Ухвала суду № 65061916, 02.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/9337/16-ц Номер провадження 22-ц/775/286/2017

Єдиний унікальний номер 243/9337/16-ц Головуючий у 1 інстанції Хаустова Т.А.

Номер провадження 22-ц/775/286/2017 Доповідач Корчиста О.І.

Категорія 49

У Х В А Л А

Іменем України

01 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Папоян В.В., Тимченко О.О.

за участю секретаря Яворського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

встановив:

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з ОСОБА_1, задоволені: шлюб, зареєстрований 24 квітня 1987 року Управлінням запису актів громадянського стану адміністрації Старооскольського міського округу Білгородської області, Росія, актовий запис №452, між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, розірвано; після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище «ОСОБА_2».

Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлялась належним чином про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який діє на підставі договору, просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також, представник пояснив, що сторони тривалий час не проживають разом, не ведуть спільне господарство. Крім цього пояснив, що 21 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що було отримано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність позивача та відповідача, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання шлюбу з відповідачем, суд першої інстанції виходив з того, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим, оскільки сторони проживають окремо, не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

За правилом частини 2 статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї є неможливим, оскільки сторони проживають окремо, не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Зі змісту наданої представником позивача ксерокопії Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що 21 січня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що було зроблено відповідний актовий запис №19.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, крім цього, на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ОСОБА_1 було роз'яснено наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, але будь-яких доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин, відповідачем надано не було.

Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді