Ухвала суду № 65068647, 01.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Баронін Д.Б.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року справа №428/9543/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Василенко Л.А., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 лютого 2017 р. у справі № 428/9543/16-а (головуючий І інстанції Баронін Д.Б.) за позовом ОСОБА_2 до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи», в якому просила, визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставності відмови у призначенні позивачу відповідної групи інвалідності, зобов'язати відповідача провести повторну комісію та встановити позивача ІІ групи інвалідності безстроково (а.с.1-2).

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 лютого 2017 року залишено без розгляду адміністративний позов, у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.100).

Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції (а.с.104-106).

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 09 листопада 2015 року відповідачем по справі були надана довідка про невизнання позивача інвалідом. У січні 2016 року позивач повторно звернувся до відповідача та 21.01.2016 року отримав довідку про невизнання позивача інвалідом. 24.02.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про встановлення групи інвалідності, проте ніяких висновків позивач не отримував. У червні 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання висновків. Позивач у серпні 2016 року отримав лист відповідача від 04.07.2016 року № 117/16 яким надано роз'яснення про невизнання інвалідності та зазначено, що всі інші необхідні документи будуть надані в процесі розгляду справи в суді. Таким чином, остаточну відповідь позивач отримав у серпні 2016 року.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.

Позивач звернувся до Лисичанської міжрайонної МСЕК Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» з питання встановлення інвалідності.

Лисичанською міжрайонною МСЕК Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» за результатами огляду позивача 09.11.2015 року видано довідку № 166/2179 від 09.11.2015 року про невизнання інвалідом ОСОБА_2 (а.с.7).

Позивач не погодившись рішенням звернувся до Обласної МСЕК Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» з питання встановлення інвалідності.

За результатами огляду позивача 21.01.2016 року Обласної МСЕК Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» видано довідку № 5/57 від 21.01.2016 року про невизнання інвалідом ОСОБА_2 (а.с.7).

Позивач не погодившись з вказаними рішенням звернувся до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» з питання встановлення групи інвалідності.

Листом Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 24.02.2016 року № 75/02 було повідомлено, що на засіданні Центральної МСЕК МОЗ України розглянуто медико - експертна документація та оглянуто позивача, за результатами встановлено, що виявлена патологія хребта обмежують життєдіяльність хворої в легкому ступені, що не дає право встановлення групи інвалідності. Також зазначено, що рішення МСЕК області підтверджено (а.с.9) Зазначений лист отриманий позивачем в березні 2016 року.

Відповідно до позову та матеріалів справи, 21 червня 2016 позивач звернувся до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» з заявою щодо надання оглядових медичних документів МСЕК.

Листом Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 04.07.2016 року № 117/16 повідомлено, що за результатами огляду позивачу було надано відповідні роз'яснення. Також, зазначено, що довідка про невизнання інвалідності видана Лисичанською МСЕК Луганського ЦМСЕК. Всі інші необхідні документи будуть надані в процесі розгляду справі в суді (а.с.8). Зазначений лист отриманий позивачем в серпні 2016 року.

31 серпня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи», в якому просила, визнати незаконними дії відповідача щодо безпідставності відмови у призначенні позивачу відповідної групи інвалідності, зобов'язати відповідача провести повторну комісію та встановити позивача ІІ групи інвалідності безстроково

Суд першої інстанції, залишаючи позовні вимоги без розгляду, дійшов до висновку, що наведені в позовній заяві підстави щодо дотримання строку на звернення до суду не є обґрунтованим, оскільки позивач скористався правом на досудове вирішення спору про порушення свого права дізнався у березні 2016 року та повинен був звернутися до суду з позовом у місячний строк визначений частиною 4 статті 99 КАС України, тобто, не пізніше 31 березня 2016 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Строк звернення - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах. Дотримання строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

З аналізу норм КАС України вбачається, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. Зокрема, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Колегія суддів зазначає, що встановлення строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та своєчасного виконання ними передбачених КАС України та іншими законами процесуальних дій.

Зазначеною нормою встановлено спеціальні строки звернення до суду. Крім того, норма передбачає вимоги щодо наявності передбаченої законом можливості досудового порядку вирішення спору та використання його позивачем.

Отже, норма визначає право позивача на звернення до суду у межа місячного строку з наступного дня коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що у законодавстві немає визначеного поняття досудового врегулювання спору. У практиці застосування юридичних термінів використовується поняття досудового порядку врегулювання спорів. У вузькому розумінні досудовий порядок врегулювання спорів - це врегулювання між сторонами спірних питань до передання спору в суд. В широкому розумінні досудовий порядок врегулювання спору - це врегулювання спірних питань між сторонами у позасудовому порядку (тобто будь-якому несудовому порядку).

Відповідно до п. 15 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03 грудня 2009 року, Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

За пунктами 23 -25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку

Отже, у разі не згоди з рішенням міжрайонної комісії, особа має право звернення до обласної комісій та в подальшому, у разі незгоди з такими рішеннями, оскаржити їх до МОЗ.

Таким чином, чинне законодавство передбачає альтернативний порядок оскарження такого рішення комісії, при цьому таке оскарження не позбавляє особу права на судове оскарження такого рішення, і його у першу чергу можна віднести до способу досудового урегулювання спору.

Відповідно до матеріалів справи, позивач не погодившись з рішенням Лисичанської міжрайонної МСЕК Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 09.11.2015 року звернувся до Обласної МСЕК Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи», а не погодившись з прийнятим рішенням обласної МСЕК звернувся до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України».

Листом Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» від 24.02.2016 року № 75/02 позивача було повідомлено щодо відсутності підстав для встановлення групи інвалідності та підтверджено рішення МСЕК області. Зазначений лист отримано позивачем в березні 2016 року, що підтверджується позивачем. Тобто, позивач у відповідності до вищевказаних Положень скористався правом досудового оскарження рішень МСЕК.

Отже, позивач про рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» за результатами розгляду його скарги на рішення міжрайонної та обласної комісій дізнався в березні 2016 року. З позовною заявою звернувся лише 31 серпня 2016 року, тобто з порушенням місячного строку встановленого статтею 99 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів зазначає, що обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, та дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк.

Так, позивач звернувшись до суду з позовом, як на поважну причину пропуску строку, посилається на те, що остаточне рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» за результатами розгляду її заяви не отримувала, а лише в березні 2016 року отримано лист з роз'ясненнями, а в серпні 2016 року лист з повідомленням.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що положення частини 4 статті 99 КАС України пов'язують початок перебігу строку позовної давності саме з наступного дня коли позивач дізнався про рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» за результатами розгляду його скарги, тобто, з березня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду та поважних причин пропуску строків звернення до суду не встановлено, а тому немає підстав для визнання причини пропуску строку звернення до суду поважними та враховуючи дату подачі даного адміністративного позову позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.155 КАС України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями ч.1 ст. 99, ст. 100, ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 лютого 2017 р. у справі № 428/9543/16-а залишити без задоволення.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 лютого 2017 р. у справі № 428/9543/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв

Судді Л.А. Василенко

І.А. Васильєва