Рішення № 65063153, 28.02.2017, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/48/16-ц

Провадження №2/333/103/17

рішення

Іменем України

28 лютого 2016 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Тучкова С.С.,

при секретарі Шелесько Ю.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/48/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в сумі 32921,48 доларів США і судові витрати, посилаючись на те, що 07.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №ZPS0GA0000000053, згідно з вимогами якого відповідач отримав кредит у розмірі 20000,00 доларів США у вигляді не поновлювальної лінії на споживчі цілі та у розмірі 4500,00 доларів США для виплати страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.02.2023 року. Однак ОСОБА_3 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту і відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав повністю і просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3, будучи повідомленим судом належним чином про час і місце розгляду справи, у судове засідання не зявився.

Представник відповідачау судовому засіданні проти позову заперечував частково, просив суд застосувати до позовних вимог про стягнення грошових коштів за кредитним договором, обовязок зі сплати яких виник до 05.01.2011 року, позовну давність, оскільки банк звернувся до суду із позовом лише 05.01.2016 року.Крім того, вважає, що одночасне стягнення пені і штрафу за одне і те саме правопорушення є неприпустимим. Також представник відповідача просив суд зменшити розмір неустойки відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

07.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач (банк), і ОСОБА_3 (позичальник) було укладено кредитний договір №ZPS0GA0000000053, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 20000,00 доларів США на споживчі цілі та у розмірі 4500,00 доларів США для виплати страхових платежів, з кінцевим терміном повернення 07.02.2023 року включно, на умовах його забезпечення строковості, повернення та плати за користування, а ОСОБА_3, в свою чергу, зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом 1,00% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені договором (а.с.9-11).

Пунктом 8.1 кредитного договору №ZPS0GA0000000053 від 07.02.2008 року передбачено, що періодом сплати необхідно вважати період з «7» по «13» число кожного місяця. Щомісячно в період сплати позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у розмірі 248,50 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається з заборгованості за кредитом, процентами, винагороди, комісії.

Відповідно до п.8.4 кредитного договору №ZPS0GA0000000053 від 07.02.2008 року при порушенні позичальником зобовязань із погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Однак ОСОБА_3 вимоги кредитного договору №ZPS0GA0000000053 від 07.02.2008 року не виконує, в обумовлені строки кредит і відсотки по ньому не сплачує.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст.1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до розрахунку, наданого банком, станом на 24.12.2015 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 32921,48 доларів США, а саме: 21122,83 доларів США заборгованість по несплаченому кредиту, 5176,11 доларів США заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 157,88 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 4886,61 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 10,87 доларів США штраф (фіксована частина), 1567,17 доларів США штраф (процентна частина) (а.с.4-7, 93-183).

При цьому, вказаними вище умовами кредитного договору передбачено застосування штрафу та пені як виду цивільно-правової відповідальності боржника за невиконання або неналежне виконання своїх зобовязань.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, однаковість підстав нарахування штрафу та пені, а також відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Тому в частині вимог банку про стягнення штрафів суд вважає за необхідне відмовити з вищезазначених підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, яка відповідно до положень статті 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору №ZPS0GA0000000053 від 07.02.2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, надав відповідачу кредит. Однак ОСОБА_3 порушив вимоги кредитного договору №ZPS0GA0000000053 від 07.02.2008 року, а саме не виконав в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту, комісії і відсотків по ньому. Тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, відсотках, пені відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Будь-яких доказів, які б спростували надані представником позивача розрахунки заборгованості, процентів, комісії та пені за кредитним договором, відповідачем або його представником суду не надано. Крім того, ніяких клопотань від відповідача та його представника про призначення експертизи розрахунку заборгованості до суду не надходило.

Розмір заборгованості є обґрунтованим, підтверджується умовами кредитного договору, відповідними розрахунками, наданими представником позивача, іншими матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд зменшити розмір неустойки.

Однак, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, розмір основної заборгованості становить 26456,82 доларів США (21122,83 доларів США заборгованість по несплаченому кредиту + 5176,11 доларів США заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом + 157,88 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом), а розмір пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 4886,61 доларів США. Тобто, розмір пені є значно меншою ніж розмір боргу.

У звязку з викладеним, враховуючи принцип справедливості та розумності, а також те, що розмір неустойки є значно меншим за розмір заборгованості за кредитом та процентами, а представником відповідача не доведено наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що підстав для зменшення розміру пені немає.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 533 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24 вересня 2014 року №6-145цс14, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи представника відповідача про необхідність застосування позовної давності є також необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України).

Згідно із наданим позивачем розрахунком, відповідач до 07.05.2014 року частково погашав заборгованість за кредитним договором.

У звязку з викладеним, суд приходить до висновку, що позовна давність застосуванню не підлягає, оскільки відповідачем було проведено частину оплати заборгованості за кредитним договором і перебіг позовної давності перервався.

Таким чином, у звязку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд вважає за можливе задовольнити позов частково.

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, так як позов задовольняється частково, судові витрати повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (720585,46 гривень х 11352,97 гривень / 756864,73 гривень = 10808,79 гривень).

Керуючись ст.ст.192, 533, 549, 551, 610, 611, 617, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 214-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (на розрахунковий рахунок №29092829003111 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 21122 (двадцять одна тисяча сто двадцять два) доларів США 83 центи заборгованості по несплаченому кредиту, 5176 (пять тисяч сто сімдесят шість) доларів США 11 цент заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, 157 (сто пятдесят сім) доларів США 88 центів заборгованості по комісії за користування кредитом, 4886 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) доларів США 61 цент пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а разом 31343 (тридцять одну тисячу триста сорок три) доларів США 43 центи заборгованості по кредитному договору №ZPS0GA0000000053 від 07.02.2008 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (на розрахунковий рахунок №29092829003111 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 10808 (десять тисяч вісімсот вісім) гривень 79 копійок витрат по сплаті позивачем судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м.Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя С.С. Тучков