Рішення № 65057443, 13.02.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/10441/14-ц

Номер провадження 2/404/20/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого судді Галагана О.В.,

при секретарі Туровської О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, відповідно до якого просив визнати договір купівлі-продажу від 17.12.2013 року недійсним.

На обґрунтування у позові вказано, що ОСОБА_1 17.12.2013 року оформив договір купівлі-продажу будинку по вул. Ціолковського, 88 в м. Кіровограді з ОСОБА_2. Відповідач шляхом обману знижав ціну домоволодіння за допомогою підставних покупців. Крім цього, продаж будинку за меншу суму, а саме за 144600 грн. був його помилкою, вчиненою через низку причин, а саме необхідність коштів на лікування онука, із-за багатьох хвороб на які хворіє позивач він не усвідомлював в повному обсязі значення своїх дій, відповідач через змову із сусідами та незнайомими йому особами зменшив вартість домоволодіння, що призвело до пошкодження фундаменту будинку, інших руйнувань.

Також в договорі купівлі-продажу датою звільнення будинку було зазначено 01.02.2014 року, однак відповідач 02.01.2014 року приїхав до будинку та почав погрожувати позивачу фізичною силою та виганяти з дому. 30.01.2014 року ОСОБА_1 дозволив відповідачу завезти свої меблі та майно до будинку, під час завезення майна, ОСОБА_2 вчинив сварку з позивачем, принижував, тероризував його.

Крім цього, зазначає, що домовився з відповідачем, що залишить своє майно на деякий час у будинку, а пізніше його забере, та при намаганнях забрати свої речі, ОСОБА_2 в телефонній розмові сказав ОСОБА_1, що не пустить його у двір, ще й висловлювався при цьому нецензурною лайкою. Позивач звернувся до ОБОПу з заявою про те, що ОСОБА_2 не віддає йому майно, дана заява була передана до відділу МВС, проте станом на 21.11.2014 року розглянута так і не була.

Так, ОСОБА_1 вказує, що відповідач скориставшись, тим, що ОСОБА_1 проживав один, своїми шахрайськими діями знущався над ним.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили задовольнити. Додатково позивач зазначав, що будинок він будував 50 років, ціна продажу та оцінка майна є надто заниженими, вважає що його будинок коштує біля 100000 дол. США. У 2011 році позивач в звязку з розглядом іншої справи зробив оцінку його будинку, проте вважає, що дана оцінка є невірною, значно заниженою, оскільки не було враховано рядку чинників. Оцінку будинку перед продажем відповідачу проводив останній, оскільки позивач домовився з ним, що виключно він буде проводити оплату за цю оцінку, яку вартість визначив експерт на час продажу він не знав. Підтвердив, що в день укладення угоди він поклав 52000 дол. США на рахунок відкритий у ПАТ «ПриватБанк», при цьому були присутні відповідач та рієлтор, проте вказав, що ці кошти до вчиненого правочину купівлі-продажу належного йому будинку не відносяться. Вказував, що речі та будівельні матеріали, які залишив на тимчасове зберігання відповідачу після продажу будинку коштують дорожче ніж житловий будинок, однак той через деякий час, коли про їх повернення стала мова відмовився їх повертати.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначали, що звіт вартості нерухомого майна у 2013 році замовляв саме позивач. Продаж нерухомості було здійснено за суму зазначену у вказаному звіті. після укладення правочину позивач здійняв скандал, зажадав додаткові кошти за майно та будівельні матеріали, тому позивач, відповідач та рієлтор пішли до банку та відповідач поклав на рахунок позивача 52000 дол. США, будь-яких документів з цього приводу не оформляли. Таким чином, відповідач вважає, що з позивачем розрахувався в повному обсязі, тобто як за будинок з господарсько-побутовими будівлями так і за речі та будівельні матеріали, що лишились в будинку та на прибудинковій території.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представників сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити, за таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17.12.2013 року ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Ціолковського, 88. Договір посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №5347 /а.с. 7-8/.

Згідно п. 2.1. договору, продаж вказаного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями за домовленістю сторін вчиняється за 144600 грн., які отримані продавцем від покупця повністю до підписання цього договору. Зазначену в цьому договорі купівлі-продажу ціну, продавець та покупець вважали прийнятною та вигідною для себе, її розмір повністю їх задовольнив.

Загальна вартість житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, відповідно до відомостей, викладених у звіті про оцінку майна, виданого 30 жовтня 2013 року суб»єктом оціночної діяльності ПП «МилВІ» становить 144600 грн. /п. 2.3. договору/.

26.11.2013 року позивач звертався до міського голови з щодо питання неправомочності дій з боку сусіда ОСОБА_4 та його батьків, які всупереч вимогам земельного законодавства провели земельно-будівельні роботи, що призвели до підтоплення його будинку та утворення тріщин на фундаменті /а.с. 10/.

Згідно з листом першого заступника міського голови, встановлено, що побудовані господарські споруди на земельній ділянці по вул. Ціолковського, 86 розміщені відповідно до технічного паспорта. Крім цього, додатково встановлено, що можливою причиною підтоплення будинку ОСОБА_1 може бути відсутність водовідведення на даху будинку /а.с. 11/.

Відповідно до заяви від 28.11.2013 року позивач звертався з аналогічною заявою до начальника архітектурно-будівельної інспекції з питанням щодо неправомірних дій сусідів /а.с. 13/. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Кіровоградській області надала відповідь ОСОБА_1 про те, що питання щодо можливого порушення земельного законодавства не внесені до повноважень Інспекції /а.с. 14/.

Відповідно до талону-повідомлення від 20.10.2014 року та заяви ОСОБА_1, останній звертався до правоохоронних органів з заявою про те, що відповідач шахрайським шляхом заволодів його речами /а.с. 17-19/. Згідно з довідкою виданою МВС України в Кіровоградській області заява ОСОБА_5 зареєстрована в ЄРДР та розпочато досудове розслідування /а.с. 39/.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10.08.2016 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза, на вирішення якої було постановлено питання: Яка була ринкова вартість житлового будинку №88, розташованого по вул. Ціолковського в м. Кіровограді станом на 17.12.2013 року, без врахуванням переобладнання, змін екстерєру та інтер»єру, які відбулися після продажу будинку 17.12.2013 року /а.с. 107-108/.

Як вбачається з повідомлення ТОВ «Науково-виробниче підприємство УкрСпецБудЕкспертиза» №313 від 22.12.2016 року, у зв»язку з не проведенням оплати вартості призначеної експертизи, неможливо провести призначену експертизу /а.с. 199/.

Згідно до звіту на проведення незалежної експертної оцінки житлового будинку з надвірними будинками за адресою: вул. Ціолковського, 88 в м. Кіровограді вартість вказаного будинку станом на 30.10.2013 року становить 144600 грн. /а.с. 182-193/.

Згідно звіту про незалежну оцінку майна станом на 11.05.2011 року будинок за адресою: вул. Ціолковського, 88 в м. Кіровограді може коштувати 383864 грн., що еквівалентно 48299 дол. США /а.с. 128-165/.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Договір купівлі-продажу є двостороннім договором за умовами якого в силу положень ст.655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу жилого будинку, земельної ділянки або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Підстави недійсності правочину встановлені ст.ст.215,215 ЦК України.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Згідно з ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Як вбачається із змісту оспорюваного договору купівлі-продажу, у пункті 2.1. міститься застереження про те, що вказаний договір купівлі-продажу вчинений за 144 600 гривень, які отримані продавцем від покупця повністю до підписання договору.

Вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, сторонам роз»яснено нотаріусом. Продавець та покупець стверджували, що цей договір не носить характеру фіктивного та удаваного: не є зловмисним і відповідає їх дійсним намірам створити для себе юридичні наслідки. Сторони свідчили, що цей договір укладено ними не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин, що вартість відчужуваного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями не є нижчою від ринкової вартості /п. 4.1. договору/.

Цей договір укладався сторонами, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам»яті, діючи добровільно, без будь-якого примусу, як фізичного так і морального, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема щодо недійсності правочину). Вказаний договір був підписаний позивачем без будь-яких застережень чи зауважень.

Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.

Таким чином позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про недійсність даного правочину, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення в межах обґрунтування позовної заяви.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, суд стягує з позивача судовий збір у розмірі 1446 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 1446 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда