Постанова № 65068876, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 752/19383/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Чередніченко Н.П.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 20 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій протиправними,-

У С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з 29.09.2016 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 26.09.2016 року № 37 та від 26.09.2016 року № 38 згідно з ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції що діяла на час призначення пенсії з урахуванням інших виплат; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 70 % з 29.09.2016 року з урахуванням сум зазначених в довідках про складові заробітної плати від 26.09.2016 року № 37 та від 26.09.2016 року № 38 згідно з ст. 37-1 Закону України «Про державну службу»(від 16.12.1993 року № З 723-XII) в редакції що діяла на час призначення пенсії з урахуванням інших виплат.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 20 січня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з 23.04.2014 року.

29.09.2016 року позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» (від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ), в зв'язку із збільшенням 01.05.2016 року заробітної плати державним службовцям, з врахуванням всіх виплат, які зазначені в довідках про складові заробітної плати від 26.09.2016 року № 37 та від 26.09.2016 року № 38 та із звільненням позивачки.

Проте, листом від 11.10.2016 року року № 31767/07 відповідач відмовив у перерахунку пенсії позивачу, у зв'язку з тим, що з 01.05.2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, відповідно до якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування". Згідно цього Закону не передбачено порядок перерахунку призначених пенсій, тому немає законних підстав для здійснення перерахунку.

Позивачка вважаючи такі дії протиправними, відмову необґрунтованою, а свої законні права порушеними звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка була чинною до 01 січня 2015 року передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

У п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" у редакції, чинній станом на час призначення пенсії позивачу ( липень 2010 року) було визначено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що законодавством, чинним до 01 січня 2015 року було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.

Однак, на час звернення ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 29.09.2016 року про проведення перерахунку пенсії, законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

Так, 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2016 року №889-VIII, в статті 90 якого визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, на момент звернення позивачки до відповідача із заявою про перерахунок пенсії до законодавства, яке регулює питання щодо пенсійного забезпечення, внесено зміни, які не передбачають перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про перерахунок її пенсії на підставі в довідок про складові заробітної плати від 26.09.2016 року № 37 та від 26.09.2016 року № 38, не мало правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року у справі № 484/1671/16-а.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) ( 254к/96-ВР ). У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 ( v002p710-99 ) у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ), здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України ( 384/2011 ) бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за загально визначеним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на те, що Закон №76-VIII, яким скасовано право на перерахунок пенсій, є чинним, Конституційним судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, беручи до уваги позицію Конституційного Суду України викладену у рішенні № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року та рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" та в ухвалі "Великода проти України" від 03.06.2014 року, посилання позивачки на звуження її прав та соціальних гарантій є помилковим.

Крім того, Верховний Суд України у своїй постанові від 12 липня 2016 року у справі № 21-1726а16 висловив правову позицію, відповідно до якої відсутність постанови Кабінету Міністрів України яка чітко визначає розмір заробітної плати (чи пенсії) не є підставою для застосування вже недіючих норм Законів України для проведення перерахунку заробітної плати (пенсії).

Таким чином, пенсійний орган діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів наголошує, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку вона отримувала до цього, тобто, не відбулося звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Щодо наданих представником позивачки в судовому засіданні пояснень про те, що позивачка зверталась з позовом до суду щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням складових зарплати, колегія суддів не приймає до уваги.

Як вбачається із позовної заяви, позивачка просила суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії у розмірі 70% згідно ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на час призначення пенсії з урахуванням сум зазначених у довідках про складові зарплати та з урахуванням інших виплат.

Тобто питання проведення перерахунку пенсії позивачці стояло у межах Закону України «Про державну службу».

З даним рішенням позивачка погодилась та не оскаржила його в порядку апеляційного провадження.

Щодо заяви представника позивача про визнання в частині апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 194 КАС України передбачає відмову позивача від адміністративного позову, примирення сторін під час апеляційного провадження.

Так, частиною 2 зазначеної норми Закону визначено, що у разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановлює ухвалу відповідно до вимог ст.112 та 113 цього Кодексу.

Однак, під час апеляційного розгляду справи примирення сторін не мало місця, як не було заявлено клопотання про відмову від адміністративного позиву позивачкою чи її предстанвиком.

Суд першої істанції ухвалив рішення відповідно до вимог, що викладені у позовній заяві, зокрема, зобов'язав пенсійний орган здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_2 у розмірі 70%.

Отже, прохання представника позивача про скасування рішення суду в частині визначення відсотків від призначеної пенсії не може бути предметом судового розгляду у данному апеляційному провадженні, оскільки позивачка чи її представник з апеляційною скаргою до суду не звертались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки у даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи, а тому постанова Голосіївського районного суду м.Києва від 20 січня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 196,198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 20 січня 2017 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій протиправними відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 01 березня 2017 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.