Ухвала суду № 65056521, 28.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3326/16-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\295\К\17 Демиденко Ю.Ю.

Категорія № 26 (І) Доповідач Бондар Я.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Барильської А.П., Митрофанової Л. В.,

секретар : Чубіна А.В.

за участю: представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - Доценко Тетяни Юріївни,

представника позивача - ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крибасремонт» про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» ( надалі - ПрАТ «ПівнГЗК»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривбасремонт» ( надалі - ТОВ «Кривбасремонт»), про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період роботи в небезпечних умовах праці з ним стався нещасний випадок 17.12.2015 р. з вини посадових осіб ПрАТ «ПівнГЗК» та ТОВ «Кривбасремонт», які не здійснювали належний контроль з охорони праці. Згідно висновку МСЕК від 25.04.2016 р. позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 30 % та третя група інвалідності. Позивач вважає, що у зв'язку з отриманою виробничою травмою, йому спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з відповідачів ПАТ «Північний ГЗК» та ТОВ «Кривбасремонт» в рахунок компенсації моральної шкоди по 50000 грн. з кожного.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_4 - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Північний ГЗК» та ТОВ «Кривбасремонт» на користь ОСОБА_4 по 12500 грн. з кожного у відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК», посилаючись на необґрунтованість рішення суду в частині визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди, та зменшити її розмір.

Судом не враховано, що відповідач ПрАТ «ПівнГЗК» вжив усіх передбачених законодавством заходів для забезпечення на робочому місці позивача умов праці згідно з вимогами законодавства, суд дійшов помилкового висновку, що з боку його посадової особи ОСОБА_8 була груба халатність.

В Акті, який складено ТОВ «Кривбасремонт», не міститься висновку стосовно вини працівника у порушенні правил безпеки при виконанні робіт.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що з позивачем ОСОБА_4 17.12.2015 р. об 17.45 год. при виконанні обов'язків слюсаря, стався нещасний випадок, наслідками якого стала поєднана черепно-мозкова травма, забій головного мозку, переломи верхньої та нижньої щелепи зі зміщенням уламків, переломом та вивихом зубів, що підтверджується актом про нещасний випадок та актом проведення розслідування нещасного випадку (а.с. 7-13).

Висновком МСЕК від 27.04.2016 р. ОСОБА_4 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 30 %та третя група інвалідності у зв'язку із трудовим каліцтвом (а.с. 14). Згідно з Актом форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №1 від 12 лютого 2016 року та Актом форми Н-5 про проведення розслідування нещасного випадку від 12 лютого 2016 року, вказаний нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. (а.с. 7-13).

Згідно Акту розслідування нещасного випадку встановлено, що він стався з вини механіка та старшого майстра ДФ №1 ПрАТ ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які порушили п.п.2.10.1, 2.11.4., 2.11.5, 2.15.2 «Посадової інструкції механіка…», п.п.2.2.4, 2.3.2., 2.9.2 «Посадової інструкції майстра…» ОСОБА_8 допустив бригаду ТОВ«Кривбасремонт», до виконання робіт не переконавшись в безпечному стані робочого місця, а ОСОБА_9 продовжив наряд допуск №539 на виконання робіт по ремонту дробарки взагалі не оглянувши стан робочого місця. Внаслідок халатності посадових осіб, при виконанні робіт із вібрацією стався зсув гірничої маси, яка накрила зверху потерпілого.(а.с. 7-13).

З огляду акту, видно, що вина працівників відповідачів встановлена та доведена письмовими матеріалами справи, тому доводи апеляційної краги про відсутність вини ОСОБА_8, спростовується Актом форми Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом №1 від 12 лютого 2016 року, кий на час розгляду справи є дійсним, не оскарженим.

Висновком МСЕК від 25.04.2016 р. позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку із трудовим каліцтвом в розмірі 30 % та третю групу інвалідності (а.с. 14).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 посилався на те, що у зв'язку з отриманою виробничою травмою та встановленням ступеня втрати професійної працездатності, йому спричинено моральну шкоду, яку має компенсувати відповідачі.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, 237-1 КЗпП України, й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманою ним на виробництві травмою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції, при визначені вини кожного з відповідачів, не повно дослідив та оцінив наявні у справі докази при визначенні розміру до стягнення моральної шкоди завданої позивачу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

А саме, актом про нещасний випадок та актом проведення розслідування нещасного випадку, з яких видно, що ушкодження здоров'я потерпілого виникли від неналежного виконання посадовими особами відповідачів своїх обов'язків, який могли запобігти травмі, організувавши роботи відповідно з нарядом-допуском, та посадових інструкцій, оскільки при дотриманні правил безпеки при проведенні вказаних робіт нещасний випадок міг не відбутися. (а.с. 7-13).

Тому, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги ПрАТ «ПівнГЗК» про неналежну оцінку та недостатнє дослідження судом першої інстанції визначення ступеня вини кожного з відповідачів.

Розмір моральної шкоди судом першої інстанції визначено у відповідності до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, розмір моральної шкоди судом першої інстанції визначено виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини справи, моральні страждання позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, зокрема тяжкість отриманої травми, відсоток втрати працездатності, які згідно висновку МСЕК становить 30%, встановлення третьої групи інвалідності, фізичні страждання у зв'язку із болем та перенесеною травмою.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, як недоведена, а рішення суду на підставі ст.308 ЦПК України - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Бондар Я.М.

Судді: Барильська А.П.

Митрофанова Л.В.