Ухвала суду № 65061356, 02.03.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6637/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Костянтинівський міскрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Міросєді А. І.,

суддів Бєлостоцької О.В., Стадченко О.В.,

при секретарі Ульянцевій С.А.,

за участю:

прокурора Неминущого О.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

законного представника ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

при проведенні у відкритому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області підготовчого судового засідання по кримінальному провадженню (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015050000000407 від 06 серпня 2015 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 263, ч.3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області суду перебуває обвинувальний акт за підозрою: ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 263, ч.3 ст. 289 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України; ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України.

Ухвалою колегії суддів від 27 лютого 2017 року кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання на 02 березня 2017 року.

Прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, кримінальне провадження підсудне Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області, підстав для закриття кримінального провадження, для внесення подання про визначення підсудності, для повернення обвинувального акту прокурору немає.

Потерпілі та законний представник підтримали думку прокурора.

Захисник ОСОБА_7 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, мотивуючи тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України через відсутність формулювання обвинувачення та не розкриття характеру дій обвинувачених та суті злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються; що обвинувальний акт не набув статусу офіційного документу тому, що на ньому не має печатки установи, не зазначено місце затвердження; також стороною обвинувачення не визначені належні потерпілі по кримінальному провадженню та не конкретизовано розмір матеріальної шкоди тощо.

Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали позицію прокурора.

Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_10 підтримали клопотання захисника ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору через невідповідність останнього вимогам КПК України.

Прокурор заперечив проти повернення обвинувального акту, оскільки доводи захисника не ґрунтуються на вимогах Закону.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обвинувальний акт з додатками на відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України, суд вважає наступне.

Відповідно до ст. 314 КПК України за результатами проведення підготовчого судового засідання суд має право прийняти наступні рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 - 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

При дослідженні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування судом встановлено наступне.

Як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 263, ч.3 ст. 289 КК України; ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України; ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України.

Відповідно до ст. 291 ч. 2, 4 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Однією з основних засад кримінального провадження є законність, яка визначає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Стаття 6 ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Таким чином, для забезпечення ефективного захисту від пред'явленого обвинувачення пред'явлене особі обвинувачення повинно бути детальним, повним, чітким та зрозумілим та містити у собі усі відомості щодо події кримінального правопорушення, виду та розміру шкоди, форми вини, мотиву та мети кримінального правопорушення, тощо.

Однак, вищевказаним вимогам обвинувальний акт не відповідає у зв'язку з наступним.

Стаття 289 ч.3 КК України передбачає відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинене організованою групою, або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо воно завдало великої матеріальної шкоди, або вчинене з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо воно завдало значної матеріальної шкоди.

Відповідно до пункту 15, 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року, незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Цей злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві особи і більше заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об'єктивну сторону злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом. Проте не підлягають кримінальній відповідальності за ст. 289 КК особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним винною особою здійснили поїздку на ньому.

Однак, при описанні події злочину органом досудового слідства не належним чином визначено, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заздалегідь, тобто до фактичного вибуття автомобілю з правомірного володіння ОСОБА_2, мали попередню змову на незаконне заволодіння вказаним автомобілем.

Також всупереч вимогам ст. 91, 291 КПК України в обвинувальному акті по епізоду за ч.3 ст. 289 КК України не вказаний мотив скоєння злочину.

Суд також погоджується з тим, що стороною обвинувачення не з'ясовані питання того, яким саме особам спричинено шкоду внаслідок злочину, а також не з'ясовано яку саме шкоду та в якому розмірі (значному чи іншому), що є обов'язковим відповідно до ст. 91 КПК України.

Так, відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Таким чином, для отримання статусу потерпілого особа повинна звернутися з заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заявою про залучення її до провадження як потерпілого, зазначивши при цьому якої шкоди вона зазнала від злочину. Винесення слідчим постанов з цього приводу КПК України не передбачає.

Як вбачається з обвинувального акту, автомобіль НОМЕР_1, належить ОСОБА_11, проте перебував у правомірному володінні ОСОБА_1, ОСОБА_2, які і звернулися з заявою про скоєння злочину та були залучені в якості потерпілих до участі у кримінальному провадженні.

При цьому не зрозуміло, чим саме підтверджується право володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 даним автомобілем, належним ОСОБА_11, чи зверталась вона з такою заявою до слідчого. При викладенні обставин скоєння злочину, які прокурор вважає встановленими, навіть не згадується про ОСОБА_11, як власника автомобіля, та не вказується, чи діями обвинувачених саме цій особі спричинено матеріальну шкоду та яку саме.

За таких обставин суд вважає, що органом досудового розслідування не конкретно визначено коло осіб, які зазнали матеріальної та/або моральної шкоди, та якими за ст. 289 КК України можуть як власники, так і законні користувачі автомобілю.

Згідно ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Всупереч вимогам норм чинного законодавства, значну частину обвинувального акту займає виклад фактичних обставин справи, встановлених під час досудового розслідування, при цьому не конкретизовано, в чому саме обвинувачуються ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, так як даний обвинувальний акт не містить самого обвинувачення.

Ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Так, відповідно до викладеного у обвинувальному акті не з'ясовано, не встановлено та стверджені обставини, які позбавляють обвинуваченого розуміти, які саме його дії сторона обвинувачення кваліфікує як кримінальне правопорушення та у зв'язку з чим, а саме:

- який все ж таки умисел мали ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, якщо зазначено в обвинувальному акті, що в один і той же день, 22.07.2015 р. та в один і той же час - 07.00 год. в одному й тому ж місці, в них виник умисел на вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, за кермом якого був ОСОБА_2, а власником якого є ОСОБА_11, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, та умисел на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тобто вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;

- органом досудового розслідування з безумовністю не викладено всіх обставин подій, що мали місце 22.07.2015 р. близько 07.00 год., що відбувались за участю ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, хто з них вчиняв які саме дії, чи розподілялись між ними ролі та, якщо розподілялись, то яким чином, а також, не встановлено, які саме тілесні ушкодження наніс кожен з них потерпілим, та які наслідки вони за собою потягли;

- не викладено та не встановлено, яким чином ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в подальшому розпорядились транспортним засобом, яким незаконно заволоділи та іншим майном потерпілих;

- не зазначено, яку саме вогнепальну зброю використали ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час вчинення інкримінованих їм злочинів.

Вказані факти мають істотне значення для кваліфікації дій осіб, що також є обов'язковою вимогою ст. 291 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором.

Затвердження прокурором обвинувального акту щодо обвинувачених та не скріплення його печаткою є порушенням вимог до реквізитів офіційного документу. Оскільки в контексті примітки до ст. 358 КК України під офіційним документом слід розуміти документ, що містить зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, юридичних осіб, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає цьому документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.

Зазначена правова позиція збігається з правовою позицією Верховного Суду України у справі № 5-50кс15 від 09.07.2015 р.

Судом враховуються те, що з реєстру матеріалів досудового розслідування не можливо встановити, чи було повернуто викрадений автомобіль, у якому саме стані, а також в ході досудового розслідування не визначався розмір матеріальної шкоди, який полягає у відновлювальному ремонті завданих автомобілю пошкоджень.

Тобто у реєстрі матеріалів досудового розслідування взагалі не зазначено відомостей щодо прийняття процесуального рішення стосовно належного ОСОБА_11 автомобіля НОМЕР_1.

У п.2 ч.2 ст. 109 КПК України зазначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування. Ця норма є імперативною, а тому не передбачає можливості внесення інших даних або даних з обмеженою інформацією.

Реєстр матеріалів досудового розслідування взагалі не містить відомості про складення обвинувального акту, який згідно ч.4 ст. 110 КПК України є процесуальним рішенням.

Також обвинувальний акт не містить інформації про місце його затвердження.

Суд вважає, що за наведених обставин обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 314, 392, 395 КПК України, -

у х в а л и в :

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42015050000000407 від 06 серпня 2015 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 263, ч.3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України,

повернути прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів після її оголошення.

Головуючий

Судді