Постанова № 65067341, 23.02.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р. Справа №805/951/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 година 20 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіменерго» паливно-енергетична компанія про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

встановив:

01 лютого 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області (далі - позивач або УПФУ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіменерго» паливно-енергетична компанія (далі - відповідач або ТОВ «Ексіменерго»), в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за червень, вересень, жовтень 2016 року у сумі 83 780,35 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що ТОВ «Ексіменерго» є страхувальником і щомісяця має відшкодовувати суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його колишнім працівникам.

На час звернення до суду ТОВ «Ексіменерго» мало заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, яка утворилася за червень, вересень, жовтень 2016 року і становила 83 780,35 грн.

Посилаючись на п. п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прокурор просив задовольнити позовні вимоги (а.с. 3-5).

Відповідач - ТОВ «Ексіменерго» позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

Відповідач наголошував, що заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є недоїмкою в розумінні ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Посилаючись на ст.ст. 2, 3, 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стверджував, що фактичні витрати на виплату та доставку пенсій віднесено до об'єкту оподаткування, а їх відшкодування прирівняне до збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на це, до правовідносин з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій мають застосовуватися положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Посилаючись на п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідач зазначав, що платники єдиного внеску, визначені ст. 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

При цьому недоїмка, яка виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Відповідач стверджував, що місцезнаходження ТОВ «Ексіменерго» зареєстроване у м. Маріуполі, яке включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р.

Відповідач доводив, що впродовж спірного періоду був звільнений від виконання обов'язків щодо сплати суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на підставі п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому просив відмовити в позові (а.с. 53-56).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Сторони явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

23 лютого 2017 року через канцелярію суду позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 63-64).

З урахуванням наведеного та на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексіменерго» паливно-енергетична компанія (ідентифікаційний код 30597632) зареєстроване як юридична особа 18 жовтня 1999 року, про що 24 грудня 2004 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 203 120 0000 000362; в стані припинення не перебуває.

Місцезнаходження відповідача зареєстроване за адресою: 87516, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Волгодонська, буд. 2, кімната 202.

ТОВ «Ексіменерго» перебуває на обліку в УПФУ як страхувальник за реєстраційним номером 05-17-03-10302.

Ці обставини встановлені на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06 серпня 2015 року № 20986626 (а.с. 6-8), картки страхувальника з ІКІС ПФУ: Відомості з реєстру страхувальників (а.с. 9, 65-66), відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 42-45), витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22 липня 2015 року № 1000213547 (а.с. 57-61).

Сертифікатом (висновком) № 849 про настання обставин непереборної сили від 13 жовтня 2014 року № 3727/05-4 Торгово-промислова палата України відповідно до п. п. 100.4 та 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України засвідчила ТОВ «Ексіменерго» настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння податків та обов'язкових платежів. На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промислово палатою України обставини непереборної сили тривали та дату закінчення їх терміну встановити було неможливо (а.с. 62)

Колишні працівники ТОВ «Ексіменерго» ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримують пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджено протоколами (розпорядженнями) про призначення пенсії з розрахунком трудового стажу (а.с. 67-107).

В червні, вересні, жовтні 2016 року органи Пенсійного фонду України здійснювали нарахування та виплату пільгових пенсії, призначеної за Списком № 2, про що свідчать довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії (а.с. 145-184).

Фактичні витрати органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за червень 2016 року становили 7 774,66 грн, про що свідчить лист УПФУ від 02 червня 2016 року № 12799/05 (а.с. 10, 122) та розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених колишнім працівникам ТОВ «Ексіменерго» відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах згідно з п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 25 травня 2016 року № 3010/02, від 18 травня 2016 року № 2865/02, від 18 травня 2016 року № 2844/02, від 27 травня 2016 року № 3102/02, від 04 березня 2015 року № 02-114/1343.

Фактичні витрати органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за вересень 2016 року становили 6 288,04 грн, про що свідчить лист УПФУ від 01 вересня 2016 року № 24201/05 (а.с. 18, 111) та розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених колишнім працівникам ТОВ «Ексіменерго» відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах згідно з п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 12 серпня 2016 року № 4779/02, від 15 серпня 2016 року № 4803/02, від 11 серпня 2016 року № 4603/02.

Фактичні витрати органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за жовтень 2016 року становили 5 659,78 грн, про що свідчить лист УПФУ від 05 жовтня 2016 року № 27811/05 (а.с. 16, 109) та розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених колишнім працівникам ТОВ «Ексіменерго» відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах згідно з п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 07 вересня 2016 року № 5590/02.

Впродовж згаданого періоду органи Пенсійного фонду України складали розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених колишнім працівникам ТОВ «Ексіменерго» відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах згідно з п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а УПФУ надсилало їх на адресу страхувальника (а.с. 11-15, 17, 16-21, 23, 108, 110, 112-121, 123-144).

Відповідач отримав ці розрахунки, про що свідчать підписи його посадових осіб на супровідних листах від 02 червня 2016 року № 12799/05 (а.с. 10, 109, 122), від 05 жовтня 2016 року № 27811/05 (а.с. 16), від 01 вересня 2016 року № 24201/05 (а.с. 18, 111).

Своєчасно та в повному обсязі страхувальник відшкодування витрат, понесених УПФУ, не здійснив.

Згідно з розрахунком суми позову, складеним УПФУ, внаслідок невиконання ТОВ «Ексіменерго» обов'язку щодо своєчасного і повного відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у страхувальника виникла заборгованість за червень 2016 року у сумі 71 832,53 грн, за вересень 2016 року у сумі 6 288,04 грн, за жовтень 2016 року у сумі 5 659,78 грн, а разом 83 780,35 грн (а.с. 33).

Судом встановлено, що 03 червня 2016 року між Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя та Красноармійським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України складений акт прийому-передачі облікових показників по ТОВ «Ексіменерго» (ідентифікаційний код 30597632), переданих від Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька (а.с. 25, 28-30).

Відповідно до акту прийому-передачі від 03 червня 2016 року № 435, заборгованість ТОВ «Ексіменерго» з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, становила 64 057,87 грн (а.с. 25).

Доданий до акту прийому-передачі від 03 червня 2016 року розрахунок заборгованості свідчить, що до суми 64 057,87 грн, включена заборгованість станом на 25 лютого 2014 року - 8 543,98 грн, станом на 25 березня 2014 року - 12 805,54 грн, станом на 25 квітня 2014 року - 7 991,65 грн, станом на 26 травня 2014 року - 8 932,20 грн, станом на 25 серпня 2014 року - 9 929,48 грн, станом на 25 липня 2014 року - 8 977,09 грн, станом на 01 вересня 2014 року 8 877,93 грн (а.с. 28-29).

Листом від 10 червня 2016 року № 13365/05 УПФУ повідомило ТОВ «Ексіменерго» про необхідність погашення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, яка існувала станом на 03 червня 2016 року і становила 64 057,87 грн (а.с. 22).

Таким чином, до заборгованості за червень 2016 року УПФУ включило заборгованість у сумі 64 057,87 грн, передану за актом прийому-передачі від Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Дані картки особового рахунку страхувальника - ТОВ «Ексіменерго» свідчать, що 06 червня 2016 року відбулось нарахування 64 057,87 грн (заборгованість, передана за актом приймання-передачі від 03 червня 2016 року № 435).

26 червня 2016 року відбулось нарахування 7 774,66 грн, 26 вересня 2016 року відбулось нарахування 6 288,04 грн, 25 жовтня 2016 року відбулось нарахування 5 659,87 грн (а.с. 34-36, 185-186).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Надані УПФУ розрахунки заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 та зі сплати єдиного внеску, додані до акту прийому-передачі заборгованості від 03 червня 2016 року (а.с. 26-27, 30-32), суд не бере до розгляду на підставі ч. 1 ст. 70 КАС України, як такі, що не стосуються предмету доказування.

Стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, а також доводів та заперечень сторін з цього приводу, суд зазначає таке.

Ч. 1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

П. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.15 ст. 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу вищезазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч. 15 ст. 106 Закону № 1058. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст. 99 КАС України, не застосовуються.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верхового Суду України від 25 листопада 2015 року по справі № 803/2199/14.

