Ухвала суду № 65059442, 07.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/94/17 Головуючий 1 інстанції: Усенко С.І.

Справа №610/2485/15-к Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч.3 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Протасова В.І.,

суддів - Глініна Б.В., Гришина П.В.,

при секретарі - Григорян І.І.,

за участю прокурора - Бухана В.Г.,

захисників-адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представників потерпілих - ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представників цивільних відповідачів - ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами представників цивільних відповідачів ПАТ «Укртелеком» ОСОБА_10 та ПАТ «Страхова група «ТАС» ОСОБА_11, захисника ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_3, прокурора Балаклійського відділу Лозівської місцевої прокуратури Харківської області на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 04 травня 2016 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3, обвинувачених за ч.3 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,

українець, громадянин України, уродженець

с.Чечибилово Барвенківського району Харківської

області, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, який має

малолітню дитину, не працюючий, зареєстрований за

адресою: Харківська область, Барвенківський район,

с.Чечибилово, вул.Перевозного, 8, який фактично

мешкає за адресою: Харківська область,

Балаклійський район, м.Балаклія, вул.Короленко, 14,

раніше не судимий, -

засуджений за ч.3 ст.286 КК України до 5 (пяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,

українець, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4

ГусарівкаБалаклійського району Харківської області,

з середньою освітою, одружений, працює водієм ПАТ

«Укртелеком», зареєстрований за адресою: Харківська

область, Балаклійський район, с.Червона Гусарівка,

вул.Генерала Гнечко, 17, раніше не судимий, -

засуджений за ч.3 ст.286 КК України до 5 (пяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Вирішено питання про процесуальні витрати.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4, ПАТ «Укртелеком»,ПАТ «Страхова група «ТАС» витрати на відшкодування майнової шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5в сумі 39084,46 грн.; з ПАТ «Страхова група «ТАС» витрати на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5 в сумі 7 308 грн.; з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ПАТ «Укртелеком», з кожного по 50000 грн., витрати на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_5 в сумі 150000грн.; з ОСОБА_4, ПАТ «Укртелеком» витрати на правову допомогуна користь потерпілої ОСОБА_5 в сумі 17 900 грн.; з ПАТ «Укртелеком», ОСОБА_4 солідарно витрати на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_6 в сумі 150000 грн.

Вироком встановлено, що 11 липня 2014 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин, ОСОБА_4, керуючи технічно справним трактором «МТЗ-82», р.н. 056-37ТН з двома причепами, рухався по автодорозі «Шевченково-Балаклія-Первомайськ-Кегічівка» у Балаклійському районі Харківської області зі сторони м.Балаклія в напрямку смт.Шевченкове зі швидкістю близько 10-15 км/год.

Під час руху по вказаній автодорозі, в районі 35 км+100 м, ОСОБА_4, грубо порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 б), 10.1 Правил дорожнього руху України, а саме, рухаючись у світлий час доби, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам руху, змінив напрямок руху та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, який в цей час здійснював маневр обгону та рухався по зустрічній смузі в попутному напрямку відносно напрямку руху його трактора.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля НОМЕР_1, отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_12 - травматичний шок, що розвинувся в результаті поєднаної травми голови, шиї та тулубу, ОСОБА_13 - набряк та здавлення мозку, закриту черепно-мозкову травму та ушкодження тулубу, від яких вони померли у лікарні.

Порушення вимог п.10.1 Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться у причинному звязку з подією та її наслідками.

Крім того, 11 липня 2014 року, приблизно о 09 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по автодорозі «Шевченково-Балаклія-Первомайськ-Кегічівка» у Балаклійському районі Харківської області зі сторони м.Балаклія в напрямку смт.Шевченкове зі швидкістю близько 75 км/год.

