Ухвала суду № 65062038, 02.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 233/6062/16-ц Номер провадження 22-ц/775/311/2017

Головуючий у 1-ій інстанції Наумик О.О.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Соломахи Л.І.

суддів Гапонова А.В., Осипчук О.В.

при секретарі Чуряєві В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року про повернення позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа - Національний банк України, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2016 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 1-6).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року цивільна справа за позовною заявою АТ «Дельта Банк» повернута позивачеві для подання до належного суду (а.с. 14).

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач - АТ «Дельта Банк» в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 16-17).

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися. Представник позивача ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності АТ «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 від 15 грудня 2016 року (а.с. 19), 28 лютого 2017 року надіслала заяву про розгляд справи у відсутність представника АТ «Дельта Банк» (а.с. 48).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково.

До такого висновку апеляційний суд дійшов, виходячи з наступного:

Повертаючи позивачеві для подання до належного суду цивільну справу за позовною заявою АТ «Дельта банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції послався на норму статті 109 ЦПК України та виходив з того, що місцезнаходження відповідача ОСОБА_2 знаходиться поза межами територіальної підсудності Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області: згідно відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підсудність по цій справі визначається за загальним правилом, встановленим статтею 109 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» якщо інше не встановлено ЦПК, позови пред'являються до фізичної особи - до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (стаття 109 ЦПК), яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до статті 3 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції Законів України від 02.09.2014 р. № 1673-VII, від 10.12.2015 р. N 888-VIII):

місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документи, до яких вносяться відомості про місце перебування, - довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

реєстрація - внесення інформації, зокрема, до документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до статті 5 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції Закону України від 24.12.2015 р. N 921-VIII) місце проживання внутрішньо переміщеної особи засвідчує довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що узгоджується із статтею 3 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до статті 4 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи видається структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 розпочато антитерористичну операцію.

Термін «антитерористична операція» визначено в статті 1 Закону України від 20.03.2003 року № 638-IV «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції Закону № 1313-VII від 05.06.2014 року), згідно якої антитерористична операція - це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки в тому числі осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Макіївка Донецької області, де був зареєстрований відповідач, належить до населених пунктів, в яких здійснюється антитерористична операція.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» місто Макіївка Донецької області, де відповідач був зареєстрований до його переміщення до смт. Донське Волноваського району Донецької області, належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

На теперішній час проведення антитерористичної операції не завершено.

Довідкою Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат від 20 грудня 2016 року № 4038/11-05 підтверджується, що громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, 16 червня 2016 року отримав довідку внутрішньо переміщеної особи № 35091 та перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Волноваської райдержадміністрації Донецької області за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13), що підтверджує той факт, що відповідач ОСОБА_2 з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту змушений був залишити своє постійне місце проживання та з 16 червня 2016 року має зареєстроване місце проживання, як внутрішньо переміщена особа, на території, яка контролюється органами державної влади України.

Зазначена довідка щодо місця проживання відповідача ОСОБА_2, як внутрішньо переміщеної особи, видана компетентним органом - Донецьким обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, який підпорядкований Міністерству соціальної політики України, яке відповідно до пункту 14 Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2016 року № 646) є адміністратором Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 9 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції Закону України від 24.12.2015 р. N 921-VIII) внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов'язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від'їзду.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що місцезнаходженням відповідача в розумінні статті 109 ЦПК України відповідно до статті 3 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та статті 5 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з 16 червня 2016 року є АДРЕСА_1, що знаходиться в районі діяльності Волноваського районного суду Донецької області.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції порушив вимоги частини 9 ст. 110 ЦПК України, відповідно до якої позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи), є не обгрунтованими.

Відомості щодо місцезнаходження відповідача встановлені з офіційних джерел, а саме, Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, яка створена на виконання статті 41 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з метою обліку таких осіб. Отже, не можна вважати, що місце реєстрації проживання або перебування відповідача не відомі.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що останнім відомим місцем реєстрації відповідача є АДРЕСА_2, що підтверджується копією паспорта та кредитного договору, які додані до позову, не спростовують висновків суду щодо встановленого з офіційних джерел місцезнаходження відповідача на час звернення позивача до суду. І копія паспорта, і копія кредитного договору містять відомості щодо місцезнаходження відповідача на час укладення кредитного договору, а саме, станом на 23 вересня 2011 року. Проте до суду позивач звернувся в листопаді 2016 року, тобто через п'ять років після укладення кредитного договору.

Відповідно до частини 3 ст. 122 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу.

У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.

Саме на виконання вимог частини 3 ст. 122 ЦПК України судом першої інстанції і встановлено інше, ніж зазначене в позовній заяві, місце проживання відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.

Як зазначалося вище, місто Макіївка Донецької області, де відповідач мав постійне місце проживання, до переміщення до смт. Донське Волноваського району Донецької області, належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та відповідно поштовий зв'язок з якими відсутній, що перешкоджає дотриманню процесуального закону щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, направлення йому процесуальних документів. Враховуючи проведення на території Донецької області антитерористичної операції, переміщення з смт. Донське Волноваського району до міста Костянтинівки є утрудненим, транспортне сполучення є обмеженим та небезпечним.

Відповідно до частини 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 року ніхто, зокрема, відповідач, як внутрішньо переміщена особа, не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до статті 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Відповідно до пункту 4 частини 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадках, коли справа не підсудна цьому суду.;

Дійшовши правильного висновку про непідсудність справи за позовом АТ «Дельта Банк» Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області, суд помилково сформулював суть процесуальної дії, а саме, замість повернення позовної заяви позивачеві в резолютивній частині ухвали зазначив про повернення позивачеві цивільної справи за позовом АТ «Дельта Банк» для подання до належного суду, що відповідно до пункту 2 ст. 312 ЦПК України є підставою для зміни ухвали суду першої інстанції в цій частині.

Дійшовши висновку про повернення позовної заяви позивачеві, суд першої інстанції постановив про повернення позивачу судового збору в розмірі 2 382,77 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Не зважаючи на те, що позивач просить ухвалу суду скасувати повністю, будь-які доводи щодо ухвали суду в частині повернення судового збору в апеляційній скарзі відсутні, відповідно - з урахуванням висновку апеляційного суду про непідсудність справи за позовною заявою АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області відсутні підстави для зміни або скасування ухвали суду в цій частині.

Керуючись ст. 307, ст. 312, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року в частині повернення цивільної справи за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором позивачеві для подання до належного суду змінити.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором для подання до належного суду.

Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року в частині повернення судового збору залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Л.І. Соломаха

Судді: А.В. Гапонов

О.В. Осипчук