Вирішуючи справу по суті та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, (постанови від 11 лютого 2014 року у справі № 21-471а13, від 10 вересня 2014 року у справі № 21-215а13, від 05 листопада 2014 року у справі № 21-284а13, від 12 листопада 2014 року у справі № 21-386а13, від 07 липня 2015 року у справі № 21-735а15, від 26 січня 2016 року по справі № 818/1603/14 тощо), до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

П. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п. п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 1, пп. 6, 9 п. 4, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є територіальними органами Пенсійного фонду України; управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів; здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Суд також відзначає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має наслідком виникнення у позивача, як у особи, яка здійснила ці витрати, права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За змістом п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз. 4 п. п. 1 п. 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз. 5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до п. п. «а», «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 за Списком № 1 та за Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Процедура обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

П. 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судом, на виконання вимог Інструкції УПФУ надсилало на адресу ТОВ «Ексіменерго» розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, проте страхувальник відшкодування вказаних витрат в повному обсязі не здійснив.

Суд відзначає, що визначений Законом № 1058 та Інструкцією загальний (позасудовий) порядок відшкодування витрат передбачає обов'язок органів Пенсійного фонду України надсилати страхувальнику відповідні розрахунку.

Згідно з приписами цих нормативно-правових актів підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Ні Закон № 1058, ні Інструкція не покладають на органи Пенсійного фонду України обов'язок надсилати (надавати) страхувальнику докази фактичної виплати пенсії (платіжні доручення, реєстри форми П-3, заявки тощо).

Таким чином, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оформлені у відповідності до вимог додатків 6 і 7 Інструкції, в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України, є належними та допустимими доказами стосовно предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з цим позовом, УПФУ самостійно визначило спірний період, а саме червень, вересень, жовтень 2016 року.

Наявні у справі письмові докази, як то розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, супровідні листи до них, протоколи (розпорядження) про призначення пільгової пенсії особам, витрати на виплату і доставку пенсій яким включені до розрахунків, довідки про розмір призначеної та фактично виплаченої пенсії, відомості на перерахування коштів, а також картка особового рахунку страхувальника, свідчать, що витрати органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної за Списком № 2 колишнім працівникам ТОВ «Ексіменерго», у червні 2016 року становили 7 774,66 грн, у вересні 2016 року - 6 288,04 грн, у жовтні 2016 року - 5 659,78 грн.

Належні та допустимі докази на підтвердження факту відшкодування цих витрат страхувальником суду не надані.

Таким чином, позовні вимоги УПФУ про стягнення з ТОВ «Ексіменерго» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за червень, вересень, жовтень 2016 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню на суму 19 722,48 грн (7 774,66 грн за червень + 6 288,04 грн за вересень + 5 659,78 грн за жовтень).

З приводу вимог УПФУ про стягнення з ТОВ «Ексіменерго» 64 057,87 грн, яка включена до заборгованості за червень 2016 року, суд зазначає таке.

Належні та допустимі докази на підтвердження факту здійснення органами Пенсійного фонду України в червні 2016 року витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2 колишнім працівниками ТОВ «Ексіменерго», на суму 64 057,87 грн позивач не надав.

Натомість судом встановлено, що ця заборгованість передана на облік позивачу за актом прийому-передачі облікових показників від 03 червня 2016 року.

Доданий до акту прийому-передачі розрахунок свідчить, що до суми 64 057,87 грн, включена заборгованість станом на 25 лютого 2014 року - 8 543,98 грн, на 25 березня 2014 року - 12 805,54 грн, на 25 квітня 2014 року - 7 991,65 грн, на 26 травня 2014 року - 8 932,20 грн, на 25 серпня 2014 року - 9 929,48 грн, на 25 липня 2014 року - 8 977,09 грн, на 01 вересня 2014 року - 8 877,93 грн.

Отже, в даному випадку йдеться про фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій не за червень 2016 року, як про це зазначає позивач, а за лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2014 року.

При цьому, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, УПФУ не довело належними та допустимими доказами факт складання та направлення страхувальнику розрахунків фактичних витрат за цей період; факт включення до розрахунків тих осіб, які дійсно перебували у трудових відносинах з відповідачем та були зайняті на роботах, передбачених Списком № 2; факт здійснення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій впродовж цього періоду.

