Рішення № 65056677, 24.02.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9720/13-ц

Провадження № 2/344/14/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту посвідченого 28.12.2012 року від імені ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту посвідченого 28.12.2012 року від імені ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 недійсним, мотивуючи тим, що після смерті її бабусі ОСОБА_3 08.01.2013 року та смерті її батька ОСОБА_4 20.01.2013 року відкрилася спадщина на спадкове майно двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. 30.01.2013 року вона звернулась в Івано-Франківську нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини за законом як спадкоємець першої черги, так як батько проживаючи разом із своєю матірю ОСОБА_3 на день її смерті фактично прийняв спадщину, однак, не оформив своїх спадкових прав. Оскільки, після смерті бабусі ОСОБА_3 позивачка не змогла зайти в зазначену квартиру, в травні 2013 року звернулась в правоохоронні органи щодо неправомірних дій відповідачки ОСОБА_2 на що 17.06.2013 року отримала відповідь, що 08.12.2012 року ОСОБА_3 оформила заповіт на ОСОБА_2, якій заповіла все своє майно. Стверджує, що на момент посвідчення зазначеного заповіту ОСОБА_3 не усвідомлювала своїх дій та не могла керувати ними, а тому є всі підстави для визнання заповіту недійсним.

Позивачка, представник позивачки в судових засіданнях вимоги позову підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, просили задоволити в повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили в повному обсязі, з мотивів, викладених в поданих до суду письмових запереченнях (а.с.204-207).

В судовому засіданні приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 суду повідомив, що йому зателефонувала ОСОБА_6 з приводу складання та посвідчення заповіту вдома, у звязку з хворобою, похилим віком та поганим здоровям заповідача ОСОБА_3 Приїхавши по місцю проживання заповідача, встановив, що заповідачка є дієздатною особою, поводила себе адекватно, сумнівів у тому, що вона усвідомлювала свої дії та могла керувати ними не було, а тому взяв необхідні для реєстрації документи та повернувся на роботу. Після повторного приїзду в АДРЕСА_2 вказаний заповіт, у звязку із поганим зором заповідача, було прочитано вголос в тому числі і свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які не були родичами заповідача. За дорученням заповідача ОСОБА_3 та в його присутності, у звязку з похилим віком та хворобою, текст заповіту було підписано ОСОБА_6 Особи заповідача, свідків та підписанта було встановлено, дієздатність перевірено та справжність підпису підписанта перевірено. Заповіт зареєстровано в реєстрі за №1156. Зазначив, що всі дії ним були вчинені згідно ЗУ Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Крім того, зазначив, що в журналі реєстрації виїзду нотаріуса за межі ДНК (п.5) та повернення до ДНК (п. 9) було допущено механічну описку в годині виїзду та повернення нотаріуса, про що ним було повідомлено управління юстиції та останнім його було зобовязано виправити вказану описку шляхом застереження.

Свідок ОСОБА_7 28.09.2016 року подала до суду заяву, відповідно до якої просила взяти до уваги її свідчення дані в попередньому слуханні (а.с.167).

Заслухавши пояснення учасників процесу, приватного нотаріуса, дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-НМ від 29.01.2013 року ОСОБА_3 померла 08.01.2013 року у віці 84 роки, про що складно актовий запис №31 (а.с. 5).

Згідно заповіту від 28.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1156, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 все належне їй рухоме та нерухоме майно та майнові права в повному обсязі заповідала ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.45).

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.225 Цивільного кодексу України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або)не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ст..ст.1233, 1234 Цивільного кодексу України заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно ст.1247 Цивільного кодексу України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст.1251-1252 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.207 Цивільного кодексу України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

У звязку із хворобою, похилим віком та поганим зором ОСОБА_3 на її особисте прохання, за її дорученням, у її присутності, та у присутності нотаріуса, текст заповіту підписано ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та нотаріусом розяснено ОСОБА_6 зміст ст. 1255 ЦК України, про що вона розписалась (а.с.45).

Відповідно до ст. 1253 ЦК України у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

У присутності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 і на прохання ОСОБА_3, яка не може у звязку з хворобою та поганим зором особсто прочитати заповіт, цей заповіт, згідно ст. 1253 ЦК України, посвідчено у присутності свідків:

1) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. Буд. 9;

2) ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7.

Свідки, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зачитали заповіт уголос та поставили свої підписи на ньому, та ствердили, що не є спадкоємцями за заповітом, членами сімї та близькими родичами спадкоємців за заповітом. Свідкам ОСОБА_7 та ОСОБА_8, нотаріусом розяснено зміст ст. 1255 ЦК України, про що вони розписались (а.с.45).

Суд звертає увагу на те, що свідки, які були присутні при посвідченні заповіту не являються ні спадкоємцями за заповітом, ні членами сімї та/чи близькими родичами спадкоємців за заповітом.

Що стосується підписанта ОСОБА_6 то чинним законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо родинних відносин між підписантом та заповідачем чи спадкоємцем.

Відповідно до ст.1257 Цивільного кодексу України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За клопотанням представника позивачки, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05.12.2013 року було призначено посмертну амбулаторну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої було поставлене наступне питання: 1. Чи усвідомлювала значення своїх дій та чи могла керувати ними померла ОСОБА_3 на час посвідчення заповіту 28.12.2012 року? (а.с.79).

Згідно акту амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи №67 від 03 по 07 березня 2014 року, проведеної Івано-Франківською ОПНЛ №3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, яка померла 08.01.2013 року, психічними розладами не страждала, на період складання заповіту 28.12.2012 року перебувала в стані, при якому була здатна усвідомлювати свої дії і керувати ними (а.с. 87-90).

Не погоджуючись із таким висновком, представник позивачки клопотала про призначення повторної амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.06.2014 року було призначено повторну амбулаторну посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої було поставлене наступне питання: 1. Чи усвідомлювала значення своїх дій та чи могла керувати ними померла ОСОБА_3 на час посвідчення заповіту 28.12.2012 року? (а.с.104).

Згідно акту судово-психіатричного експерта №697 від 17.10.2014 року, проведеної Комунальним закладом Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня, у звязку із відсутністю в матеріалах справи та медичній документації достатніх даних про психічний стан ОСОБА_3 в період підписання заповіту 28.12.2012 року, недостатністю та суперечливісю показів свідків, відповідсти на поставлене запитання не виявляється можливим (а.с.111-113).

Отже, судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 зробила особисте розпорядження вільно та таке, що відповідало її внутрішній волі. До таких висновків суд прийшов з огляду на відсутність будь-яких доказів про те, що заповідач в період складання заповіту не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними. Суд зветає увагу на те, що встановленими під час розгляду справи обставинами доведено протилежне, а саме підтверджено, що заповідач ОСОБА_3 хоча і мала певні захворювання та до самої смерті була повністю дієздатною особою. Суд приймає до уваги вказані вище докази, зокрема висновки судових експертиз, оскільки в сукупності з іншими зібраними доказами, вони підтверджують те, що у період складання заповіту за своїм психічним станом ОСОБА_3 повною мірою могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Однак, під час розгляду справи, судом було встановлено, що заповіт був складений та посвідчений нотаріусом у відповідності до вимог чинного законодавства. Жодних порушень щодо його форми та посвідчення зі сторони нотаріуса допущено не було.

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 207, 1233, 1234, 1247, 1251, 1252, 1253, 1257 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 60, 131, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту посвідченого 28.12.2012 року від імені ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Пастернак І.А.