Під час руху по вказаній автодорозі, в районі 35 км + 100 м, ОСОБА_3, грубо порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме, рухаючись у світлий час доби, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку і при виникненні перешкоди у вигляді трактора «МТЗ-82», р.н. 056-37ТН, який рухався з двома причепами та здійснював маневр повороту вліво, по ходу руху його автомобіля, не вжив заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу та скоїв зіткнення з трактором «МТЗ-82», р.н. 056-37ТН, який рухався з двома причепами та в цей час здійснював маневр повороту вліво, в попутному напрямку по ходу руху його автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля НОМЕР_1, отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_12 - травматичний шок, що розвинувся в результаті поєднаної травми голови, шиї та тулубу, ОСОБА_13 - набряк та здавлення мозку, закриту черепно-мозкову травму та ушкодження тулубу, від яких вони померли у лікарні.

Порушення вимог п.12.3 Правил безпеки дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у причинному звязку з подією та її наслідками.

В апеляційних скаргах:

-захисник ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, просить вирок скасувати у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, призначити новий судовий розгляд.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на те, що суд в судовому засіданні від 05 квітня 2016 року не дослідив докази обвинувачення, долучені прокурором до матеріалів справи; відсутній технічний запис від 24 грудня 2015 року повного допиту свідка ОСОБА_14; в порушення вимог ч.3 ст.365 КПК України, під час останнього слова ОСОБА_4, судом йому ставилися питання; неправильно вирішенні цивільні позови потерпілих;

-потерпіла ОСОБА_5 просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, м'якості та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ч.3 ст.286 КК України покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, змінити запобіжний захід на тримання під вартою, цивільний позов задовольнити у повному обсязі;

-обвинувачений ОСОБА_3 просить суду змінити в частині призначеного покарання, призначити покарання не повязане з позбавленням волі, оскільки призначене йому покарання за своєю суворістю не відповідає особі та обставинам вчинення злочину.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений також зазначив, що:

- судом неправильно встановлено місце вчинення злочину - 35 км+100 м автодороги «Шевченково-Балаклія-Первомайськ-Кегічівка» Балаклійського району Харківської області;

- висновки експертів ґрунтуються на необєктивних похідних даних, отриманих з порушенням встановленого процесуального порядку.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на те, що суд не в повній мірі врахував, що він визнав свою вину, щиро кається, дав ґрунтовні пояснення про обставини вчинення злочину, що було визнано судом, як обставини, які помякшують покарання, має на утриманні дружину, пристарілих батьків та тітку, раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, є депутатом сільської ради, має подяки та почесні грамоти, частково відшкодував потерпілій ОСОБА_5 моральну шкоду. Крім того, не вчиняв будь-яких активних дій, спрямованих на порушення Правил дорожнього руху України, вчинений злочин є у формі необережності;

-прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених, ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ч.3 ст.286 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

-представники цивільних відповідачів просили вирок змінити в частині вирішення цивільних позовів і вважали, що суд вийшов за межі позовних вимог та неправильно застосував спосіб виконання зобовязання із відшкодування шкоди, заподіяної злочином шляхом солідарного стягнення відповідних сум з обвинувачених.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинувачених та захисників, які підтримали доводи своїх апеляційних скарг і апеляційних скарг представників цивільних відповідачів та заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої, потерпілих та їх представників, які підтримали доводи апеляційної скарги потерпілої та прокурора, і заперечували проти задоволення інших апеляційних скарг, представників цивільних відповідачів, які підтримали свої апеляційні скарги, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги потерпілої і вважав, що інші апеляційні скарги не підлягають задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційні скарги обвинуваченого, захисника, потерпілої, представників цивільних відповідачів підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.91 КПК України, місце вчинення кримінального правопорушення є обставиною, що підлягає доказуванню.

Приписами п.2 ч.3 ст.374 КПК України встановлено, що у мотивувальній частині обвинувального вироку зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення.

Отже, зазначені вимоги процесуального закону свідчать про те, що встановлення місця вчинення злочину є одним із обовязкових складових формулювання обвинувачення визнаного доведеним.

Як убачається із вироку, суд визнав доведеним, що злочин вчинено на 35 км+100 м автодороги «Шевченково-Балаклія-Первомайськ-Кегічівка».

До цього висновку суд дійшов на підставі досліджених доказів: протоколів огляду та додаткового огляду місця події, протоколів слідчих експериментів.

Ці докази визнані судом належними та допустимими, із них убачається, що місцем вчинення злочину є 34 км 50 м автодороги «Шевченково-Балаклія-Первомайськ-Кегічівка». Апеляційний суд не має процесуальної можливості усунути наведені суперечності допущені судом першої інстанції, а без належного встановлення місця вчинення злочину вирок не може бути визнаний законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За таких обставин, висновок суду про місце вчинення злочину суперечить доказам, які наведені у вироку і тому на підставі п.2 ч.1 ст.409 КПК України він підлягає скасуванню.

Крім того, під час досудового слідства були порушені вимоги процесуального закону щодо повідомлення про підозру обвинуваченого ОСОБА_3 і порушено його право на захист, про що свідчить наступне.

ОСОБА_3 на час досудового слідства мав статус депутата місцевої ОСОБА_5, а тому, відповідно до положень п.6 ст.480 КПК України, до нього застосовується особливий порядок кримінального провадження, який виражається, зокрема, у тому, що згідно з вимогами ст.481 КПК України, письмове повідомлення про підозру депутату місцевої ради здійснюється Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

Зазначені вимоги закону належним чином не виконані.

Згідно з ч.2 ст.36 КПК, прокурор може здійснювати свої повноваження виключно у формі процесуального керівництва. Зазначені положення поширюються серед іншого й на здійснення повідомлення про підозру.

Виходячи зі змісту ст.277 кодексу, процесуальні дії щодо складення і вручення повідомлення про підозру може вчинити виключно одна й та сама службова особа, котра має відповідні процесуальні повноваження.

Отже, складання зазначеного процесуального акта, і його вручення має здійснюватись однією і тією ж особою слідчим або прокурором процесуальним керівником. При цьому слідчий чи прокурор, які не склали повідомлення про підозру, не наділені КПК правом вручати його.

Всупереч зазначеним вимогам закону письмове повідомлення про підозру ОСОБА_3 вручено не прокурором, який його склав, а слідчим міліції, який і розяснив права підозрюваному.

Відповідно до положень ст.20 КПК підозрюваний має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри.

Таке ж право надано підозрюваному п.5 ч.3 ст.42 КПК України.

Не зважаючи на зазначені вимоги закону, підозрюваний ОСОБА_3 був позбавлений слідчим цього права, оскільки той не допитав його в якості підозрюваного.

Крім того, після повідомлення ОСОБА_3 про підозру, прокурор не виконав вимоги положень ст.290 КПК про відкриття матеріалів іншій стороні.

Наведені обставини дають підстави вважати, що в звязку з невиконанням наведених вимог процесуального закону про порядок вручення письмового повідомлення про підозру, ОСОБА_3 не набув статусу підозрюваного.

Зазначені порушення права на захист ОСОБА_3 не можуть бути поновлені апеляційним судом.

Що ж стосується доводів представників цивільних відповідачів про неправильне застосування судом солідарного порядку стягнення сум у відшкодування шкоди заподіяної злочином, то вони слушні, оскільки такий порядок допускається при сумісному вчиненні умисних злочинів, а ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні необережного злочину.

Оскільки зазначені порушення кримінально-процесуального закону є істотними і перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а апеляційний суд не має процесуальної можливості поновити порушенні права обвинуваченого ОСОБА_3, тому, на підставі ч.1 ст.412 КПК України, вирок підлягає скасуванню та слід призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції апеляційний суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому колегія суддів не дає оцінки доводам апеляційних скарг представників цивільних відповідачів, захисника, обвинуваченого, потерпілої та прокурора про винуватість, кваліфікацію дій, призначене покарання обвинуваченому, вирішення цивільних позовів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, ч.1 ст.412, ст.ст.415, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисника-адвоката ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_5, цивільних відповідачів ПАТ «Укртелеком», ПАТ «Страхова група «ТАС» задовольнити частково.

Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 04 травня 2016 року стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: