Ухвала суду № 65062020, 23.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/11220/15-к

Номер провадження 11-кп/775/238/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області у складі:

судді-доповідача: Круподері Д.О.

суддів: Смірнової В.В., Яременко А.Ф.

за участю

секретаря: Гуляєва М.В.

прокурора: Фролова Ф.В.

захисника: ОСОБА_2

обвинуваченого: ОСОБА_3

розглянув у місті Бахмуті Донецької області у відкритому судовому засіданні у приміщені апеляційного суду Донецької області апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_2 та прокурора Мироненка С.В. на вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 грудня 2016 року, у кримінальному провадженні внесеному у ЄРДР за № 12015050150003094 від 04.10.2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Оріховка Лубенського району Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, на працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді восьми років позбавлення волі, вирішено питання про судові витрати та речові докази, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду першої інстанції, 04 жовтня 2015 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні спальної кімнати свого будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своєю цивільною дружиною - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, де після спільного розпивання спиртних напоїв, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, застосовуючи фізичне насильство, небезпечне для життя потерпілої в момент спричинення, кулаком правої руки наніс ОСОБА_4 один удар в обличчя, від якого ОСОБА_4 впала спиною на підлогу, а коли піднялась, то хотіла втекти від ОСОБА_3, але останній, продовжуючи свій злочинний намір, схопив ОСОБА_4 своїми руками та штовхнув ОСОБА_4 на ліжко, від чого остання знову підвелася на ноги та хотіла втекти, але ОСОБА_3 знову руками схопив ОСОБА_4 за тулуб та кулаком своєї правої руки, став наносити ОСОБА_4 удари по обличчю, голові та по різним частинам тіла, чим наніс не менше шести ударів, а потім двома руками штовхнув в область грудної клітини ОСОБА_4, після чого остання впала на ліжко, та продовжив наносити останній удари кулаками обох рук по голові, а саме, в потиличну область та в обличчя, від чого ОСОБА_4 знепритомніла і сповзла з ліжка на підлогу і коли вона лежала на підлозі ОСОБА_3, продовжуючи свої дії, кулаком правої руки наніс ОСОБА_4 п'ять ударів по лівому боку, а також кулаком лівої руки один удар в правий бік, спричинивши тим самим останній тілесні ушкодження, а саме: забиті рани на лобі справа і три рани в правій скронево-потилично-тім'яної області, які утворилися від контакту з тупими твердими предметами з обмеженою поверхнею або тупим ребром; множинні синці обличчя, лівого надпліччя, передньої поверхні грудної клітки, правої грудної залози, передньої черевної стінки праворуч, лобка, великих статевих губ, правого стегна, обох колінних суглобів, тильних поверхонь обох кистей рук; множинні садна в області гребенів обох клубових кісток, задньої поверхні ліктьових суглобів, лівого передпліччя; крововилив в м'які тканини голови в правій скронево-потилично-тім'яній області; крововилив під тверду мозкову оболонку в правій скронево-тім'яній області; перелом 4-го ребра справа і 6, 7, 8, 9-го зліва; крововилив в брижу тонкого кишечника. Після чого ОСОБА_3 ліг спати, а ОСОБА_4 залишилась в непритомному стані на підлозі вказаної кімнати.

04 жовтня 2015 року о 20 годині 50 хвилин ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень померла у приміщенні травматологічного відділення ЦРЛ м. Артемівська.

Травма голови ОСОБА_4, що супроводжувалася крововиливом під тверду мозкову оболонку, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Вказані дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисні дії, що виразилися в спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати та направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. На обґрунтування своїх вимог вказує, що у обвинуваченого маються пошкодження рук, внаслідок чого він не міг заподіяти удари потерпілій, кулаками, проте, суд першої інстанції не задовольнив клопотання щодо проведення експертизи. Сама потерпіла підтвердила, що раніше бачила обвинуваченого із загіпсованими руками. Також захисник звертає увагу, що свідок ОСОБА_5 вказував, на те, що він пізно у вечорі 04.10.2015 року в будинку АДРЕСА_2 де проводився огляд місця події, бачив тіло потерпілої, проте суд не задовольнив клопотання захисту про виклик у судове засідання понятих, які приймали участь при огляді місця події.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати. На обґрунтування своїх вимог вказує, що суд не допитав свідків, не взяв до уваги, що огляд місця події проводився з трупом його дружини та це не зазначено в протоколі. Звертає увагу, що незаконно перебував у відділенні поліції, обвинувальний акт підписав під тиском. Наполягає, що на досудовому слідстві було порушено його право на захист. Звертає увагу на те, що слідів боротьби в домі виявлено не було. Вказує, що в нього травмовані пальці рук, тому він не міг наносити удари кулаками, суд першої інстанції відмовив проводити експертизу.

Прокурор на підставі ч.1 ст. 403 КПК України до початку апеляційного розгляду від апеляційної скарги відмовився.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор Мироненко С.В. просить апеляційну скаргу обвинуваченого та захисника залишити без задоволення, вирок суду без змін. На обґрунтування своїх вимог вказує, що доводи обвинуваченого та його захисника спростовуються матеріалами кримінального провадження та судом першої інстанції при винесені вироку, надана належна оцінка.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити їх апеляційні скарги, думку прокурора, який просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах апеляційної скарги та обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 121 КК України.

В оскаржуваному вироку суд першої інстанції навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню, а також виклав оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймає одні докази та відкидає інші.

Вина ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, а саме, показаннями самого обвинуваченого, який показав, що 04.10.2015 року вживав спиртні напоїв разом з дружиною ОСОБА_4, та знайомими ОСОБА_13 ОСОБА_6, які згодом пішли. Він з дружиною лягли спати, потім ОСОБА_3 прокинувся та побачив дружину в крові.

Вказані показання в частині вживання спиртних напоїв, а також обставини та причини побиття ОСОБА_4, ОСОБА_3 підтвердив при проведенні слідчого експерименту від 15.10.2015 року із застосуванням технічних засобів фіксації, де у присутності понятих та статиста вірно вказав місце скоєння злочину, та показав на статисті механізм нанесення ударів потерпілій, що співпадає з наявними у неї тілесними ушкодженнями, та узгоджується з матеріалами судових експертиз і іншими доказами по справі.

Показаннями потерпілої ОСОБА_7, яка поясняла, що ОСОБА_3 співмешкав з її матір'ю ОСОБА_4 04.10.2015 року їй подзвонив брат та повідомив, що ОСОБА_3 побив їх матір. Вказана обставина траплялась і раніше, оскільки вони часто разом вживали спиртні напої та після чого у них відбувались сварки та бійки.

Показаннями малолітнього свідка ОСОБА_8, який показав, що в той вечір прийшов додому та побачив, що його мати лежала на полу, голова та подушка були в крові, мати сказала йому, що її побив батько. Натомість батько сказав, що швидку викликає вранці, оскільки вже пізно.

Показаннями свідка ОСОБА_9, яка показала, що була понятою при слідчому експерименті, де обвинувачений впевнено пояснював, що це він побив потерпілу та показував все самостійно. Додатково зазначила, що ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 часто вживали алкогольні напої.

Показаннями свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які показали, що в жовтні 2015 року вони разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вживали спиртні напої.

Вказані показання потерпілої та свідків повністю стикуються між собою, а також з відомостями, які були встановлені при проведенні слідчого експерименту та з висновками судово-медичних експертиз та узгоджуються між собою.

Крім того, відповідно до висновку експерта № 1607 від 05.11.2015 року на сорочці, штанах, тапках, які належать ОСОБА_3 виявлена кров людини, яка за своїми груповими характеристиками могла походити від ОСОБА_4 та не могла належати ОСОБА_3

Вищезазначені докази є допустимими, достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою та з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, а саме, з витягом з кримінального провадження, з якого вбачається, що 04.10.2015 року внесені відомості в ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення на підставі повідомлення, що в травматологічному відділенні померла ОСОБА_4, протоколом огляду трупа від 04.10.2015 року, згідно якого виявлені чисельні пошкодження, висновком експерта № 538 від 05.10.2015 року щодо причини смерті ОСОБА_4, протоколом огляду місця події від 04.10.2015 року та 06.10.2015 року згідно якого, оглянуто домоволодіння по АДРЕСА_2, встановлено та детально описано місце та час вчинення ОСОБА_3 злочину та вилучені предмети та одяг останнього, висновками чисельних експертиз, згідно яких встановлені тілесні ушкодження у ОСОБА_11, з'ясована групова належність крові ОСОБА_4 та ОСОБА_3, наявність крові на речах, висновки експерта про можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 при обставинах, які зазначав ОСОБА_3 при проведенні слідчого експерименту.

За таких обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, яке виразилось в спричинені умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_4

Доводи обвинуваченого щодо його непричетності до злочину, суперечать наявним доказам у справі. Вказані обставини судом першої інстанції ретельно перевірені та їм надана відповідна оцінка.

Доводи захисника та обвинуваченого щодо неможливості нанесення ударів потерпілій у зв'язку із неможливістю стиснути руку в кулак, спростовуються висновком експерта № 428 від 07.10.2015 року згідно якого садно на лівій кисті могло утворитися 04.10.2015 року при обставинах зазначених у постанові слідчого (а.п. 134 том 1) Вказані висновки експерта, на думку колегії суддів підтверджують висновки про нанесення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_4 саме руками. За таких обставин, на думку колегії суддів, обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про призначення експертизи рук ОСОБА_3

Доводи захисника та обвинуваченого, щодо перебування трупу потерпілої під час проведення огляду місця події спростовуються матеріалами кримінального провадження оскільки огляд місця події та огляд трупа у лікарні проводились майже в один час, а показання свідка ОСОБА_10 суд першої інстанції обґрунтовано визнав в цій частині помилковими з урахуванням всіх обставин справи та даних про особи свідків.

Доводи обвинуваченого щодо відмови судом у допиті деяких свідків не відповідають дійсності, оскільки судом першої інстанції прийняті відповідні заходи та за клопотанням обвинуваченого були допитані під час судового засідання свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_7, , що підтверджується журналом судового засідання та технічним записом від 02.03.2016 року (а.п. 69 том 1).

Не знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого щодо не призначення йому захисника на досудовому слідстві, оскільки обвинувачений з відповідними клопотаннями під час досудового розслідування безпосередньо до слідчого не звертався та була прийнята відмова обвинуваченого від участі захисника. Про письмові звернення ОСОБА_3 з клопотаннями про надання захисника шляхом відправлення на ім'я начальника Артемівського ВП ГУНП в Донецькій області (заява за №Ш-4048 від 16.11.2015 року і заява за №Ш-4174 від 25 листопада 2015 року) відповідних заяв стало відомо після закінчення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню.

Доводи обвинуваченого щодо застосування щодо нього тиску працівниками правоохоронних органів, спростовуються постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької від 21.07.2016 року про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 365 КК України за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Питання відмови ОСОБА_3 від спадщини не є предметом розгляду вказаного кримінального провадження і апеляційним судом не розглядається.

При вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65-68 КК України призначив покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, і відповідно до положень Загальної частини КК України взяв до уваги конкретні обставини скоєного кримінального правопорушення, характер і ступінь його тяжкості, дані про особу обвинуваченого. Підстав для застосування ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Порушень норм кримінально-процесуального законодавства при розгляді судом першої інстанції, яки б могли перешкодити йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404-405, 407, 418, 419 КПК України, -

У Х В А Л И ЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 грудня 2016 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України - залишити без змін.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, за період з 15 жовтня 2015 року по 23 лютого 2017 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді