Вирок № 65058208, 01.03.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/564/17-к

н.п. 1-кп/415/242/17

ВИРОК

Іменем України

01.03.17 м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Бервено Ю.В.

прокурора Пухкало О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130240000146 від 18.01.2017 року у відношенні

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, інвалідом не являється, одруженого, раніше судимого: 1) 27.02.1992 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 140 ч.1, 215-3 ч.1, 42 КК України (1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі 2) 18.11.1994 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст. 142 ч. 1, 183 ч.1, 42 КК України (1960 року) до 6 років позбавлення волі; 3) 20.12.2001 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.. 42, ст.185 ч.2,187 ч. 2, 357 ч. 3 КК України до 8 років позбавлення волі; 4) 10.08.2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.289 ч.2, 69, 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 5) 16.10.2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч. 2, 187 ч. 2, 190 ч.2, 69,70, 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 23.01.2015 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

07 січня 2017 року, в нічний час, більш точний час під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився у приміщенні будинку АДРЕСА_1, де разом з ОСОБА_2, розпивав алкогольні напої, де в нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна. Скориставшись тим, що ОСОБА_2, через надмірне спожиту кількість алкоголю, втратив пильність та перестав спостерігати за його діями, ОСОБА_1, шляхом вільного доступу зі столу кухні, таємно викрав мобільний телефон марки «Nomi» модель «I 241», вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9-3/58е від 24 січня 2017 року, складає 487 гривень 50 копійок, який належить ОСОБА_2, чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Відповідаючи на питання суду зазначив, що дійсно 07 січня 2017 року, в нічний час, знаходячись за місцем проживання потерпілого ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, після вживання разом з потерпілим спиртних напоїв, скориставшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв зі столу кухні мобільний телефон, що належить ОСОБА_2 У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, мобільний телефон потерпілому було повернуто, просив пробачити його та суворо не наказувати, оскільки він страждає тяжким захворюванням - відкритою формою туберкульозу легенів у зв'язку з чим потребує у лікуванні та належн6их умовах, які можуть бут забезпечені лише вдома.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглянути дане кримінальне провадження за його відсутністю та призначити ОСОБА_1 покарання на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, одружений, у побуті за місцем реєстрації характеризується позитивно (а.с.35), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.с.33, 34), раніше судимий (а.с.37-38), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та повне визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочинів особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, враховуючи наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, його репутацію, який не працює, маючи не зняті та непогашені судимості за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 185 КК України, що є найбільш суворим видом покарання, передбаченим за вчинений злочин.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою».

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, а також враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття винного, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого злочину, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення тяжких наслідків не настало, приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 страждає на тяжку хворобу пов'язану з захворюванням легенів, за місцем проживання характеризується позитивно, а викрадене майно повернуто потерпілому, який на призначенні обвинуваченому суворого виду покарання не наполягав, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливо досягти без ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням із застосуванням вимог ст.75 КК України та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим не пред'явлений, що не позбавляє права останніх відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-товарознавчої експертизи (а.с. 27-29), витрати у сумі 439 гривень 80 копійок (а.с.30) на залучення експертів, - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 439 (чотириста тридцять дев'ять) гривень 80 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому ОСОБА_2, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова