Ухвала суду № 65067727, 02.03.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"02" березня 2017 р. Справа № 809/355/17

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б. ознайомившись з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Держгеокадастру у Калуському районі про скасування державної реєстрації земельної ділянки від 05.05.2005,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до управління Держгеокадастру у Калуському районі про скасування державної реєстрації земельної ділянки від 05.05.2005, загальною площею 0,0532 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існує земельний спір, що перебуває на розгляді в Калуському міськрайонному суді. Згідно позовних вимог, ОСОБА_4 просить зобов'язати ОСОБА_2 повернути їй самовільно захоплену частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 на праві власності та перенести огорожу відповідно до меж земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку.

Предметом спору в адміністративній справі є правомірність державної реєстрації за третьою особою ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку. З позиції позивача земельна ділянка сформована не на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а також внесення до Державного земельного кадастру відомостей про її формування, є незаконним.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У позовній заяві ОСОБА_1, правовідносини, з приводу яких виник спір визначає, публічно-правовими та такими, що належать до юрисдикції адміністративного суду. Така позиція позивача є невірною з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі та обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір з приводу якого ОСОБА_2 звернулася до адміністративного суду, стосується права власності фізичної особи ОСОБА_3 на земельну ділянку, яке підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку, тобто цивільного права. Оскаржувана дія відповідача ґрунтується на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого і поза зв'язком з яким не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією права власності на землю.

Подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція була висловлена, у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року, 9 лютого 2016 року, 26 квітня 2016 та 31 січня 2017 (№№ 21-3296а15, 21-5465а15, 21-6579а15 та 817/3053/14 відповідно).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження за її позовом Держгеокадастру у Калуському районі про скасування державної реєстрації земельної ділянки від 05.05.2005.

Повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію цією ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.