Ухвала суду № 65068551, 16.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2017 рокусправа № 804/3993/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медиком» до Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Діналекс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердікт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Адерра Компані» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

в с т а н о в и В:

30.06.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Медиком» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, де посилаючись на те, що в період з 18.02.2016 р. по 02.03.2016 р. відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Діналекс» за вересень 2015 р., ТОВ «Вердікт» за жовтень 2015 р., ТОВ «Адерра Компані» за листопад 20125 р. та за результатами даної перевірки складено акт № 240/04-81-14-00/32975288 від 11.03.2016 р.

На підставі акту прийнято податкові повідомлення - рішення від 30.03.2016 р. № 0000072202 та № 0000062202.

Оскільки висновки, наведені в акті перевірки вважають хибними та безпідставними, просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.03.2016 р. № 0000072202 та № 0000062202.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2016 р. залучено до участі в справі в якості третіх осіб ТОВ Діналекс», ТОВ «Вердікт», ТОВ «Адерра Компані».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 р. допущено заміну відповідача на правонаступника Криворізьку північну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 р. адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 30.03.2016 р. № 0000072202 та № 0000062202.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2016 р., прийняти нову постанову, де відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача просить суд задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Свідок ОСОБА_1, як директор ТОВ «Медиком» показав, що підбором контрагентів займався сам, оскільки для профілактики, діагностики та ремонту медичного обладнання своїх спеціалістів не було в штаті товариства. При виборі контрагента для нього було важливо, щоб дане підприємство було належним чином зареєстроване в ЄДРПОУ, та було платником податку, після чого встановлював наявність відповідної освіти та документів, щоб підтверджували даний факт. Також свідок пояснив, що перед укладенням договорів з контрагентами, виясняв, чи можливо буде проводити оплату послуг з контрагентами векселями, оскільки з ТОВ «Медиком» інші контрагенти несвоєчасно розраховувалися та оплата векселем давала можливість ТОВ «Медиком» розраховувалися з затримкою в часі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті № 240/04-81-14-00/32975288 від 11.03.2016 р. позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Діналекс» за вересень 2015 р., ТОВ «Вердікт» за жовтень 2015 р., ТОВ «Адерра Компані» за листопад 2015 р.

За результатами документальної перевірки встановлено порушення:

-п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.2, п. 138.3 ст. 138 ПК України, ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. п. 2.1..2.2.,2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 в результаті чого підприємством ТОВ «Медиком» занижено податок на прибуток у 2015 році на суму 670 500,00 грн;

-п.44.1 ст. 44, ст.. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 199.1 ст. 199 ст. 201 ПК України, ст.. 1, п.2 ст. 3, п.6 ст. 8, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 за наслідками чого ТОВ «Медиком» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 745 000,00 грн, у т.ч. у вересні 2015 р. на суму 200 000,00 грн, у жовтні 2015 р. на суму 230 000,00 грн, у листопаді 2015 р. на суму 315 000,00 грн.

На підставі акту перевірки 30.03.2016 р відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

№ 0000072202, чим збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 005 750,00 грн, де за основним платежем на 670 500 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 335 250 грн

№ 0000062202, яким збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 117 500,00 грн, де за основним платежем на 745 000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 372 500 грн.

Згідно акту перевірки відповідач посилається на той факт, що оскільки до перевірки не надано технічну документацію виконаних робіт з профілактичної діагностики та обслуговування обладнання та не конкретизовано перелік виконаних робіт, відповідно неможливо встановити факт реального здійснення операцій ТОВ "Медиком" з його контрагентами за перевіряє мий період, а тому такі операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, та не мають під собою розумної, економічно - обгрунтованої необхідної і достатньої ділової (господарської) мети.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що надані позивачем договори суперечать вимогам чинного законодавства, є нереальними, а первинна бухгалтерська та податкова документація є формальною.

Згідно інформації з АІС "Податковий блок", відповідач зазначає, що контрагенти позивача не могли надавати послуги ТОВ "Медиком" в зв'язку з відсутністю основних фондів, недостатністю трудових ресурсів, а також недостатньою професійною кваліфікацією та відсутністю спеціальних інструментів, а, крім того, види діяльності контрагентів не відповідають видам робіт (послуг) наданим ТОВ "Медиком".

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2015 року між ТОВ «Медиком», як замовником, та ТОВ «Діналекс», як виконавцем укладено договір про надання послуг №41/8, де виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання, в порядку та на умовах визначених цим Договором. Крім того, договором передбачено, що «п.2.1 Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах по наданих послуг», а також «п.2.4. За згодою сторін можливий розрахунок векселем».

На підтвердження виконання договору позивачем надано акти №№ 754, 1011здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок - фактури № 754 від 21.09.2015 р., № 1011 від 28.09.2015 р., податкові накладні № 754 від 22.09.2015 р. та № 1011 від 28.09.2015 р., акт про вексельний платіж від 28.12.2015 р.

30.10.2015 року між ТОВ «Медиком», як замовником, та ТОВ «Адерра Компані», як виконавцем укладено договір про надання послуг №7, де виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання, в порядку та на умовах визначених цим Договором. Крім того, договором передбачено, що «п.2.1 Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах по наданих послугах», а також «п.2.4. За згодою сторін можливий розрахунок векселем».

На підтвердження виконання договору позивачем надано акти №№ 807, 858, 901, 953,1051 здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок - фактури № 807 від 24.11.2015 р., № 858 від 25.11.2015 р., 901 від 26.11.2015 р., 953 від 27.11.2015 р., 1051 від 30.11.2015 р., податкові накладні №807 від 24.11.2015 р., 858 від 25.11.2015 р., 901 від 26.11.2015 р., 953 від 27.11.2015 р., 1051 від 30.11.2015 р., акт про вексельний платіж від 25.01.2016 р.

30.09.2015 року між ТОВ «Медиком», як замовником, та ТОВ «Вердікт», як виконавцем укладено договір про надання послуг №10, де виконавець зобов'язався «за завданням замовника надати послуги з профілактики, діагностики та обслуговування обладнання, в порядку та на умовах визначених цим Договором». Крім того, договором передбачено, що «п.2.1 Вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах по наданих послугах», а також «п.2.4. За згодою сторін можливий розрахунок векселем».

На підтвердження виконання договору позивачем надано акти №№ 355, 417, здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунок - фактури № 355 від 29.10.2015 р., № 417 від 30.10.2015 р., податкові накладні №355 від 29.10.2015 р., 417 від 30.10.2015 р., акт про вексельний платіж від 31.12.2015 р.

Оплата робіт (надання послуг) здійснені у вексельній формі.

Статтею 134 ПК України передбачено, що « 134.1. Об'єктом оподаткування є:134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу».

Відповідно ст. 135 даного Кодексу « 135.1. Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу».

Згідно статті 138 ПК України « 138.2. Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності».

Відповідно ст. 44 ПК України « 44.1. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту».

Статтею 185 ПК України передбачено, що « 185.1. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;…; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;…».

Згідно статті 188 ПК України « 188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)».

Відповідно статті 198 ПК України « 198.1. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;…».

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

А відповідно статті 201 ПК України « 201.1. Платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Як вбачається з матеріалів справи позивач надав на перевірку первинні бухгалтерські документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а також підтверджують наявність витрат на придбання послуг і правомірність віднесення витрат на валові витрати підприємства та декларування суми податкового кредиту. Факт надання первинних документів ТОВ «Медиком» відповідачем не оспорюється.

Таким чином, при наявності первинних бухгалтерських документів, що підтверджують здійснення господарських операцій у позивача виникло право на податковий кредит.

Вищенаведені первинні документи повністю відображають зміст та обсяг господарських операцій позивача з контрагентами, при цьому в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів. Також відповідачем не було надано належних та допустимих доказів нікчемності означених договорів, відсутності зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦК України.

Зміст договорів, укладених позивачем з контрагентами, не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування, тощо.

Як на час укладення угод між позивачем та його означеними вище контрагентами, так і на час їх виконання, останні знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, були платниками податку на додану вартість, що відповідачем не заперечується.

Також суд зазначає, що відповідно Статуту ТОВ "Медиком" та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, видами діяльності підприємства є діяльність лікарняних закладів, загальна медична практика, інша діяльність у сфері охорони здоров'я.

Як вбачається з акту перевірки відповідач сам підтверджує, що на балансі підприємства рахується численне медичне обладнання, профілактична діагностика та обслуговування чого вимагає кваліфікаційних спеціалістів, які мають відповідну кваліфікацію та досвід, відповідних інструментів та матеріалів.

З матеріалів справи слідує, що в рахунок вартості наданих третіми особами послуг, позивач на їх користь у відповідності до вимог Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» видав векселі.

Приймаючи до уваги, вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено той факт, що порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у контрагентів основних фондів, кількості працівників, та працівників з необхідною освітою є підставою для визнання нереальними господарських операцій позивача, так як відповідальність є індивідуальною.

Дані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.( від 01.07.2015 року у справі № 822/5510/14; від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10).

Так, суд зазначає, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту. Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача".

З матеріалів справи слідує, що позивач надав необхідні первинні бухгалтерські документи для підтвердження проведення господарських операцій, дані документи складені відповідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки, що стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі висновки базуються виключно на недоліках в роботі контрагентів позивача, за що позивач не може відповідати.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач, підтверджуючи наявність у позивача медичного обладнання, що потребує профілактики, діагностики та ремонту, а також визнаючи, що такі профілактика, діагностика та ремонт, дійсно проводяться, та стверджуючи, що такі послуги, звичайно, надаються ТОВ «Медиком», але тільки не третіми особами по справі, всупереч ст. 72 ч.2 КАС України, не надав суду жодних доказів, в чому ж, саме, є порушення позивача, а не третіх осіб, за дії яких позивач не відповідає.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - залишити без змін.

Разом з тим, з відповідача на користь державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 35033,62 грн.

Керуючись статтями ст.ст. 198 ч.1 п. 3, 202,205,206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2016 р. - залишити без змін.

Стягнути з Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 35033,62 грн., здійснивши зарахування за реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві (м.Київ) (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31215256700001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту ухвали.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: О.О. Круговий