником відділу.

Посилання апелянта на ту обставину, що фактично з вини Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України він позбавлений законного права на отримання одноразової грошової допомоги не приймаються судом до уваги, так як рішенням суду зобов'язано розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги. Зазначене рішення суду не може бути виконано без відповідача (боржника), та державним виконавцем вчинено всі дії передбачені законом для його виконання, а позивач не позбачлений права повторного звернення щодо виконання рішення суду.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 02 березня 2017 року.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Межевич М.В.