Суду не надані докази на підтвердження того, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2 колишнім працівниками ТОВ «Ексіменерго», в період лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2014 року становили саме 64 057,87 грн; що ця заборгованість повністю або частково не погашена страхувальником в добровільному порядку; що стягнення цієї заборгованості не було предметом спору в інших справах як за позовом УПФУ, так і за позовом Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області або Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька.

На переконання суду, самого лише факту передачі облікового показника заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій від одного органу Пенсійного фонду України іншому з подальшим відображенням цієї заборгованості у картці страхувальника не достатньо для постановлення судового рішення про стягнення такої заборгованості.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог УПФУ про стягнення з ТОВ «Ексіменерго» заборгованості на суму 64 057,87 грн слід відмовити.

Надаючи оцінку запереченням відповідача, які полягали у тому, що на підставі п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» він звільнений від виконання обов'язку щодо сплати сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на період проведення антитерористичної операції, суд виходить з наступного.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

П. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 передбачено наступне.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Таким чином, в п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 йдеться про тимчасове (на період проведення антитерористичної операції) звільнення платників єдиного внеску, визначених ст. 4 Закону № 2464 і які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, від виконання їх обов'язків, наведених у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

В свою чергу, ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю; 5) надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу членів сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суму сплаченого єдиного внеску та інші відомості про застраховану особу, що подаються до органу доходів і зборів; 6) пред'являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, в тому числі у письмовій формі; 7) перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи; 8) повідомляти у складі звітності про прийняття на роботу фізичної особи, відомості про яку відсутні в Державному реєстрі або яка не пред'явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи; 9) отримувати в територіальному органі Пенсійного фонду посвідчення застрахованої особи в порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам; 10) повідомляти у складі звітності про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей; 11) у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік в органі доходів і зборів як платник єдиного внеску; 12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Системний аналіз положень п. 2 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 6 та п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 зумовлює висновок, що правові норми, які містяться у п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Такий висновок ґрунтується на тому, що в п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 йдеться про тимчасове звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обов'язків, наведених у ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, яка не визначає обов'язків страхувальника щодо відшкодування сум фактичних витрат органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій.

Спеціальне законодавство, яке регламентує відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а саме Закони України № 1788, № 1058 та Інструкція № 21-1, не передбачає звільнення страхувальника від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій на період проведення антитерористичної операції. Цими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами не визначені підстави та умови для такого звільнення, зокрема в залежності від перебування страхувальника на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, його фінансового стану, наявності обставин непереборної сили, фактичного ведення господарської діяльності тощо.

Не передбачає такого звільнення і Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон № 1669), а тому наявність у відповідача сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України не дає підстав вважати ТОВ «Ексіменерго» звільненим від виконання його обов'язку як страхувальника відшкодовувати органам Пенсійного фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову, оскільки зі змісту застосованих до спірних правовідносин норм права та встановлених фактичних обставин вбачається обов'язок відповідача відшкодовувати витрати органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій.

Суду не надано доказів оскарження страхувальником розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій; включення до них витрат на виплату пенсії особам, які не перебували у трудових відносинах з відповідачем або не були зайняті на роботах, передбачених Списком № 2. Не надані докази, які б свідчили, що до відшкодування відповідачем заявлені суми витрат, непропорційні стажу роботи особи, на цьому підприємстві, тощо

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року; рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року; рішення у справі «Серявіна та інші проти України», № 4909/04, п. 58, від 10 лютого 2010 року; рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року; рішення у справі «Петриченко проти України», № 2586/07, п. 13, від 12 липня 2016 року; рішення у справі «Богатова проти України», № 5231/04, від 07 жовтня 2010 року).

На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом надана оцінка основним доводам та запереченням сторін. Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1.Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіменерго» паливно-енергетична компанія про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ексіменерго» паливно-енергетична компанія (ідентифікаційний код 30597632, місцезнаходження: 87516, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Волгодонська, буд. 2, кімната 202) на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (ідентифікаційний код 23336748, місцезнаходження: 87502, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Перемоги, буд. 16) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за червень, вересень, жовтень 2016 року у сумі 19 722 (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять дві) гривні 48 копійок.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

5. Повний текст постанови виготовлений 24 лютого 2017 року.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

7. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.