Рішення № 65063202, 17.02.2017, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 17.02.2017

Справа № 334/173/17

Провадження № 2/334/1460/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Дубини Л.А., при секретарі Нестеренко Ю.І., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовомОСОБА_2 до Командитного товариства «Запорізький завод «Високовольтної апаратури Вакатов» і компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом,у якому просить стягнути з відповідача, на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 42198,78 грн., вихідну допомогу у вигляді тримісячного середнього заробітку у загальній сумі 13168,75 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку з 13.12.2016 року по 10.01.2017 року в сумі 5449,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивачвказує, що 02.12.2014 року він був прийнятий на роботу у КТ «Запорізький завод «Високовольтної апаратури Вакатов» і компанія» на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення.

Між позивачем та відповідачем було укладено строковий договір від 02.12.2014 року та здійснено запис №8 до трудової книжки.

13.12.2016 року позивач звільнений з займаної посади на підставі ст. 39 КЗпП України, у звязку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та положень укладеного договору в частині своєчасної виплати заробітної плати.

З березня 2016 року підприємство у якому працював позивач сплачувало заробітну плату частково, і відповідно до довідки про доходи №401 від 13.12.2016 року за період з березня 2016 року по грудень 2016 року утворилась заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі у сумі 42198,78 грн.

При звільненні роботодавець не здійснив з позивачем повного розрахунку по заробітній платі та не сплатив суму вихідної допомоги, не здійснив вказаного розрахунку відповідач і до часу розгляду справи у суді.

Адвокат позивача в судовому засідання, уточнив позовні вимоги в частини стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, та просить суд стягнути його за період з 13.12.2016 року по день винесення рішення суду у справі. Інші позовні вимоги залишив без змін просить суд, стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 42198,78 грн. та вихідну допомогу у вигляді тримісячного середнього заробітку у загальній сумі 13168,75 грн.

Представник відповідачав судовому засіданні визнав вимоги позивача частково, не заперечує проти стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 42198,78 грн. та суми вихідної допомоги, у вигляді тримісячного середнього заробітку в сумі 13168,75 грн. Проти вимог щодо стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з 13.12.2016 року заперечує, зазначає що відповідно до наказу №42 від 12.12.2016 року про припинення трудового договору та запису №9 в трудовій книжці ОСОБА_2 звільнений 13.12.2016 року. 13.12.2016 року до розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати не враховується, оскільки день звільнення є робочим днем. А тому відповідач вважає, що середній заробіток за період затримки розрахунку необхідно обчислювати починаючи з 14.12.2016р.

Дослідивши наявні в матеріалах справидокази, оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно ч.1ст.21 вказаного Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 115 Кодексу законів про працю України встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення закріплено в ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата являє собою винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком.

Судом установлено, щоОСОБА_2 02.12.2014 року був прийнятий на роботу у КТ «Запорізький завод «Високовольтної апаратури Вакатов» і компанія» на посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення. Між позивачем та відповідачем було укладено строковий договір від 02.12.2014 року та здійснено запис №8 до трудової книжки про прийняття на відповідну посаду.

Відповідно до наказу № 42 від 12.12.2016 року позивач 13.12.2016 року звільнений з займаної посади на підставі ст. 39 КЗпП України, у звязку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та положень укладеного договору в частині своєчасної виплати заробітної плати.

Командитне товариство «Запорізький завод «Високовольтної апаратури Вакатов і Компанія» має заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_2, яка відповідно до довідки до довідки про доходи №401 від 13.12.2016 року за період з березня 2016 року по грудень 2016 року становить 42198,78 грн.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 13.12.2016 року звільнений з посади за ст. 39 КЗпП відповідно до наказу №42 від 12.12.2016 року. А оскільки день звільнення є робочим, то обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку починається з 14.12.2016 року.

При звільненні з позивачем не було здійснено повний розрахунок, а оскільки середній заробіток за час затримки розрахункустягується на момент розгляду справи, затримка розрахунку за період з 14.12.2016 року по дату винесення судового рішення - 17.02.2017 року становить 46 днів.

Сума середньоденної заробітної плати за період жовтень-листопад 2016 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року № 100 та на підставі довідки наданої представником відповідача складає 302,73 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку становить: 46 днів х 302,73 грн. = 13925,58 грн.

Відповідно до приписів ст. 163.1.1 Податкового кодексу України компенсація за затримку розрахунку при звільнені є базою для оподаткування податком з доходу фізичних осіб.

Згідно ст.18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто вiдповiдач є вiдповiдальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходiв фiзичних осiб, який утримується з нарахованої виплати.

Отже, зважаючи на наведене сума компенсацiї за затримку розрахунку при звiльненнi за перiод з 14.12.2016 року по дату винесення судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати - 17.02.2017 року, належної працiвнику при звільненні згiдно ст. 117 КЗпП України має бути виплачена позивачу пiсля утримання необхідних податків і зборів.

Відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

В порушення приписiв ст. 44 КЗпП України вiдповiдач вихiдну допомогу не нарахував та не виплатив у день звiльнення позиваці.

Згiдно розрахунку ромiр вихiдної допомоги у вигляді тримісячного середнього заробітку становить 13168,75 грн.

Згідно ст. 10 та ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є законними та обґрунтованими, доведені належними і допустимим доказами, томупідлягають задоволенню, але частково з вищенаведених підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 640,00 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 10,11, 60, 88, 212-213ЦПК України, ст. 94, 115, 116,117, 233 КЗпП України, ст.ст.1,21,24 Закону України «Про оплату праці», суд, -

В и р і ш и в :

ПозовОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з Командитного товариства «Запорізький завод «Високовольтної апаратури - Вакатов і компанія» (р/р 26007001006838 в ПАО «Мотор-Банк», МФО 313009, код ЄДРПОУ 05755559) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_1) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі42198,78 грн. (сорок дві тисячі сто девяносто вісім грн., 78 коп.), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 13925,58 грн. (тринадцять тисяч девятсот двадцять пять грн. 58 коп. ), вихідну допомогу у вигляді тримісячного середнього заробітку у розмірі 13168,75 грн. (тринадцять тисяч сто шістдесят вісім грн. 75 коп.), а всього 69293,11 грн. (шістдесят девять тисяч двісті девяносто три грн.11 коп.)

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Командитного товариства «Запорізький завод «Високовольтної апаратури - Вакатов і компанія» (р/р 26007001006838 в ПАО «Мотор-Банк», МФО 313009, код ЄДРПОУ 05755559) на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Дубина Л. А.