Вирок № 65058057, 02.03.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017 425/220/17

1-кп/425/132/17

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Синянської Я.М.,

при секретарі Брудницькій О.В.,

за участю прокурора Деркачова Д.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рубіжного Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецьк, Луганської області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не одружений, раніше не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 162, ч. 1 ст. 355 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту, 05.11.2016 року приблизно о 23-00 годині, ОСОБА_2, спільно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відносно яких є вирок Рубіжанського міського суду Луганської області, що набрав законної сили, маючи намір на порушення недоторканності житла, в порушення Конституційних прав та свобод громадян України, відповідно до якої кожному гарантується недоторканність житла, підійшли до вхідних дверей квартири АДРЕСА_1, постукали в неї, після чого ОСОБА_2 штовхнув власника квартири - ОСОБА_1, який вийшов до них на поріг квартири, внаслідок чого ОСОБА_1 влетів до квартири, а ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відносно яких є вирок Рубіжанського міського суду Луганської області, що набрав законної сили, незаконно, без дозволу власника ОСОБА_1 проникли до зазначеної квартири.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла, вчинене за попередньо змовою групою осіб.

Влітку 2015 року ОСОБА_1 за усною домовленістю взяв у співмешканки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 персональний комп'ютер, який був придбаний за спільні грошові кошти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 під приводом подальшого викупу, однак в подальшому ані гроші, ані комп'ютер не повернув. В подальшому, ОСОБА_6 звернулась до правоохоронних органів, та ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, та останнього зобов'язали повернути належний потерпілій персональний комп'ютер, однак ОСОБА_1 не повернув монітор комп'ютеру, оскільки він був несправний. У зв'язку із зазначеним, ОСОБА_2 почав висловлювати претензії до ОСОБА_1 і отримав від останнього обіцянку компенсувати грошовими коштами несправний монітор комп'ютеру протягом наближчого часу. Проте, власну обіцянку ОСОБА_1 не виконав та до теперішнього часу не компенсував зламаний монітор, уникаючи зустрічей та контактів з ОСОБА_2 та ОСОБА_5

05.11.2016 року приблизно о 23-00 годині, ОСОБА_2 приїхав за місцем мешкання ОСОБА_1, та перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, почав висловлювати у грубій формі ОСОБА_1 вимоги щодо повернення боргу, а саме грошових коштів в сумі 4000 гривень. Після чого, ОСОБА_2 наніс один удар обома руками в область грудної клітини ОСОБА_1, в результаті чого останній відчув фізичний біль.

Після того, як потерпілий ОСОБА_1 відмовився від виконання вимоги щодо повернення боргу, ОСОБА_2 запропонував передати йому у якості застави належний ОСОБА_1 мобільний телефон «Асус» та ноутбук «Леново». Після чого забрав зазначене майно та пообіцяв його повернути після того, як ОСОБА_1 виконає своє зобов'язання та поверне грошові кошти. Побоюючись того, що ОСОБА_2 почне здійснювати фізичний вплив, ОСОБА_1 не перешкоджав злочинним діям ОСОБА_2

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань.

25.01.2017 року між підозрюваним (а наразі - обвинуваченим) ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1 було укладено угоду про примирення на підставі ст. ст. 468, 469, 471 КПК України, яка скріплена підписами сторін, відповідно до якої: ОСОБА_2 у повному обсязі визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 162, ч. 1 ст. 355 КК України; сторони погоджуються на призначення ОСОБА_7 покарання: за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 162 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 2 роки, за ч.1 ст. 355 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 1 рік, відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточним покаранням у вигляді обмеження волі строком на 2 роки, згідно зі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнити з випробувальним терміном. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Враховуючи ту обставину, що під час досудового розслідування між обвинуваченим та потерпілим було укладено угоду про примирення, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження відповідно до положень ч. 1 ст. 473, ч. ч. 1, 2, 5, ст. 474 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, судом встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 162, ч. 1 ст. 355 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочинами невеликої та середньої тяжкості.

У підготовчому судовому засіданні потерпілий та обвинувачений просили затвердити угоду про примирення. Прокурор вважав, що угода підлягає затвердженню.

Під час підготовчого судового засідання, на виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитись у тому, що обвинувачений повністю розуміє: права, передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України; наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 1 ч.1 ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він беззастережно визнає себе винним; вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом; наслідки невиконання угоди відповідно до ст. 476 КПК України.

Також, на виконання вимог ст. 474 КПК України, судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитись у тому, що потерпілий повністю розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч.1 ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно до ч.3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про примирення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що угода про примирення може бути затверджена судом, оскільки її умови не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи та інтереси сторін чи інших осіб, правова кваліфікація кримінальних правопорушень правильна, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненим ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням, очевидна можливість виконання ним взятих на себе за угодою зобов'язань.

Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Витрати на залучення експерта у розмірі 880 гривень 40 копійок, понесені під час проведення товарознавчої експертизи, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України.

Речових доказів по справі не має.

Керуючись ст. ст. 314, 368, 468, 469, 471, 473- 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про примирення, укладену 25 січня 2017 року в місті Рубіжне, Луганської області, між обвинуваченим ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_1.

Визнати винним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 162, ч. 1 ст. 355 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання:

за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 162 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

за ч.1 ст. 355 КК України - у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

Згідно зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Керуючись ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на залучення експерта у розмірі 880 (вісімсот вісімдесят) гривень 40 (сорок) копійок на користь держави на р/р 31256201117798, УДКСУ Луганської областї, МФО 804012, код ЕДРПОУ 25574305.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення в порядку, передбаченому ч.4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя Я.М. Синянська