Ухвала суду № 65056820, 28.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5462/14 Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/621/К/17 суддя Чайкіна О.В.

Категорія - 39 (І) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря: Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дзержинської районної у м.Кривому Розі ради, про визнання права власності на частку в квартирі в порядку спадкування.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

відповідач ОСОБА_2,

позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, про припинення права на частку в спільному сумісному майні.

У квітні 2016 року позивач змінив предмет та підстави позову та просив суд визнати за ним право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що він є власником 1/2 частини спірної квартири згідно рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу. В 2005 році він тимчасово залишив квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та переїхав проживати до знайомих в с. Зелений Гай Криворізького району, а в спірній квартирі залишився проживати його син ОСОБА_4 та ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, у зв'язку з чим, позивач звернуся до нотаріуса для оформлення спадщини після померлого сина ОСОБА_4, однак постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Русаковою Т.В. йому було відмовлено в прийнятті спадщини через відсутність правоустановлюючих документів та у зв'язку з неявкою відповідача до нотаріуса для вчинення нотаріальних дій.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на:

- 1/6 частки 1/2 частки чотирикімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 77,50 кв.м., житловою площею 47,00 кв.м., яка належала померлому ОСОБА_6 на підставі договору дарування ВВК № 997143, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Огняник А.М. 02 вересня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2463 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 687, 20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, суд встановив факт прийняття позивачем спадщини з посиланням на ч. 3 ст. 1268 ЦК України та не врахував, що за цією нормою спадкоємець повинен постійно проживати разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Судом не враховано, що відповідно до довідки ЖБК «Восток-27» від 07.12.2016 року у спірній квартирі проживає лише ОСОБА_2 із своєю донькою ОСОБА_4, а позивач ОСОБА_3 за даною адресою не проживає з 1997 року і не з'являється. Також, судом не було враховано, що нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадщину та роз'яснив порядок оскарження такої відмови. При цьому, вважає, що спір про визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини і щодо якого не отримано свідоцтво про прийняття спадщини, не підлягає розгляду судом, адже на цій стадії відсутній спір щодо цього майна і підстави для визнання права за особою на майбутнє відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_5, які кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалі справи, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.5)

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 19 грудня 1997 року, у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_9 право власності по 1/2 частині вищезазначеної квартири.

Вселено ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1 (а.с.6-7).

Згідно договору дарування ВВК № 997143 від 02.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Огняник А.М. та зареєстровано у реєстрі за № 2463, право власності на 1/2 часту цієї квартири, яка належала ОСОБА_9, перейшло до ОСОБА_6 (а.с. 136, 137, 138).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області було зроблено актовий запис № 725 (а.с.5).

Позивач ОСОБА_3 є батьком померлого ОСОБА_4 та, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину.

02 липня 2014 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Русавської Т.В. з заявою про видачу свідоцтва на право власності на спадщину після смерті сина - ОСОБА_4, однак постановою від 30 вересня 2014 року йому було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частку квартири, у зв'язку з тим, що у спадкоємців померлого виникла суперечка. При цьому, нотаріус зауважив, що крім ОСОБА_3, спадкоємцями за законом, які прийняли спадщину, є дружина померлого - ОСОБА_2 та донька - ОСОБА_4. У ОСОБА_3 відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, а інші спадкоємці на виклики нотаріуса не реагують. (а.с.16).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та визнаючи за ним право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції керувався статтями 1217, 1220, 1268 ЦК України та виходив з того, що позивач є спадкоємцем першої черги у порядку спадкування за законом та прийняв спадщину, у встановленому законом порядку.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ст. 1261 ЦК України).

За положеннями ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець вважатиметься таким, що постійно проживав разом із спадкодавцем, і в тому випадку, коли за певний, навіть значний, час до настання смерті спадкодавця він відбув з місця проживання спадкодавця у довготривале відрядження, з якого повернувся після закінчення строку для прийняття спадщини. Незважаючи на те, що такий спадкоємець жодних дій для прийняття спадщини не здійснював або навіть не знав про сам факт її відкриття, він вважатиметься таким, що прийняв її в силу ч.3 ст.1268 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

При цьому, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним місцем проживання та реєстрації позивача ОСОБА_3 є квартира АДРЕСА_1, а тимчасовим місцем його проживання є село Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області.

Отже, місцем проживання позивача ОСОБА_3, як і його сина ОСОБА_4 (за життя), є квартира АДРЕСА_1.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги після смерті сина ОСОБА_4, у порядку передбаченому ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину, а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Згідно ч.1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкоємець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Як вірно встановлено судом, померлий ОСОБА_4 заповіту за життя не склав, а тому, з огляду на положення ч. 1 ст. 1278 ЦК України, частки спадкоємців у спадковому майні є рівними, тобто кожному із спадкоємців першої черги (батько ОСОБА_3, дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_4.) належить по 1/6 частині спадкового майна у вигляді 1/2 частини квартири АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги про те, що даний спір не підлягає судовому розгляду колегією суддів відхиляються, оскільки, які встановлено судом, між спадкоємцями померлого ОСОБА_4 існує суперечка щодо спадкового майна, а тому вирішити питання визнання права власності на частку в спадковому майні у встановленому законом позасудовому порядку, визначеному главами 88, 89 ЦК України, неможливо. Тому, заявлені позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно підлягають задоволенню в судовому порядку.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: