Рішення № 6506030, 22.10.2009, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 2-4419/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Матійчук Г.О.,

при секретарі: Шишкарьовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за договором банківського вклад,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, уточнивши його в попередньому судовому засіданні, в якому просить стягнути з відповідача депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1028/0308685003051001 від 17.03.2009 року в сумі 99000 ,00 гривень, неустойку в розмірі 642,82 грн., 1000,00 грн. моральної шкоди та 252,00 гривні витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, посилаючись на те, що відповідач відмовився виплатити на її вимогу гроші за зазначеним вище договором банківського вкладу, чим порушив її законні права. Моральну шкоду обґрунтовує тим, що вона не може вчасно отримати гроші, а вони їй дуже потрібні.

Позивач в судовому засіданні підтримала позов з викладених в ньому підстав, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, вважає не доведеним спричинення позивачеві моральної шкоди, до того ж і в договорі не передбачено стягнення моральної шкоди, а на час дії мораторію до банку не застосовуються штрафні санкції.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 17.03.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1028/0308685003051001 в сумі 99000,00 грн. строком на 122 дні з 17.03.2009 року по 16.07.2009 року, з виплатою 18 % річних.

Свої зобов»язання за договором позивач виконала, перерахувавши на рахунок банку зазначені кошти, що підтверджується квитанцією № 1028/194 від 17.03.2009 року.

Після закінчення терміну дії договору позивач звернулася до установи банку з вимогою повернути вклад, однак отримала відмову, а працівники банку їй повідомили, що в банку введено тимчасову адміністрацію та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів. Після закінчення дії мораторію позивач знову звернулася до банку з вимогою повернути вклад (а.с.7), однак їй було відмовлено на тій підставі, що в банку немає/недостатньо коштів (а.с.8).

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ч. 2 ст. 1060 ЦК України та безпідставно відмовив позивачу у поверненні вкладу, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки, вимоги ч. 2, ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладено вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду наявність законних підстав для відмови в поверненні позивачу вкладів. Доводи та обґрунтування останнього з цього приводу не підтверджуються належними та допустимими доказами і зводяться до однобічного тлумачення законодавства України на свою користь без належного аналізу вимог ч. 2 ст.1060 ЦК України, яка є спеціальною нормою для правовідносин, що виникли між сторонами.

Також суд вважає посилання відповідача на введення тимчасової адміністрації та мораторію на задоволення вимог кредиторів, в частині відмови у видачі вкладу таким, що не грунтується на вимогах чинного законодавства, а відтак не приймається судом до уваги.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні знайшла своє підтвердження та обставина, що відповідач не виконав передбачене договором зобов»язання щодо повернення позивачу суми вкладу в обумовлений договором строк, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 99000, 00 євро підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню, виходячи з наступного: відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.

Наслідки порушення договору встановлені ст. 625 ЦК України, яка не передбачає відшкодування моральної шкоди, не передбачає наслідків порушення договору банком і укладений між сторонами договір банківського вкладу від 17.03.2009 року № 1028/0308685003051001.

Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення на її користь неустойки в розмірі 642,82 грн., оскільки, відповідно до ст. ст. 58, 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань не нараховуються.

Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до ст. 88 ЦПК України і покладає на відповідача обов»язок відшкодувати судові витрати по справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 615, 651, 1060 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про повернення коштів за договором банківського вкладу задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь ОСОБА_2 депозитний вклад за договором банківського вкладу № 1028/0308685003051001 від 17.03.2009 року в сумі 99000 (дев»яносто дев»ять тисяч),00 гривень та 252 (двісті п»ятдесят дві),00 гривні витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволені інших вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, МФО 321024, ідентифікаційний код 19357325) 1 700 (одну тисячу сімсот),00 гривень у відшкодування судового збору.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя Г. О. Матійчук