Постанова № 65068547, 28.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2017 року № 826/6072/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів - Балась Т.П., Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (позивача)доАтестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві №2 (відповідача-1), Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України (відповідача-2), Головного управління Національної поліції України у м. Києві (відповідача-3), Національної поліції України (відповідача-4)провизнання протиправними та скасування наказів та рішень, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві №2, Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Національної поліції України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 20.11.2015 року №210о/с «Про проведення атестування поліцейського апарату Національної поліції України, Головних управлінь Національної поліції в київській області та у м. Києві» та наказ Національної поліції України від 23.11.2015 року №102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України» в частині зобов'язання включити позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, скласти на нього атестаційний лист, підготувати на нього для надання на засідання атестаційної комісії додаткових матеріалів щодо проходження ним служби, доведення до його відома інформації про час і місце проведення атестаційної комісії та забезпечення його прибуття, а також і частині доведення до відома позивача під підпис умови проведення атестування поліцейських, забезпечення його реєстрації у Єдиній центральній відомчій телекомунікаційній мережі за відповідною інтернет адресою у період з 24 до 26 листопада 2015 року, інформування позивача про те, в разі його не реєстрації у Єдиній центральній відомчій телекомунікаційній мережі за відповідною інтернет адресою у період з 24 до 26 листопада 2015 року, позивач не буде допущений до участі в атестуванні та не зможе продовжити службу в поліції;

- визнати протиправними дії Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві, Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України щодо проведення атестування позивача, в тому числі , щодо включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, складання на нього атестаційного листа, підготовки на нього для надання на засідання атестаційної комісії додаткових матеріалів щодо проходження ним служби, доведення до його відома інформації про час і місце проведення атестаційної комісії та забезпечення його прибуття, а також і частині доведення до відома позивача під підпис умови проведення атестування поліцейських, забезпечення його реєстрації у Єдиній центральній відомчій телекомунікаційній мережі за відповідною інтернет адресою у період з 24 до 26 листопада 2015 року, інформування позивача про те, в разі його не реєстрації у Єдиній центральній відомчій телекомунікаційній мережі за відповідною інтернет адресою у період з 24 до 26 листопада 2015 року, позивач не буде допущений до участі в атестуванні та не зможе продовжити службу в поліції, здійснених на підставі наказу Національної поліції України від 20.11.2015 року №210о/с «Про проведення атестування поліцейського апарату Національної поліції України, Головних управлінь Національної поліції в київській області та у м. Києві», наказу Національної поліції України від 23.11.2015 року №102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України», Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465;

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві №2 від 14.12.2015 року, оформленого протоколом, яке міститься в атестаційному листі, викладене в формі висновку про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України від 13.01.2016 року, оформленого протоколом, яке міститься в атестаційному листі, викладене в формі висновку відхилення скарги на рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві від 14.12.2015 року, оформленого протоколом, яке міститься в атестаційному листі, викладене в формі висновку про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в місті Києві утриматись від вчинення дій, передбачених п.28 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465 та від вчинення дій передбачених п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме, утриматись від видання наказу про звільнення ОСОБА_1 згідно п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність.

Позовні вимоги мотивовані протиправним звільненням позивача з посади з підстав його невідповідності займаній посаді.

23.06.2016 року через канцелярію суду позивачем подано заяву по збільшення позовних вимог.

11.07.2016 року через канцелярію суду позивачем подано заяву по зміну підстав позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити з викладених в ньому підстав.

Представники відповідачів 3 та 4 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Представники відповідачів 1 та 2 в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Заперечень/пояснень суду не надали.

З огляду на неявку в судове засідання представників відповідачів 1 та 2, які згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України є такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

У рішенні Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві №2 від 14.12.2015 року викладено висновок про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погоджуючись з результатами атестування, позивач оскаржив їх до Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України.

Згідно з висновком Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України від 13.01.2016 року скаргу ОСОБА_1 на висновок атестаційної комісії від 14.12.2015 року відхилено.

Позивач, вважаючи прийняті рішення про його звільнення протиправними, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд враховує наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII) Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ст.3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно ч.2 ст.57 Закону №580-VIII атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Аналогічні норми в частині підстав для атестування закріплені у п.3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17.11.2015 року №1465 (надалі - Інструкція №1465).

Згідно ч.3 ст. 57 Закону №580-VIII атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Відповідно до ч.4 ст. 57 Закону №580-VIII рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Тобто, як вбачається з вище викладених норм, прийняття рішення про проведення атестації щодо конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, вище перелічені підстави для проведення атестації з метою вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема, за фізичним станом, у зв'язку із хворобою, неналежною професійною підготовкою, порушенням порядку та правил несення служби. Проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є можливістю у той чи інший спосіб залишення на службі та, як крайній захід, звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи із професійних, моральних і особистих якостей.

Відповідно до п.п.2 п.1 розділу IV Інструкції №1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про підстави проведення атестування, зокрема, наказу про проведення атестації ОСОБА_1, у якому повинні бути посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з наявністю підстав (передумов) для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про його переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Вказані відомості також відсутні і в атестаційному листку.

Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у п.9 розділу XI Закону №580-VIII, відповідно до якого працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, п.9 розділу XI Закону №580-VIII не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у ст.ст. 49, 61 Закону №580-VIII, серед яких, зокрема, досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.

Натомість, завданням атестування, згідно з ч.1 ст.57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка. Перелік обставин, що підлягають дослідженню під час атестування є ширшим, ніж передбачений ст.ст. 49, 61 названого Закону.

Крім того, ст.57 Закону №580-VIII передбачає проведення атестування поліцейських, тобто громадян України, які відповідно до ч.1 ст.17 вказаного Закону склали Присягу поліцейського, проходять службу на відповідних посадах у поліції і яким присвоєно спеціальне звання поліції.

Застосування процедури атестування щодо кандидатів на посаду поліцейського, у тому числі тих, які приймаються на службу в поліцію відповідно до п.9 розділу XI Закону №580-VIII, не передбачено.

У ч.1 та ч.2 ст.58 Закону №580-VIII зазначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Доказів перебування позивача на одній з посад, передбачених ч.2 ст.58 Закону №580-VIII, відповідачі не надали.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Вичерпний перелік підстав для проведення атестування визначений у ч.2 ст.57 Закону №580-VIII.

Частиною 4 ст.57 Закону №580-VIII визначено особу, яка за наявності законодавчо визначених підстав уповноважена видати розпорядчий документ про проведення атестування.

З огляду на викладене представниками відповідачів не надано жодного доказу, який би свідчив про наявність підстав про проведення атестування відповідно до вимог Закону №580-VIII.

Відповідно до п.п.2 п.1 розділу IV Інструкції №1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Отже, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч.2 ст.7 Закону №580-VIII.

Відповідно до п.5 розділу I Інструкції №1465 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

У п.2 розділу ІІ Інструкції №1465 зазначено, що у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії:

1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України.

До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських;

2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.

Відповідно до п.3 розділу ІІ Інструкції №1465 до складу атестаційних комісій входять:

1) у центральних атестаційних комісіях: голова комісії - Голова Національної поліції України або його перший заступник, або заступник; секретар комісії - особа, яку визначає Голова Національної поліції України.

У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії;

2) в атестаційних комісіях органів поліції: голова комісії та секретар комісії визначаються керівником органу поліції за погодженням із Головою Національної поліції України.

У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

Згідно п.4 розділу ІІ Інструкції №1465 до зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації.

Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.

На підставі вказаних норм Інструкції №1465 Атестаційною комісією Головного управління Національної поліції в місті Києві №2 було проведено співбесіду із позивачем, результати якої було оформлено протоколом від 14.12.2015 року. При проведенні атестування позивача комісією були всебічно досліджені всі зібрані на нього документи: атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список (форми №1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», результати тестувань та інформація з відкритих джерел.

Членами атестаційної комісії було поставлено позивачу питання, які стосувалися професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції тощо.

За результатами атестації позивача атестаційною комісією було прийнято рішення більшістю голосів, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби у поліції через службову невідповідність.

Відповідно до п.5, п.6 розділу VI Інструкції №1465 поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Скарги, подані з порушенням строку чи установленого порядку, не приймаються і не розглядаються.

Не погоджуючись з результатами атестування, позивач оскаржив їх до Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України.

Згідно з висновком Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України від 13.01.2016 року скаргу ОСОБА_1 на висновок атестаційної комісії від 14.12.2015 року відхилено.

На момент проведення атестації позивачем пройдено тестування на доброчесність (тест «МIDОТ»), за результатами якого встановлено, що позивач, зокрема, «демонструє рівень відвертості вище середнього - говорить правду у більшості випадків. Відповіді не спотворює, не вигадує, дає повну інформацію. Проте в ситуації коли правда загрожує нанести особисту шкоду чи шкоду близьким оточуючим, може намагатись маніпулювати, керувати ситуацією щоб запобігти негативним наслідкам. Особистість можливо розглядати як законослухняну, морально стійку, благонадійну, готову дотримуватись організаційних норм поведінки.».

Однак, приймаючи рішення про невідповідність займаній посаді та звільнення позивача, відповідачем-3 не було враховано та використано жодних відомостей, які свідчать про особисті, ділові та професійні якості позивача, про освітньо-кваліфікаційні якості, фізичну підготовку, відомості щодо оцінки перспектив службової діяльності у Національній поліції, відомостей про заохочення, просування по службі, наявність дисциплінарних стягнень, заохочень, результатів тестування.

В матеріалах справи відсутні положення, інструкції, інші документи, які свідчать, що використаного обсягу матеріалів під час оцінювання було достатньо для прийняття рішення про невідповідність його займаній посаді та звільнення, зокрема, який необхідний обсяг відомостей, матеріалів чи інших даних необхідний для прийняття рішення щодо відповідності займаній посаді.

Отже, жоден із зазначених фактів не підтверджений протоколом засідання атестаційної комісії.

Між тим, відповідно до атестаційного листа за рішенням безпосереднього та прямого керівників ОСОБА_1 зарекомендував себе дисциплінованим та професійно грамотним фахівцем та вмілим керівником. Вимогливий до себе і оточуючих. Має добрі організаторські здібності, вміє визначати пріорітетні напрамки в службовій діяльності і організовувати роботу колективу на виконання поставлених завдань. Добре орієнтується в оперативній обстановці, приймає грамотні рішення щодо її поліпшення. Особисто очолює роботу по розкриттю найбільш складних злочинів. Націлює особовий склад на зразкове виконання службових обов'язків.

За характером рішучий, наполегливий, дисциплінований, старанний. Морально стійкий, здатний переносити значні навантаження. Вогнепальною зброєю володіє добре. Користується заслуженою повагою та авторитетом у колективі. Займаній посаді відповідає.

Відповідно до атестаційного листа, за результатами тестування позивач набрав 67 балів, а саме: з тестування загальних навичок 39 балів (із максимально можливих 60 балів), з професійного тестування - 28 балів (із максимально можливих 60 балів).

Відповідно до складеної інформаційної довідки позивач не знятих дисциплінарних стягнень не має, проте заохочувався 34 разів.

Між тим, наведені вище факти, комісією не було взято до уваги.

Таким чином, за висновком суду, атестація позивача мала формальний характер, оскільки за наслідками її проведення неможливо оцінити в повній мірі особисті та професійні якості особи, проходження служби вцілому, тобто атестація носила поверховий характер.

При цьому, відповідачами не доведено, що позивач під час проходження служби не дотримувався вимог присяги, нехтував інтересами служби, не виконував покладені на нього як на працівника органів внутрішніх справ обов'язки, мав не зняті дисциплінарні стягнення тощо для встановлення юридичних фактів, які могли призвести до висновків про невідповідність позивача займаній посаді.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що протягом служби в органах внутрішніх справ, позивач зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов'язків ставився добросовісно, старанно.

Протягом судового розгляду справи відповідачами не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді враховувалися обов'язкові критерії відповідно до п.16 розділу IV Інструкції №1465, а також, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв ОСОБА_1 зарекомендував себе як некваліфікований працівник.

Отже, підсумовуючи усе вищевикладене, суд вважає, що рішення (висновок) Атестаційної комісії щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність прийнято без урахування професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів працівника, його фізичної підготовки, заохочень отриманих під час проходження служби, показників службової діяльності, повноти виконання функціональних обов'язків, результатів тестування.

З аналізу норм Закону №580-VIII вбачається, що визначення поняття «службова невідповідність» норми Закону не містять. Поряд з цим, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського, та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Тобто, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку та правил несення служби тощо.

Оскільки, метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є встановлення можливості залишення на службі та, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, у контексті розуміння норм Закону №580-VIII та Інструкції №1465, звільнення через службову невідповідність може бути застосовано як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 року №21-13а14.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.19 Закону №580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваних рішення та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України не затверджено, а тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС).

Згідно п.6 та п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до порядку накладання дисциплінарних стягнень, визначеного у ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, на переконання суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII тільки у крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Однак, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено неможливості залишення ОСОБА_1 на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

При цьому, суд звертає увагу на відсутність у матеріалах справи доказів, які б вказували на невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді, наприклад, акту відповідного службового розслідування, документів, що характеризують його із негативної сторони або вказують на його низький професійний рівень.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Отже, відповідачем не наведено наявності підстав, що передбачені ч.2 ст.57 Закону №580-VIII для проведення атестації позивача. Також, не надано доказів, які б підтверджували, що щодо позивача виявлено ознаки службової невідповідності.

З урахуванням вище викладеного, беручи до уваги протиправність проведення атестації та безпідставність рішень Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві №2 від 14.12.2015 року та Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України від 13.01.2016 року, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві №2 від 14.12.2015 року та Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України від 13.01.2016 року, згідно яких позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню через службову невідповідність, суд вважає протиправними та, як наслідок, такими, що підлягають скасуванню.

Задоволення позову в цій частині є достатнім засобом захисту порушеного права позивача, а тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в місті Києві утриматися від видання наказу про звільнення ОСОБА_1 згідно п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність, оскільки суд приходить до висновку, що така вимога є вимогою на майбутнє, а тому не підлягає задоволенню.

Також, зважаючи на те, що суд визнав протиправними та скасував рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві №2 від 14.12.2015 року та Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України від 13.01.2016 року, то суд зазначає про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Національної поліції України від 20.11.2015 року №210о/с «Про проведення атестування поліцейського апарату Національної поліції України, Головних управлінь Національної поліції в київській області та у м. Києві» та наказу Національної поліції України від 23.11.2015 року №102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України» в частині, визнання протиправними дій Національної поліції України, Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві, Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України щодо проведення атестування позивача.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачами у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в місті Києві №2 від 14.12.2015 року щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність ОСОБА_1.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії північного регіону Національної поліції України від 13.01.2016 року щодо ОСОБА_1.

4. В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

5. Судові витрати в сумі 1 102,40 грн. присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок асигнувань Головного управління Національної поліції в місті Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.С. Мазур

Судді Т.П. Балась

А.В. Літвінова