Постанова № 65067100, 24.02.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 лютого 2017 р. Справа № 802/2313/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника 3-ої особи: ОСОБА_2

у відсутність відповідачів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Головного територіального управління юстиції Вінницької області, державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Стахової Т.В., третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - ГТУЮ у Вінницькій області, відповідач 1) про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Стахової Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 22800053 від 13.07.2015 р. щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на житловий будинок (частки -1) за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є спадкоємцем 61/100 частки в спільній власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, яку заповідав йому ОСОБА_6.

Однак, звернувшись після смерті спадкодавця до нотаріуса з метою прийняття спадщини, в тому числі на частку в домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, йому було відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності спадкодавця на цілий житловий будинок за цією адресою.

Окремо нотаріусом вказано, що згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, за реєстраційним номером №35200207 зареєстрований об'єкт нерухомого майна: домоволодіння, який складається з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстровано право спільної часткової власності на цей об'єкт, а саме 61/100 частка - власник ОСОБА_6 та 39/100 частка - власник ОСОБА_5

Разом з цим, оскаржуваним рішенням зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на будинок, за адресою: АДРЕСА_2 а, частка якого складає 100. Тобто наявні суперечності у документах.

На думку позивача рішення державного реєстратора, яким зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на будинковолодіння з розміром частки 39/100 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, оскільки реєстратором безпідставно визначено, що цей будинок складає цілу частку. Таке рішення суб'єкта владних повноважень позбавляє можливості та права позивача прийняти спадщину та зареєструвати свою частку власності у будинковолодінні у розмірі 61/100, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

В ході підготовчого провадження, судом ухвалою від 10.01.2017 р. прийнято рішення про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5.

Ухвалою від 26.01.2017р. до участі у справі залучено другого відповідача - державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Стахову Т.В. (далі - державний реєстратор, відповідач 2).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у ньому.

Представник третьої особи заперечила проти задоволення позову, зокрема вказала, що виділ і поділ не є тотожними поняттями, та новий житловий будинок, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, утворений в результаті поділу об'єкту, а відтак, оскаржуване рішення є правомірним.

Представник відповідача -1 в судове засідання не з'явився подавши заяву (вх.№2358 від 26.01.2017р.) про розгляд справи за його відсутності. 19.01.2017 р. подав письмові заперечення (вх.№1651) та просив в задоволенні позову відмовити вказуючи, що відсутні повноваження на здійснення реєстрації речових прав на нерухоме майно, про що також вказано в наказі МЮУ №1707/5 від 23.06.2011 р.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка.

Згідно частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За наведених обставин, враховуючи процитовану норму, заяву представника відповідача 1 та належне повідомлення відповідача 2, суд протокольною ухвалою прийняв рішення про розгляд справі за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Домоволодіння по АДРЕСА_2, що складалось з двох житлових будинків (з частками 39/100 та 61/100) та з господарськими будівлями належало на праві приватної власності ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності №2337 від 21 травня 2007 року та витягом про державну реєстрацію прав №32108674 від 19.11.2011 р.

19.12.2011 року 39/100 частки вищевказаного майна згідно договору дарування подаровано ОСОБА_5

Крім того, 23.11.2012 року ОСОБА_6 складено заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, за змістом якого все своє належне майно він заповідав ОСОБА_3.

04 квітня 2016 року ОСОБА_6 помер, у зв'язку із чим позивач звернувся із відповідною заявою до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лисенко О.М. з метою прийняття спадщини за заповітом, зокрема 61/100 частки будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

За наслідком розгляду поданої заяви, 15.12.2016 р. нотаріусом сформовано постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме, у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючих документів, які посвідчують право власності спадкодавця на цілий житловий будинок АДРЕСА_2.

У підсумку відмови нотаріусом, серед іншого, зазначено, що "згідно із інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно (який є архівною частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень) за реєстраційним номером 35200207 зареєстрований об'єкт нерухомого майна: домоволодіння, з двох житлових будинків з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 169, 8 кв.м., житловою площею 85,6 кв.м. та зареєстровано право спільної часткової власності на цей об'єкт нерухомості: 61/100 частка - власник ОСОБА_6, підстава виникнення права власності: свідоцтво №2337 про право власності, видане виконкомом Вінницької міської ради 21.05.2007 року, та 39/100 частки - власник ОСОБА_5, підстава виникнення права власності: договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. 19.12.2011 року, зареєстрований в реєстрі за №6371 ".

Тут слід зазначити, що 13.07.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Вінницької міського управління юстиції Стаховою Тетяною Василівною прийнято рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5. При цьому, відбулась реєстрація будинку, який складає 39/100 частки будинковолодіння, що знаходилось за адресою АДРЕСА_2, з зазначенням у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, розмір частки 1, а не 39/100.

Отже, склалась така ситуація, коли одне будинковолодіння (що знаходилось за адресою: АДРЕСА_2), як одна ціла частка, що складається з двох окремих будинків частки яких 39/100 та 61/100, було відчужено ОСОБА_5 за договором дарування у розмірі 39/100 частки та ОСОБА_3 -за заповітом розмір частки 61/100. При цьому, реєстрація права власності, згідно оскаржуваного рішення проведена таким чином, що 39/100 частки стали однією часткою. Більш того, згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №1358 від 18.06.2015 р. житловому будинку гр. ОСОБА_5 присвоєно окрему адресу - АДРЕСА_1.

Зазначене потягло за собою розбіжності, які унеможливили видачу позивачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права власності на нерухоме майно та його реєстрація регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Закон №1952-IV, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Так, в розумінні статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

За приписами пункту 1 частини другої статті 9 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, передбачених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно частини четвертої статті 15 Закону №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 24 Закону №1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень, серед іншого, може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Із аналізу наведених норм випливає, що державний реєстратор при розгляді питання щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Як видно із матеріалів реєстраційної справи, для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5, серед іншого, надано договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. 19.12.2011р. за реєстровим № 6371 та витяг про державну реєстрацію прав №32899323 від 18.01.2012р., відповідно до яких ОСОБА_5 подаровано саме 39/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_2.

В матеріалах справи також міститься рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1358 від 18.06.2015 р., яким цьому житловому будинку присвоєно нову адресу - АДРЕСА_1.

Разом з цим, державний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення не звернула увагу, що ОСОБА_5 належить саме 39/100 часток будинковолодіння та в подальшому прийняла рішення і вчинила відповідні реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на цю частину будинковолодіння, як на цілу частку.

З огляду на викладене, суд доходить до переконання, що рішення про реєстрацію права власності на житловий будинок (частка -1) за адресою: АДРЕСА_1, що фактично є 39/100 частки, проведена без урахування всіх усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, презюмується добросовісність особи, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів осіб, що беруть участь у справі, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не відповідає перелічених вище критеріям, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради Стахової Т.В. про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 22800053 від 13.07.2015 р. щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_5 на житловий будинок (частки -1) за адресою: АДРЕСА_1.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна